Дюагональ• 16 июня в 21:04
Незапланированная беременность, как вы поступали?
Узнала что беременна, есть сын 4 года.Страшно идти на аборт,муж говорит рожать.А я только год как вернулась на работу,дали повышение.И сново сейчас в декрет, не хочется.Но убивать из-за этого ребенка тоже абсурдно.Вообщем расскажите свои истории о такой беременности, вы решились оставить
1
1
Муркошечка• 16 июня в 21:06
Якщо чоловік і ви хочете , фінанси і т.д. все ок-то народжувала б.
3
1
Дама-мадама• 16 июня в 21:15
Разница между моими старшими детьми 10 месяцев. Да, не планировали совершенно. На работу вышла через 3 недели после родов. В моей профессии простой- проф. смерть. Ну и мой муж- это совершенно полноценный родитель, а не мамина помощница. Поэтому с ним любое количество детей- это нормально, а не ’женщина, греби сама’
2
Мусик Пусик• 16 июня в 21:20
двічі народила, двічі перервала. потім навчилась запобігати вагітностям
2
західний_діалект• 16 июня в 21:31
Я родила, хотела второго, но позже, а получилось, как получилось. После этого тщательно предохранялись и ни одного залета.
Бойова• 16 июня в 21:37
Это не ребенок, это катастрофа для вашей жизни. Не обязательно ее допускать
2
Пукимончиг• 16 июня в 21:44
У мене не було незапланованих вагітностей, мені пощастило.
Є двоє дітей з різницею 3 роки. Так і планували.
До весілля ще була розмова з чоловіком, що раптом зальот, будемо розписуватися і народжувати.
Але не було зальоту, презервативи не рвалися.
І навряд чи ще буде, мені 46 вже.
Є двоє дітей з різницею 3 роки. Так і планували.
До весілля ще була розмова з чоловіком, що раптом зальот, будемо розписуватися і народжувати.
Але не було зальоту, презервативи не рвалися.
І навряд чи ще буде, мені 46 вже.
всегдаДаДа• 16 июня в 22:10
Была подобная ситуация, родила. Пережила депрессию - 100 раз пожалела, что родила. На протяжении 2 лет были качели- то любила ребенка, то думала, что он виноват в том, что было потом. Но всё прошло. Сейчас дочке 8 лет, она мой любимый цветочек. Не представляю, как были бы без неё.
1
1
Стебель березы• 16 июня в 22:58
Ситуація була майже один в один. Дитині теж тільки виповнилося 4 роки, а я тільки вийшла з декрету на роботу і працювала 4-й місяць. Ми з чоловіком одноголосно вирішили прервати вагітність (у мене було 4 тижні, перервали таблетками). На той момент ні фізично, ні фінансово ми не могли дозволити собі ще одну дитину - жили на зйомі, грошей не вистачало, перша дитина часто хворіла і зараз також, родичів поруч не було і нам ніхто не допомагав, усе самі. Ми жодного разу не пошкодували про таке рішення. Сядьте, поговоріть з чоловіком, зважте усі за і проти, хоча я думаю в глибині душі, Ви для себе рішення прийняли)
Читаю пост і згадую себе 2 роки тому, тільки старшій 10,і з роботою все так точно було. Також були погані думки,чоловік просив народжуй,он сопе під боком 1.5 уже. Ніколи б собі не пробачила,якби зробила аборт,кожен день з нею така відрада,ця дитина нам дана в такий складний час,забуваєш про все на світі. Рішення тільки за вами,але моя порада,як людини,яка була точно в такому становищі - народжуйте,і будете згадувати мене добрим словом 🙏♥️
3
Домашня Зюзя• 17 июня в 00:18
Моему внеплановому уже 12.
Он третий из погодок. Двух старших планировала. Этой случайно появился.
После него еще двух напланировали. Один уже первый класс закончил. А я жду этого «последнего» ребенка осенью.
Всех любим, все нас радуют. Тяжело конечно, но мы прорвемся.
Он третий из погодок. Двух старших планировала. Этой случайно появился.
После него еще двух напланировали. Один уже первый класс закончил. А я жду этого «последнего» ребенка осенью.
Всех любим, все нас радуют. Тяжело конечно, но мы прорвемся.
4
Гарні диньки• 17 июня в 00:45
Обидві вагітності були не заплановані, обидва рази народила, чоловік підтримував, хотів, я - ні... Зараз свого життя без цих, для мене найкращих дітей у світі, - не уявляю. Сама б так щоб старатись і планувати це, напевне, ніколи б не наважилась. Дітям 18 і 10 років. Обидва рази: здавалось, що зовсім не час, що буде складно, але насправді - найкраща мотивація! Після кожної дитини великий прогрес у бізнесі, в нерухомості і в рухомому майні також. За кордоном теж зараз заради них. Ми з чоловіком не розуміємо як краще і що правильно для нас особисто, бо величезний крок назад в професіях,карʼєрах, обом вже за 40, але розуміємо, що так зараз треба, щоб для дітей була можливість навчання і подальшого життя, без дітей я б нічого, з того що ми мали і маємо, навіть би не розглядала. Діти - це мотивація, рух, розвиток, сенс життя. Передчуваю реакції про закордон, поясню, що чоловік сам нас буквально виштовхав, типу ти - мати, ти зможеш, тут небезпечно для них… а мені надзвичайно страшно було, що і як, сама, з двома дітьми, там де не платять, не утримують, було супер складно і депресія була, але від чоловіка тільки підтримка, що я якось приїду, тільки на вертайтесь. Ну і вдалось, всі разом, дякувати Богу. Дім там - де твоя сімʼя, і діти нам даються не просто так. Напевне відволіклась, бажаю мудрих і правильних рішень ❤️
1
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу
