Коли це ВАШЕ чітке рішення, не обставини вас розвели і не рішення іншої людини. Як саме ви припиняєте спілкування?
Починаєте ігнорувати повідомлення, довго відповідати або відповідати коротко? Чи надаєте перевагу чесній розмові з поясненням свого рішення аби все було зрозуміло і остаточно?
Іноді для припинення спілкування достатньо перестати писати першою. Але як ви дієте у ситуації, коли людина нав´язлива, ігнор її не ображає, а аргументовані пояснення вона на сприймає?
Починаєте ігнорувати повідомлення, довго відповідати або відповідати коротко? Чи надаєте перевагу чесній розмові з поясненням свого рішення аби все було зрозуміло і остаточно?
Іноді для припинення спілкування достатньо перестати писати першою. Але як ви дієте у ситуації, коли людина нав´язлива, ігнор її не ображає, а аргументовані пояснення вона на сприймає?
15
0
Смотря с кем. Просто людям, с которыми мне неприятно общаться, перестаю отвечать. Если это парень, с которым были отношения близкие, то разговор
1
Я завжди тягну кота за хвіст, не можу казати прямо, особливо коли нічого поганого не сталось, так і тягнеться те нудне спілкування 🙄
2
Никогда не говорю прямо,просто перестаю писать первая, на сообщения отвечаю раз в год. Большинство в таких ситуациях сами всё понимают,если нет,то уже кидаю в ЧС на крайний случай.
1
Если это были долгие близкие отношения- нужен честный разговор. В остальных случаях плавно отмораживаюсь
1
Якщо пише- відповідаю,сама ні, з др не вітаю, вони теж не вітають,причому з них це починається.тобто помітила що про мій др не пам´ятає,звонить щоб розказати про себе і тільки для виду- а ти як?
3
Я без причины так не делаю. Это или навязчивость, или злоба/зависть под видом дружбы. Таким обьяснять бесполезно.
2
Саме той випадок.
Заздрість та користувацьке ставлення під виглядом ’дружби’.
Наше спілкування розпочалось по вимушених обставинах - на робочому заході у відрядженні, ми від різних компаній. Вона була сама, інші колеги її жорстко і трохи неетично проморозили через дефект мовлення, а мені стало її шкода, тож я впряглась на захист на свою голову.
В подальшому для мене це було ввічливе і виключно підтримуюче спілкування. Я ніколи не ініціювала розмови чи зустрічі, тим білше не вважала це дружбою. Але, напевне, помилкою було те, що підтримувала її ініціативи й приймала спочатку її запрошення зустрітись-погуляти. Це давало їй підставу писати більше.
З приводу заздорості, були деякі дивні моменти. Вона брехала, що відпочивала у готелі, в який я поїхала у відпустку. Брехала, що теж була раніше в Італії, коли я поїхала туди і подібні безпричинні дрібниці, які легко виходили на поверхню. Якось сфотографувала мою сумку, а через деякий час купила собі таку ж копію і підійшла до мене з коментарем ’оо, в нас з тобою співпадають смаки і стиль!’. Сфотографувала мої парфуми, а потім у себе в інсті виставила їх як свої, приховавши від мене історію
і багато іншого.
Дуже швидко все почало зводитись до прохань ’виручити’ - 1)спочатку непомітне пригостити в закладі. У формулюваннях ’а візьмеш мені каву?’, ’а ти сьогодні розрахуєшся за обід? Наступний раз буде за мною, якраз після зп’, ’твоя паста так смачно виглядає, давай ділись))’. 2)дати або позичити гроші. Спочатку це були маленькі суми, тож я не відмовляла - наче й не шкода. Але поступово запити зростали і до них ще додавались вагомі аргументи - ’аналіз виявивсь доржчим, ніж я розраховувала, мені не вистчає, а оплатити треба зараз - виручай’/ ’в бригаду брата на зсу треба терміново закрити’ і т.д. Останні рази просила вже відверто великі суми, тому отримувала відмови, але її це не ображає. 3) Просила зупинитись в мене дома, бо вона з іншого міста, а готелі в Києві дорогі. Я першого разу це ’схавала’ і допустила людину на ночівлю, а надалі розпочалась наглість. Вже не прохання-питання, а постановка перед фактом в стилі: ’Я сьогодні буду в Києві на концерті, зупинюсь в тебе’. Коли зрозуміла, що це був перебір і я не відповідаю, дописала пом´якшувальне: ’якщо ти звісно не проти’
Я дуже чітко їй тоді пояснила неприпустимість подібного, після чого повністю обірвала переписку. Але з часом вона знову почала написувати частіше, більше. 4)Постійно приходить з проханнями по робочій сфері, або за моїми контактами, або інформацією. Наче нічого глобального, але це все про користувацьку поведінку.
