ХуАнита• 05 июля 2025
Интересные факты из жизни наших прабабушек
Моя прабабушка жила в приграничье рядом с Украиной , год рождения точно не знаю , но начало 20 века и вот она рассказывала , что у соседей могли одалживать нитки !! и перед этим измеряли сколько ниток взяли и потом отдавали в соответствии с замерами . А ещё у нее было такое присловье окрик когда она выражала досаду , остережение « Аяй» !! А у ваших прабабушек или бабушек какие были интересные моменты быта о которых они вам рассказывали ?
показать весь текст
6
5
75
0
А вы реально верите в сегодняшнее сцанье в уши про хреновую жизнь? Мне 60+ годков и я помню многое- деменции нет.
1
3
О тоже такое пожеваный хлеб.
Мне так прабабушка как сделала по привычке 😅 мама говорила, никто даже замечение не стал делать в родне... все понимали какую жизнь человек прожил. Зато я первая правнучка была))) бабуля дожила и даже няньчила помогала в свои по 80 лет в здравом уме. Родила 15 детей🙄
Мне так прабабушка как сделала по привычке 😅 мама говорила, никто даже замечение не стал делать в родне... все понимали какую жизнь человек прожил. Зато я первая правнучка была))) бабуля дожила и даже няньчила помогала в свои по 80 лет в здравом уме. Родила 15 детей🙄
3
Життя сучасних жінок як казка.
Я тільки уявлю собі цей важкий труд щоденний. Їсти рік вчій великій сім´ї тільки те, що виростив.
Худоба була така цінпа як і людина в хаті. В пра бабці була хата ціни по центру, попереду коморка і дві кімнати в сторони. Одна хата для сім´ї, а інша то хлів для корови і курей. Свині в сараї на вулиці. Фактично в хаті худоба, бо без неї не вижить
Я тільки уявлю собі цей важкий труд щоденний. Їсти рік вчій великій сім´ї тільки те, що виростив.
Худоба була така цінпа як і людина в хаті. В пра бабці була хата ціни по центру, попереду коморка і дві кімнати в сторони. Одна хата для сім´ї, а інша то хлів для корови і курей. Свині в сараї на вулиці. Фактично в хаті худоба, бо без неї не вижить
2
1
А на місячні в жінок небуло зайвої тряпки. Як в полі робили, то звична справа була, що по ногам тече і червона сорочка ззаду в молодиці. Це невважалось чимось відразливим і жахливим. Тільки в церкву не можна було, щоб не наслідить.
Але по справедоивості мало місячних було в жінок, бо то вагітна, то годує. А дітей багато
Але по справедоивості мало місячних було в жінок, бо то вагітна, то годує. А дітей багато
А да рассказывали прям почти в доме вся худоба была на зиму её туда загоняли...стирала постель из грубого льна . Причём цвет был не белый как мы любим😅 а под чёрный. Стирали раз в месяц в ледяной воде в реке🙈 с деревяхами шли колотили ту постируху. А воду с колодца тягать. Неудивительно у них у всех и было опущение матки потом от этих тяжестью. И выглядели в 40 на 60. Все равно их любим помним))) я рада что застала их, что дожили до моего рождения. А вот ни один прадед не дожил до внуков...
1
При чем тут х@ еновая жизнь к тому что машинист отказывается взять золотые монеты ибо нести тяжело ??🤦♀️🤦♀️От золотых монет даже бы миллиардеры не отказались
1
Прадед служил в НКВД. Бросил прабабушку с детьми ради карьеры. А потом прабабушка с детьми были объявлены членами семьи врага народа и скитались по подвалам. Захватывающий звездец
Ой блин вы про быт. Не, про быт ничего не запомнилось даже.
Ой блин вы про быт. Не, про быт ничего не запомнилось даже.
1
Извините, а сколько вам лет? Просто интересно, у вас бабушка 1904 года рождения, а у меня бабушка 1937 года. При этом я уже сама бабушка
6
Чогось завжли думала, що в нього українське походження. Ба більше, колись і писали про це, але зараз спростовують
1
2
Одни мои прабабушка с прадедом были кулаками. Три раза их выгоняли из хаты. Три раза прадед строил дом заново. Закончилось все махонькой хаткой мазанкой. Хорошо что не выселили в какую-нибудь Сибирь. Существует легенда что прабабушка то ли сидела в тюрьме, то ли хотели посадить, за то что торговала табаком. В семье было 5 дочек, одна из них моя бабушка (1914 г.р.), мало рассказывала, это считалось стыдным.
Других прабабушку и прадедушку я еще застала младенцем, есть фото, но я конечно не помню. Они жили на хуторах в Полесье. Овручский район. Очень интересный говор, когда сейчас где-нибудь слышу, аж на душе тепло. Жаль там уже никого и ничего не осталось.
Других прабабушку и прадедушку я еще застала младенцем, есть фото, но я конечно не помню. Они жили на хуторах в Полесье. Овручский район. Очень интересный говор, когда сейчас где-нибудь слышу, аж на душе тепло. Жаль там уже никого и ничего не осталось.
2
Ну так вроде у них заведено было. Сначала крутой чувак, член расстрельной тройки. А потом какой-нибудь сталинский дружбан попал в немилость, и все его прихвостни стали врагами народа.
Грязные истории, и прадед козел. Ну что с кацапа взять, кроме анализов.
Грязные истории, и прадед козел. Ну что с кацапа взять, кроме анализов.
3
2
Одна моя ветка из греческих купцов обосновалась на Азовском море были очень богатые люди с землями и конюшнями. Прабабушка с сестрой и тремя братьями закончила гимназии. Все умели читать писать. Носили красивые платья. Сохранился семейный альбом. Другая ветка. Прабабушка полька, прадед немец. Немца расстреляли в 32. Он был инженером на железной дороге. Это по матери. По отцу прабабушка наполовину турчанка, наполовину донская казачка. Вторую прабабушку не застала они с Макеевки. Ничего про ту ветку не знаю. Застала трех прабабушек они были 1896, 1898, 1901 годов рождения. Умерли когда мне было от 8 до 13 лет. Классные были тетка. Умели носить шляпки, играть в преферанс, одна 4 раза выходила замуж, последний раз в 68 за генерала.
Умели жить при всяких временах.
Умели жить при всяких временах.
4
Мама моей прабабушки ходила пешком из Екатеринославской губернии (нынешняя Донецкая область) в Киев на Пасху, это было в начале века до революции и ходила конечно не одна (прабабушка родилась в 1888м, а год рождения ее мамы пока неизвестен). Я уже не помню сколько это было по времени, знаю только, что они ночевали по пути в разных домах, таких паломников охотно пускали.
Так. І декілька років назад думалося, який далі прогрес, як вже настільки все розвинуто. А он який прогрес, поділ світу маразматиками. Все, що тратиться на воєнні цілі, та в мирне б русло. Ні, ціль-самознищення світу
5
Багато історій, але більш за все запам´яталось, як моя прабабуся, 1906 року народження, розлучилась зі своїм чоловіком на другий день після весілля, бо він напився на весіллі і ригав.І це в глухому селі. Навіть в той час, є речі з якими вона просто не хотіла жити і не йшла на компроміс .
5
Мамина мама скільки пам´ятаю, їла дерев´яною ложкою, що ще її батько зробив. Казала, губи не пече. Там вже край тоненький був, а вона її все одно не міняла.
Коли була мала, прибирала в хаті, то був її обов´язок. Підлогу підмітальні, потім йшла в беріг річки, рвала там духм´яні трави і настеляла їх в хаті, на глиняну підлогу. Такий був ароматний одноразовий килим, від суботи до суботи. Казала, батько її дуже любив такі травні запахи і хвалив її.
Коли була мала, прибирала в хаті, то був її обов´язок. Підлогу підмітальні, потім йшла в беріг річки, рвала там духм´яні трави і настеляла їх в хаті, на глиняну підлогу. Такий був ароматний одноразовий килим, від суботи до суботи. Казала, батько її дуже любив такі травні запахи і хвалив її.
2
Коли я, молода піонерка, розпиналася що панщина то зло, вона раз сказала мені: ’прабабця працювала на пана і це було добре. Пан робітниць в полі годував добре - борщ з м´ясом привозили, хліб, ще й хустки дарував в кінці сезону’.
І більше нічого не сказала, а я була мала і не розпитала(
І більше нічого не сказала, а я була мала і не розпитала(
2
В голод спаслася тим, що збирала на полі колосочки. Ними й брата меншого спасла, він вже опух і ходити не міг.
Батько поїхав хліба роздобути, за цей час одна з сестер вмерла. Поховали в городі. І ніколи там не садили нічого, під тим деревом.
Батько поїхав хліба роздобути, за цей час одна з сестер вмерла. Поховали в городі. І ніколи там не садили нічого, під тим деревом.
2
Так, теж часто про це думаю, про сучасний побут
Раніше одне прання вже займало цілий день важкої фізично роботи
Мої бабусі, як вже стала зʼявлятися якась техніка, стикнулися з тим, що просто не мали куди себе подіти, звикли весь день крутитися, а тут стільки часу звільнилося… я не знаю, де вони брали ті сили, здається нам тепер, що те, як вони жили, просто фізично неможливо((
Раніше одне прання вже займало цілий день важкої фізично роботи
Мої бабусі, як вже стала зʼявлятися якась техніка, стикнулися з тим, що просто не мали куди себе подіти, звикли весь день крутитися, а тут стільки часу звільнилося… я не знаю, де вони брали ті сили, здається нам тепер, що те, як вони жили, просто фізично неможливо((
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу