Самогубство

А навіщо ви дитину народжували?

Тітка трохи, потім бабушка, а з 16 сама себе

Автор, у вас комплексна проблема: депресія і небажання брати на себе відповідальність за своє життя. Так, важка депресія позбавляє сил навіть звернутися за допомогою, але спробуйте зібрати всі сили і зверніться до сімейного лікаря. Попросіть допомоги, поясніть свій стан, скажіть, що ліки не допомогли і почали з´являтися погані думки, які ви женете заради себе і дитини. Поясніть, що нізащо не віддасте дитину, але вам потрібна допомога. І лікуйтесь.
Далі подивіться на своє життя зі сторони, як стороння людина, без жалю та пошуку винних. І ви побачите, що у вас все добре. Ви ЗДОРОВА, молода, здатна влаштувати своє життя. Так, потрібно працювати. Так, не надто престижна робота, та це лише інструмент для заробляння грошей і вашої соціалізації. Ця робота лише сходинка до вашого кращого життя. Хочете кращу роботу - вчіться. Так, все це важко. Щоб змінити життя, потрібно виходити із зони комфорту. Зараз ваша зона комфорту - це страждання із зануренням в інтернеті. Ви не слабка, ви зможете впоратися. Нам дають тільки ті випробування, з якими ми можемо впоратися.
У мене прогресуюча хвороба, ліків не існує. Зараз я вже ледве хожу зі сторонньої допомогою. У мене ще батько неходячий, від нього хвороба. Син підліток. Мама у квітні померла від раку. Я завжди була оптимісткою, але з´являються такі думки... Тримаюсь. З мого стану ваші проблеми здаються абсолютно вирішуємими. Все у ваших руках. Йдіть по допомогу.
Обіймаю вас. Повірте, навколо є люди, яким ви потрібні. Ви їх знайдете. Тільки перестаньте вважати себе жертвою. Лише ви архітектор свого життя.

цікаво про думки про той світ, це як то там? Ви точно знаєте, що там краще , чим тут ? Лікувались, не допомогло. Треба ще раз пролікуватися у іншого лікаря, в іншій лікарні. Всім тяжко, беріть себе в руки. Хоч заради вашої дитини, невже вам все рівно, що з нею буде?

К психиатру и принимать таблетки.Все время думайте о ребенке,как тяжело ему будет без вас,если еще и отец у него урод

Так Ви ще і не жили.Спробуйте-сподобається.І нахіба ви дитину народжували,щоб вона мучилась як ви в дитинстві?Ви за неї до 18 її років відповідальна.

Бедняжка.Як працювати погнали,так і життя немиле стало.Не соромно?

ну так майже всі українки , що виїхали, роблять зараз на низькокваліфікованих роботах . Чи ви краща за інших? Я сама мию, прибираю, хоча в Україні в офісі сиділа.

Залиште дитину батькові і спробуйте почати нове життя. Закінчити його завжди встигнете, а так у вас буде шанс стати щасливою.

Автор, один вопрос: почему вы боитесь, что соцслужбы заберут у вас ребёнка, но не боитесь оставить его в этом мире абсолютно одного, покончив с собой? Может потому что в обоих случаях вы думаете ТОЛЬКО о себе?

Как это вы никому не нужны, а ваш ребенок? Ребенок вас любит безусловной любовью.
Почему вы не можете? Что не можете?

Ви не самодостатня? Вам мало було нелюба, вам не хочеться свободи, розправити крила і жити своє життя, самі, не перед ким нічого не винною, сама собі хозяйка, невже вам потрібен якийсь аб´юз, щоб бути щасливою?