Я досить швидко це все зрозуміла, проте ігнор не діє. Вона спочатку пропадає, а потім розуміє, що повна втрата спілкування їй не вигідна і починає писати багато, часто, по усіх доступних каналах, пише колезі, спільній знайомі. Пише не з питаннями ’як ти?/де ти/що ти?’, а щось провокуюче на діалог: ’ти не уявляєш, що в мене сталось!.../ Хочеш розповім тобі ржаку?../ Ой в мене такееее трапилось тут.../ Хочу з тобою поділитись важливим.../Мені так треба виговоритись.../’ і подібне.
Випадок унікальний. Я ніколи раніше в житті не зустрічала подібну нав´язливість. Не хотіла грубити і вдаватись до радикальних мір на зразок блокування, але, напевне, без цього не обійдеться...
Заздрість та користувацьке ставлення під виглядом ’дружби’.
Наше спілкування розпочалось по вимушених обставинах - на робочому заході у відрядженні, ми від різних компаній. Вона була сама, інші колеги її жорстко і трохи неетично проморозили через дефект мовлення, а мені стало її шкода, тож я впряглась на захист на свою голову.
В подальшому для мене це було ввічливе і виключно підтримуюче спілкування. Я ніколи не ініціювала розмови чи зустрічі, тим білше не вважала це дружбою. Але, напевне, помилкою було те, що підтримувала її ініціативи й приймала спочатку її запрошення зустрітись-погуляти. Це давало їй підставу писати більше.
З приводу заздорості, були деякі дивні моменти. Вона брехала, що відпочивала у готелі, в який я поїхала у відпустку. Брехала, що теж була раніше в Італії, коли я поїхала туди і подібні безпричинні дрібниці, які легко виходили на поверхню. Якось сфотографувала мою сумку, а через деякий час купила собі таку ж копію і підійшла до мене з коментарем ’оо, в нас з тобою співпадають смаки і стиль!’. Сфотографувала мої парфуми, а потім у себе в інсті виставила їх як свої, приховавши від мене історію
і багато іншого. Дуже швидко все почало зводитись до прохань ’виручити’ - 1)спочатку непомітне пригостити в закладі. У формулюваннях ’а візьмеш мені каву?’, ’а ти сьогодні розрахуєшся за обід? Наступний раз буде за мною, якраз після зп’, ’твоя паста так смачно виглядає, давай ділись))’. 2)дати або позичити гроші. Спочатку це були маленькі суми, тож я не відмовляла - наче й не шкода. Але поступово запити зростали і до них ще додавались вагомі аргументи - ’аналіз виявивсь доржчим, ніж я розраховувала, мені не вистчає, а оплатити треба зараз - виручай’/ ’в бригаду брата на зсу треба терміново закрити’ і т.д. Останні рази просила вже відверто великі суми, тому отримувала відмови, але її це не ображає. 3) Просила зупинитись в мене дома, бо вона з іншого міста, а готелі в Києві дорогі. Я першого разу це ’схавала’ і допустила людину на ночівлю, а надалі розпочалась наглість. Вже не прохання-питання, а постановка перед фактом в стилі: ’Я сьогодні буду в Києві на концерті, зупинюсь в тебе’. Коли зрозуміла, що це був перебір і я не відповідаю, дописала пом´якшувальне: ’якщо ти звісно не проти’
Я дуже чітко їй тоді пояснила неприпустимість подібного, після чого повністю обірвала переписку. Але з часом вона знову почала написувати частіше, більше. 4)Постійно приходить з проханнями по робочій сфері, або за моїми контактами, або інформацією. Наче нічого глобального, але це все про користувацьку поведінку. Я досить швидко це все зрозуміла, проте ігнор не діє. Вона спочатку пропадає, а потім розуміє, що повна втрата спілкування їй не вигідна і починає писати багато, часто, по усіх доступних каналах, пише колезі, спільній знайомі. Пише не з питаннями ’як ти?/де ти/що ти?’, а щось провокуюче на діалог: ’ти не уявляєш, що в мене сталось!.../ Хочеш розповім тобі ржаку?../ Ой в мене такееее трапилось тут.../ Хочу з тобою поділитись важливим.../Мені так треба виговоритись.../’ і подібне.
Випадок унікальний. Я ніколи раніше в житті не зустрічала подібну нав´язливість. Не хотіла грубити і вдаватись до радикальних мір на зразок блокування, але, напевне, без цього не обійдеться...
4
Ответ дляAnn_Arbor
Саме той випадок.
Заздрість та користувацьке ставлення під виглядом ’дружби’.
Наше спілкування розпочалось по вимушених обставинах - на робочому заході у відрядженні, ми від різних компаній. Вона була сама, інші колеги її жорстко і трохи неетично проморозили через дефект мовлення, а мені стало її шкода, тож я впряглась на захист на свою голову.
В подальшому для мене це було ввічливе і виключно підтримуюче спілкування. Я ніколи не ініціювала розмови чи зустрічі, тим білше не вважала це дружбою. Але, напевне, помилкою було те, що підтримувала її ініціативи й приймала спочатку її запрошення зустрітись-погуляти. Це давало їй підставу писати більше.
З приводу заздорості, були деякі дивні моменти. Вона брехала, що відпочивала у готелі, в який я поїхала у відпустку. Брехала, що теж була раніше в Італії, коли я поїхала туди і подібні безпричинні дрібниці, які легко виходили на поверхню. Якось сфотографувала мою сумку, а через деякий час купила собі таку ж копію і підійшла до мене з коментарем ’оо, в нас з тобою співпадають смаки і стиль!’. Сфотографувала мої парфуми, а потім у себе в інсті виставила їх як свої, приховавши від мене історію і багато іншого.
Дуже швидко все почало зводитись до прохань ’виручити’ - 1)спочатку непомітне пригостити в закладі. У формулюваннях ’а візьмеш мені каву?’, ’а ти сьогодні розрахуєшся за обід? Наступний раз буде за мною, якраз після зп’, ’твоя паста так смачно виглядає, давай ділись))’. 2)дати або позичити гроші. Спочатку це були маленькі суми, тож я не відмовляла - наче й не шкода. Але поступово запити зростали і до них ще додавались вагомі аргументи - ’аналіз виявивсь доржчим, ніж я розраховувала, мені не вистчає, а оплатити треба зараз - виручай’/ ’в бригаду брата на зсу треба терміново закрити’ і т.д. Останні рази просила вже відверто великі суми, тому отримувала відмови, але її це не ображає. 3) Просила зупинитись в мене дома, бо вона з іншого міста, а готелі в Києві дорогі. Я першого разу це ’схавала’ і допустила людину на ночівлю, а надалі розпочалась наглість. Вже не прохання-питання, а постановка перед фактом в стилі: ’Я сьогодні буду в Києві на концерті, зупинюсь в тебе’. Коли зрозуміла, що це був перебір і я не відповідаю, дописала пом´якшувальне: ’якщо ти звісно не проти’ Я дуже чітко їй тоді пояснила неприпустимість подібного, після чого повністю обірвала переписку. Але з часом вона знову почала написувати частіше, більше. 4)Постійно приходить з проханнями по робочій сфері, або за моїми контактами, або інформацією. Наче нічого глобального, але це все про користувацьку поведінку.
Я досить швидко це все зрозуміла, проте ігнор не діє. Вона спочатку пропадає, а потім розуміє, що повна втрата спілкування їй не вигідна і починає писати багато, часто, по усіх доступних каналах, пише колезі, спільній знайомі. Пише не з питаннями ’як ти?/де ти/що ти?’, а щось провокуюче на діалог: ’ти не уявляєш, що в мене сталось!.../ Хочеш розповім тобі ржаку?../ Ой в мене такееее трапилось тут.../ Хочу з тобою поділитись важливим.../Мені так треба виговоритись.../’ і подібне.
