Собака для мами пенсіонерки. Чи варто?

Доброго дня, дівчата, поділіться, будь ласка, вашою думкою. Чи варто маму вмовляти на собачку. У нас був йорік маленький, купили її ще 8 років тому, коли жили разом. Потім ми поїхали, собачка залишилася з мамою, бо в них була любов та і мамі з неї було не сумно. Завжди позитивні емоції, піклування. Вона мені майже щодня розповіла якісь смішні історії про неї. Але сталася біда, щось наша собачка з´їла на вулиці, можливо хтось яду підкинув, не знаю точно, але вона за тиждень померла. Лікування було максимальне, аналізи крапельниці, уколи, собачка була в стаціонарі, мама з неї сиділа майже цілими днями, тільки ночувати ходила до дому. Але нажаль...(( хоча лікарні з самого початку сказали, що дуже сильне отруєння, але ми всі дуже сподівались. Мама дуже плакала, та то зрозуміло, усі плакали, це член родини був. Так ось в чому питання. Мама сказала, що більше не хоче нікого. Що ця собачка, була як частинка нас для неї і такої чудової вже більше не буде. Але вона живе сама, хоч є ще моя сестра у місті, але все одно, вона приходить приблизно один раз на тиждень. Хоча я і телефонною щодня, але все одно, вона як би живе сама. Я її м´яко намагаюся вмовити на іншу собачку, заради позитивних емоцій, піклування, якоїсь активності, та просто як друга. Але вона не хоче. Мамі 72 роки, наче і активна плюс мінус. Але звичайно то спина, то руки то ще щось болить. Я думаю що маленький пудель, був би добрим другом. Але не знаю, чи варто продовжувати вмовляти. Я так розмірковую, що можна залишок життя згадувати приємні спогади, а можна зараз жити з приємними емоціями. Ваша думка? Дякую хто дочитав!