Адаптація до садочку. Не хоче взагалі від мене відходити

Мені треба було працювати, тому приходила ложила орущу дитину на підлогу і уходила. Серце краєлось, але іншого визоду не було. Через 2 тижні звик. Через рік просив забирати його пізніше з садочку, бр він його обожнював. Коли виріс, то розповів, що він так плакав, бо думав, що я його залишила і більше не заберу.

Мені іноді здається, що інакше воно не спрацює, окрім як так….

Ой, я наслухалась психологів, мамок, зрозуміла, що я не мати, а мачуха, але я не могла ротягувати цю адаптацію або сидіти ще рік чи два вдома поки він буде готовий. Я бачила, що нянічка і вихователи прекрасно справлялись з такою малечею як мій, вони бігом зуби заговарювали, відволікали і поки я спускалась на перший поверх, то вже було тихо. Мені здається цей період для мене був найбільшим стресом.

Потому что вы своему ребенку подыгрываете. Сидите с ним в коридоре, а раз сидите, значит можно продолжать сидеть с мамой. Сами устраиваете вот эти страдания. Зачем? Вы кайфуете, что ребенок вас не отпускает? Мне таким заниматься некогда было, я знала причину по какой мой ребенок идёт в сад и по какой я не могу сидеть с ним дома. Поэтому не было никаких страданий с моей стороны. Да, я переживала, но знала причину и цель. Уходила, как привела ребенка, приходила, как договаривались с воспитателем.
Чем дольше тянете эту резину, тем дольше это всё будет.

Я теж помічаю, що ніби він нормально вже домовляється гратися, йде гуляти, бачить мене в коридорі і знову капризи

Привели, попрощались, сказали что заберёте, например до сна, ушли. Зачем сидеть в коридоре?

Ну типу лагідна адаптація. От сьогодні сиділа з ним весь день на руках. Просто хочеться вийти та ридати, адже далі ще весь день розважати

Автор, вам тут еще напишут, что в детдомах дети вон вообще не плачут, идеальная картина прямо. И что надо условно ’бросать и убегать’, все будет хорошо. А никто не знает, будет хорошо или не будет - все люди разніе, все дети разные. У меня такая же картина была, в итоге ходила только до обеда (потому что не ела и не спала). Воспитатели в один голос рассказывали, что точно научится есть со всеми, но так я просила не применять силу (не в тюрьме же), не научилась, забираю из сада - грустный ребенок, никой радости и т.п., как 99% описывают в подобных случаях. Она не адаптировалась за год! В итоге плюнула я на это и сидит ребенок дома, мы оба фрилансеры с мужем, нам оч сложно, но с садом было не так уж чтобы и легче (нам) и тяжелее ребенку морально. Видимо, у вас другие условия (работа не удаленная) и нужно что-то решать, но пожалуйста, думайте о том, что перед вами живой человек, а а не собачка, которую можно выдрессировать, как выдрессировали все и типа счастливы.

Значит оставляйте ребёнка в саду хотя бы на несколько часов. Если вы постоянно там будете сидеть с ним, то никакой сепарации от вас не будет. И ребёнок не сможет в саду адаптироваться.

Лагідна адаптація, це трохи інше. З мамою погуляти на майданчику кілька разів, знайомитися з дітьми. Разом з мамою і вихователькою зайти в групу, роздивитися.
І поступовий графік відвідування. Нам так радила вихователька, мені сподобалося. Зі старшою у мене був час самій гратися з тим графіком, з молодшим уже няня була, то теж норм.
Перший тиждень - після сніданку до кінця прогулянки, другий - зі сніданком до кінця прогулянки, третій - зі сніданком після обіду, четвертий - після сну, п´ятий - після вечері. Схему рухаєте як вам зручно.
І ще, дитині простіше запам´ятати ’Я заберу тебе після прогулянки’, ніж ’Я заберу тебе через годину’.

я віддавала в 4 роки в звичайний садок. там проворні виховательки зразу хапають зарюмсану дитину і виштовхують тебе в спину. але я витримала тільки 4 чи 5 днів і відклала садок іще на рік. в 5 віддала в приватний садок і все пішло як по маслу з першої ж хвилини.

живу я, кстаті, над садочком. так перші два тижні вересня - це суцільний плач і крик зранку. деякі діти ну дуже упорні. а тижні за 2-3 всі звикають. знають вже, що мама прийде і забере, а не залишить тут назавжди.

Це не лагідна адаптація, це знущання над дитиною. Ніякої адаптації не буде, дитина буде постійно плакати поки ви там знаходитесь.