Випадок унікальний. Я ніколи раніше в житті не зустрічала подібну нав´язливість. Не хотіла грубити і вдаватись до радикальних мір на зразок блокування, але, напевне, без цього не обійдеться...
Заздрість та користувацьке ставлення під виглядом ’дружби’.
Наше спілкування розпочалось по вимушених обставинах - на робочому заході у відрядженні, ми від різних компаній. Вона була сама, інші колеги її жорстко і трохи неетично проморозили через дефект мовлення, а мені стало її шкода, тож я впряглась на захист на свою голову.
В подальшому для мене це було ввічливе і виключно підтримуюче спілкування. Я ніколи не ініціювала розмови чи зустрічі, тим білше не вважала це дружбою. Але, напевне, помилкою було те, що підтримувала її ініціативи й приймала спочатку її запрошення зустрітись-погуляти. Це давало їй підставу писати більше.
З приводу заздорості, були деякі дивні моменти. Вона брехала, що відпочивала у готелі, в який я поїхала у відпустку. Брехала, що теж була раніше в Італії, коли я поїхала туди і подібні безпричинні дрібниці, які легко виходили на поверхню. Якось сфотографувала мою сумку, а через деякий час купила собі таку ж копію і підійшла до мене з коментарем ’оо, в нас з тобою співпадають смаки і стиль!’. Сфотографувала мої парфуми, а потім у себе в інсті виставила їх як свої, приховавши від мене історію
і багато іншого. Дуже швидко все почало зводитись до прохань ’виручити’ - 1)спочатку непомітне пригостити в закладі. У формулюваннях ’а візьмеш мені каву?’, ’а ти сьогодні розрахуєшся за обід? Наступний раз буде за мною, якраз після зп’, ’твоя паста так смачно виглядає, давай ділись))’. 2)дати або позичити гроші. Спочатку це були маленькі суми, тож я не відмовляла - наче й не шкода. Але поступово запити зростали і до них ще додавались вагомі аргументи - ’аналіз виявивсь доржчим, ніж я розраховувала, мені не вистчає, а оплатити треба зараз - виручай’/ ’в бригаду брата на зсу треба терміново закрити’ і т.д. Останні рази просила вже відверто великі суми, тому отримувала відмови, але її це не ображає. 3) Просила зупинитись в мене дома, бо вона з іншого міста, а готелі в Києві дорогі. Я першого разу це ’схавала’ і допустила людину на ночівлю, а надалі розпочалась наглість. Вже не прохання-питання, а постановка перед фактом в стилі: ’Я сьогодні буду в Києві на концерті, зупинюсь в тебе’. Коли зрозуміла, що це був перебір і я не відповідаю, дописала пом´якшувальне: ’якщо ти звісно не проти’
Я дуже чітко їй тоді пояснила неприпустимість подібного, після чого повністю обірвала переписку. Але з часом вона знову почала написувати частіше, більше. 4)Постійно приходить з проханнями по робочій сфері, або за моїми контактами, або інформацією. Наче нічого глобального, але це все про користувацьку поведінку. Я досить швидко це все зрозуміла, проте ігнор не діє. Вона спочатку пропадає, а потім розуміє, що повна втрата спілкування їй не вигідна і починає писати багато, часто, по усіх доступних каналах, пише колезі, спільній знайомі. Пише не з питаннями ’як ти?/де ти/що ти?’, а щось провокуюче на діалог: ’ти не уявляєш, що в мене сталось!.../ Хочеш розповім тобі ржаку?../ Ой в мене такееее трапилось тут.../ Хочу з тобою поділитись важливим.../Мені так треба виговоритись.../’ і подібне.
Випадок унікальний. Я ніколи раніше в житті не зустрічала подібну нав´язливість. Не хотіла грубити і вдаватись до радикальних мір на зразок блокування, але, напевне, без цього не обійдеться...
Жееесть ситуація . І яка ви терпляча! Я б уже або блоконула, або якби не допомогло (а судячи з вашого опису, вона й це знайде як обійти), тоді висказати все і попрощатися, бо це вже перебір максимальний.
2
Ответ дляAnn_Arbor
Саме той випадок.
Заздрість та користувацьке ставлення під виглядом ’дружби’.
Наше спілкування розпочалось по вимушених обставинах - на робочому заході у відрядженні, ми від різних компаній. Вона була сама, інші колеги її жорстко і трохи неетично проморозили через дефект мовлення, а мені стало її шкода, тож я впряглась на захист на свою голову.
В подальшому для мене це було ввічливе і виключно підтримуюче спілкування. Я ніколи не ініціювала розмови чи зустрічі, тим білше не вважала це дружбою. Але, напевне, помилкою було те, що підтримувала її ініціативи й приймала спочатку її запрошення зустрітись-погуляти. Це давало їй підставу писати більше.
З приводу заздорості, були деякі дивні моменти. Вона брехала, що відпочивала у готелі, в який я поїхала у відпустку. Брехала, що теж була раніше в Італії, коли я поїхала туди і подібні безпричинні дрібниці, які легко виходили на поверхню. Якось сфотографувала мою сумку, а через деякий час купила собі таку ж копію і підійшла до мене з коментарем ’оо, в нас з тобою співпадають смаки і стиль!’. Сфотографувала мої парфуми, а потім у себе в інсті виставила їх як свої, приховавши від мене історію і багато іншого.
Дуже швидко все почало зводитись до прохань ’виручити’ - 1)спочатку непомітне пригостити в закладі. У формулюваннях ’а візьмеш мені каву?’, ’а ти сьогодні розрахуєшся за обід? Наступний раз буде за мною, якраз після зп’, ’твоя паста так смачно виглядає, давай ділись))’. 2)дати або позичити гроші. Спочатку це були маленькі суми, тож я не відмовляла - наче й не шкода. Але поступово запити зростали і до них ще додавались вагомі аргументи - ’аналіз виявивсь доржчим, ніж я розраховувала, мені не вистчає, а оплатити треба зараз - виручай’/ ’в бригаду брата на зсу треба терміново закрити’ і т.д. Останні рази просила вже відверто великі суми, тому отримувала відмови, але її це не ображає. 3) Просила зупинитись в мене дома, бо вона з іншого міста, а готелі в Києві дорогі. Я першого разу це ’схавала’ і допустила людину на ночівлю, а надалі розпочалась наглість. Вже не прохання-питання, а постановка перед фактом в стилі: ’Я сьогодні буду в Києві на концерті, зупинюсь в тебе’. Коли зрозуміла, що це був перебір і я не відповідаю, дописала пом´якшувальне: ’якщо ти звісно не проти’ Я дуже чітко їй тоді пояснила неприпустимість подібного, після чого повністю обірвала переписку. Але з часом вона знову почала написувати частіше, більше. 4)Постійно приходить з проханнями по робочій сфері, або за моїми контактами, або інформацією. Наче нічого глобального, але це все про користувацьку поведінку.
Я досить швидко це все зрозуміла, проте ігнор не діє. Вона спочатку пропадає, а потім розуміє, що повна втрата спілкування їй не вигідна і починає писати багато, часто, по усіх доступних каналах, пише колезі, спільній знайомі. Пише не з питаннями ’як ти?/де ти/що ти?’, а щось провокуюче на діалог: ’ти не уявляєш, що в мене сталось!.../ Хочеш розповім тобі ржаку?../ Ой в мене такееее трапилось тут.../ Хочу з тобою поділитись важливим.../Мені так треба виговоритись.../’ і подібне.
Випадок унікальний. Я ніколи раніше в житті не зустрічала подібну нав´язливість. Не хотіла грубити і вдаватись до радикальних мір на зразок блокування, але, напевне, без цього не обійдеться...
Заздрість та користувацьке ставлення під виглядом ’дружби’.
Наше спілкування розпочалось по вимушених обставинах - на робочому заході у відрядженні, ми від різних компаній. Вона була сама, інші колеги її жорстко і трохи неетично проморозили через дефект мовлення, а мені стало її шкода, тож я впряглась на захист на свою голову.
