А у вас було таке, що начебто ніхто не дотягує?

Скажу так, мені скоро 35. Було в житті різне, дітей немає та може й не буде. Питання не в цьому.
В своєму житті я пройшла через дуже болючі та нездорові стосунки з батьками, котрі принижували, порівнювали, вимагали бути ідеальною.
Потім в мене було ще одне випробування - хвороба, котра впливала на мене кожного дня, мені було фізично боляче. Це продовжувалося майже 20 років, поки нарешті ми не знайшли причину.
Також з того, через що пройшла окрім осуду батьків - булінг, цькування через стан здоровʼя, підозра на рак, байдужість родини, згодом - байдужість друзів та коханого, зрада.
І тепер… Я зустрічаю чоловіків.
Дуже ніжних. Котрі не те, що не можуть зрозуміти, через що я пройшла (а я намагаюся не ділитися в деталях), а й тих, хто у ситуації, коли мені потрібна мінімальна підтримка, просто лишаюсь мене на самоті справлятися з усім.
У когось було щось подібне? Чи ви знайшли свою людину чи просто вирішили залишитися на самоті?