Оставить ребенка пьющему и агрессивному отцу? Совет года просто((

Дивіться.
Якщо у вас говорить депресія, то наші слова кому буде потрібна ваша дитина до вас не дійдуть. Бо я проходила це випробування... (( Вам терміново до психіатра, почнете приймати антидепресанти, позитивно мислити можна навчитися самій , з інтернетом, який навчить як.
Ну а так... Наші діти нікому не потрібні. Крім нас, мам. Будь ласка, перервіть цю сімейну історію на собі - не залишите свою дитину саму, як залишилися ви самі в дитинстві. Знайдіть сили

это нормально. вы устали. нужно что-то делать. ребенка пристроить с кем-то. а самой работать

Брешете. Не не можете. Вам ліньки! Ви дуже ледача та інфантильна. Чекаєте що будете комусь потрібна. Але ви собі не потрібна. Бо бляха муха за два с половиною роки не вивчити мову?? І ви потрібна дитині. Немає часу і права в вас такого щоб ото жаліти себе.

Я от теж там була...але оце прям зараз в мене очі на лоб повилазили...як це може допомогти автору? Гроші так.. Але в реальному житті ніяк не підіймає самооцінку усе те віртуальне життя на ’воздихатєлі’.

Я їх дуже поважаю. Але ж насправді - так. Це їх свідомий вибір.

В мене нормальні були ))) тому підняло))) я не фрік)

Приятно, что есть все же нашлись люди, которые поддержали автора. Я прямо начинаю верить в чудо.

Та вони можуть бути 1000 разів нормальними та взагалі якими завгодно. Але це не грає ніякої ролі. Самооцінка залежить від самої людини. А якщо вона низька, то вона саму себе ще більше буде зневажати. Відчуття потрібності вона аж ніяк не відчує через сексуальний інтерес до неї.

Автор, тема вже на 9 сторінок. Зараз телефонуєте сімейному лікарю і записуєтьсь на прийом. Нам напишіть дату і час прийому. Негайно!
Скільки можна одне й те саме. Вас вже підтримують стільки людей, нам не байдуже, що буде з вами і вашою дитиною. Тож напружтесь нарешті і ви.

Я себе по іншому відчула. І не одна я ще інші дівчата. Я зараз не працюю але спілкуюся з мемберами та інколи вони мені роблять подарунки, там теж є хороші люди і не хворі на голову. У мене в житті попадався, то ц зо ноги лизав я взагалі тоді була шокована…ще не працювала на студії.

Похоже история немного на мою, я в подростковом возрасте 2 раза пыталась убить себя. Тоже шла на речку, но встретила парня, он меня шуганул сказал хочешь чтоб изнасиловали шляешься тут. Второй раз описывать не хочу( Ну так вот, по жизни я такая была депрессивная, все мне не так, жизнь дерьмо, просвета нет. Ребенок есть, мужа нет, работа тяжёлая. Дожила до 37 лет, попала в больницу с нервным срывом, откапали, посадили на АД. Начала пить, не сразу через месяца 4 почувствовала что есть свет в конце туннеля. Уже 2 года прошло, ничего не поменялось особо в жизни, но поменялось отношение к ней. Вот вообще другие эмоции, пусть это и не мои настоящие, но пофиг. Главное можно жить)

Да, історії схожі дійсно. Буду пробувати АД.

У меня муж воюет, на мне две пенсионерки и дочь подросток. Тоже помощи нет, всё сама. Так что, мне тоже идти вешаться??? Ну вы и дура. Идите лучше к психиатру голову лечить.

Тут стаціонар уже потрібен. І це в Німеччині швидко вирішується в такій ситуаціі, насправді.

Якщо автор все таки вчинить самогубство, дитина все рівно опиниться в батька.

Я б навіть лягла на стаціонар. Знайома лежала два тижні, там біполярка. Так дитину куди я діну?

Почніть з АД по рецепту врача. Ви себе накрутили що вони в школу передали данні. Я пила АД тут по рецепту врача і знайомі теж. Все ок. Це не психіатрія щоб кудись щось передавали. Ідете і не кажете про суіцид раз не хочете але кажете що у вас апатія і не хочеться вранці вставати з ліжка. Вони тут лояльні до АД