В подальшому для мене це було ввічливе і виключно підтримуюче спілкування. Я ніколи не ініціювала розмови чи зустрічі, тим білше не вважала це дружбою. Але, напевне, помилкою було те, що підтримувала її ініціативи й приймала спочатку її запрошення зустрітись-погуляти. Це давало їй підставу писати більше.
З приводу заздорості, були деякі дивні моменти. Вона брехала, що відпочивала у готелі, в який я поїхала у відпустку. Брехала, що теж була раніше в Італії, коли я поїхала туди і подібні безпричинні дрібниці, які легко виходили на поверхню. Якось сфотографувала мою сумку, а через деякий час купила собі таку ж копію і підійшла до мене з коментарем ’оо, в нас з тобою співпадають смаки і стиль!’. Сфотографувала мої парфуми, а потім у себе в інсті виставила їх як свої, приховавши від мене історію
і багато іншого. Дуже швидко все почало зводитись до прохань ’виручити’ - 1)спочатку непомітне пригостити в закладі. У формулюваннях ’а візьмеш мені каву?’, ’а ти сьогодні розрахуєшся за обід? Наступний раз буде за мною, якраз після зп’, ’твоя паста так смачно виглядає, давай ділись))’. 2)дати або позичити гроші. Спочатку це були маленькі суми, тож я не відмовляла - наче й не шкода. Але поступово запити зростали і до них ще додавались вагомі аргументи - ’аналіз виявивсь доржчим, ніж я розраховувала, мені не вистчає, а оплатити треба зараз - виручай’/ ’в бригаду брата на зсу треба терміново закрити’ і т.д. Останні рази просила вже відверто великі суми, тому отримувала відмови, але її це не ображає. 3) Просила зупинитись в мене дома, бо вона з іншого міста, а готелі в Києві дорогі. Я першого разу це ’схавала’ і допустила людину на ночівлю, а надалі розпочалась наглість. Вже не прохання-питання, а постановка перед фактом в стилі: ’Я сьогодні буду в Києві на концерті, зупинюсь в тебе’. Коли зрозуміла, що це був перебір і я не відповідаю, дописала пом´якшувальне: ’якщо ти звісно не проти’
Я дуже чітко їй тоді пояснила неприпустимість подібного, після чого повністю обірвала переписку. Але з часом вона знову почала написувати частіше, більше. 4)Постійно приходить з проханнями по робочій сфері, або за моїми контактами, або інформацією. Наче нічого глобального, але це все про користувацьку поведінку. Я досить швидко це все зрозуміла, проте ігнор не діє. Вона спочатку пропадає, а потім розуміє, що повна втрата спілкування їй не вигідна і починає писати багато, часто, по усіх доступних каналах, пише колезі, спільній знайомі. Пише не з питаннями ’як ти?/де ти/що ти?’, а щось провокуюче на діалог: ’ти не уявляєш, що в мене сталось!.../ Хочеш розповім тобі ржаку?../ Ой в мене такееее трапилось тут.../ Хочу з тобою поділитись важливим.../Мені так треба виговоритись.../’ і подібне.
Випадок унікальний. Я ніколи раніше в житті не зустрічала подібну нав´язливість. Не хотіла грубити і вдаватись до радикальних мір на зразок блокування, але, напевне, без цього не обійдеться...
Автор, я бы от такого человека бежала конкретно. Она нашла дурочку и доит её просто, ей плевать, что она выглядит глупо. Есть такие люди, главное доить других. В такой ситуации я думаю блок - это лучшее решение. Иначе она вас в покое не оставит.
Там дружбы никакой нет совершенно, это кровопийца, которая скорее всего ещё и ржёт над вами за спиной.
Там дружбы никакой нет совершенно, это кровопийца, которая скорее всего ещё и ржёт над вами за спиной.
1
Дякую усім, хто відписавсь!
Цікаво було почитати думки зі сторони, хоча і так розумію.
Хотілось по-нормальному, але не виходить. Думаю коментарі придадуть мені рішучості до радикальніших мір з нею)
Цікаво було почитати думки зі сторони, хоча і так розумію.
Хотілось по-нормальному, але не виходить. Думаю коментарі придадуть мені рішучості до радикальніших мір з нею)
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу