Муж назвал идиоткой

Для этого есть описание темы и ситуации

Что можно понять из трех фраз? Как вы жили до этого? Характер ваш и мужа? Контекст ситуации? И еще миллион вещей По вашим ответам муж козел, а вы жертва-истеричка. Но вы его выбрали и продолжаете с ним жить, при этом обливая говном в интернете. Тут о вас можно гораздо больше сказать,чем о муже.

А чого не забрали свій чай? Мовчки б забрали. Більшість людей зранку не в гуморі, менше слів взагалі треба.

Я не могу описать 15 лет а одной теме.
Не могу сказать,что он идеал. Но и сказать что полное дно, тоже не могу.
И хорошее было, и плохое

Мне расскажите, я не осудю и пойму

Та я вже створювала тему тут) якщо коротко, то через побутову сварку покрив мене матом так, шо чула дитина і дуже плакала. Почав кидати мої речі на підлогу . Я казала, шо ще раз таке щось повториться, я викличу поліцію і скажу що він нас тиранить, а його це ще більше заділо і почав ще гірше матюкатися і ще чуть чуть, він би мене вдарив. Казав що ще мені устроє. Тепер ми не спілкуємося, я готую лише собі і доньці, не стіраю, сплю окремо. А він ходить робить мені всякі дрібні пакості: замок на воротах поміняв, щоб я не могла знайти, гроші переставив (я маю свої, для мене це була тимчасова незручність), робить бардак спеціально і багато іншого. Незнаю яка в нього ціль, але мене від нього відвернуло. От лишається питання шо робити. Жити я з ним не хочу, не люблю, противно. Питання лише житлове, бо після розлучення він з дому не піде і я звісно не піду, бо це мій дім. В нас часткова власність, його частка дуже маленька. Це не є спільною нажите майно, купувалося в частках. Я не знаю шо робити

Мне расскажите, я не осудю и пойму

Та я вже створювала тему тут) якщо коротко, то через побутову сварку покрив мене матом так, шо чула дитина і дуже плакала. Почав кидати мої речі на підлогу . Я казала, шо ще раз таке щось повториться, я викличу поліцію і скажу що він нас тиранить, а його це ще більше заділо і почав ще гірше матюкатися і ще чуть чуть, він би мене вдарив. Казав що ще мені устроє. Тепер ми не спілкуємося, я готую лише собі і доньці, не стіраю, сплю окремо. А він ходить робить мені всякі дрібні пакості: замок на воротах поміняв, щоб я не могла знайти, гроші переставив (я маю свої, для мене це була тимчасова незручність), робить бардак спеціально і багато іншого. Незнаю яка в нього ціль, але мене від нього відвернуло. От лишається питання шо робити. Жити я з ним не хочу, не люблю, противно. Питання лише житлове, бо після розлучення він з дому не піде і я звісно не піду, бо це мій дім. В нас часткова власність, його частка дуже маленька. Це не є спільною нажите майно, купувалося в частках. Я не знаю шо робити

Чай в морду йому. Більш вякати не буде.
Не дякуйте

так а если ответ прилетит ?

Самый годный совет на самом деле. Мне это и хотелось сделать. И кастрюлю с борщом на голову надеть ему

Соціальний конструкт, що «так треба», що там щастя, все як в людей.

А чого не забрали свій чай? Мовчки б забрали. Більшість людей зранку не в гуморі, менше слів взагалі треба.

Пояснюю. Ви знаєте, що йому потрібен стіл. Ви залишили стіл не в тому стані, наче забули. Пішли чепуритись. Ось це його й моментно вибісило. Сприйнялось як ваша забудькуватість та ігнор до нього. Якби ви замість сліз спокійно та зі співчуттям сказали «вибач залишила чашку», це б згладило всю ситуацію. Співчуттям як до хворого.
Такі от «вирвалось» це майже завжди ознака глибших проблем зі здоров´ям та нервами.

Вот да. Все чаще стала об этом думать. И даже в каком-то тихом шоке. 20 лет прожила в браке и сейчас ощущение уже усталости и непонимания, почему у меня с мужиком (хоть типа и близким) все общее и одна нора?? 😂 Друзья меняются, дети от родителей уходят, и только мэ и жо якобы в норме должны прожить в одной берлоге всю жизнь, ходя пардон на один унитаз)) это, конечно, диванная философия, но все же. Люди друг от друга устают.. Даже если есть чувства или привязанность. А если уже все прошло, так вообще алес😵‍💫 Просто устают. Отсюда и такие выпады как у Автора. Ну, Кто-то терпеливый флегматик, а кто-то нервный холерик. Чего Автор удивляется этому слову, когда каждая пара хоть раз друг другу говорила обидные слова. Если это уже на регулярной основе, тогда думать, что пора с браком завязывать.

Неможливо передбачити кожен крок. Мені цікаво, от чоловік автора як і мій чоловік так само скажуть свому начальнику, якщо він буде не правий? Мій ні, бо * жим жим перед начальником. А жінка часто і фізично слабша і ще й залежна від чоловіка, тому чоловіки такі сильні і розумні в спарингу з жінкою

К чему эти страдания? Сожительство, развод, гостевой брак. Овердофига вариантов. Социуму пофиг, как и на каких условиях вы живёте со своими половыми партнёрами. Драму развели, Шекспир курит.

Та я вже створювала тему тут) якщо коротко, то через побутову сварку покрив мене матом так, шо чула дитина і дуже плакала. Почав кидати мої речі на підлогу . Я казала, шо ще раз таке щось повториться, я викличу поліцію і скажу що він нас тиранить, а його це ще більше заділо і почав ще гірше матюкатися і ще чуть чуть, він би мене вдарив. Казав що ще мені устроє. Тепер ми не спілкуємося, я готую лише собі і доньці, не стіраю, сплю окремо. А він ходить робить мені всякі дрібні пакості: замок на воротах поміняв, щоб я не могла знайти, гроші переставив (я маю свої, для мене це була тимчасова незручність), робить бардак спеціально і багато іншого. Незнаю яка в нього ціль, але мене від нього відвернуло. От лишається питання шо робити. Жити я з ним не хочу, не люблю, противно. Питання лише житлове, бо після розлучення він з дому не піде і я звісно не піду, бо це мій дім. В нас часткова власність, його частка дуже маленька. Це не є спільною нажите майно, купувалося в частках. Я не знаю шо робити

Ужас как много людей страдает в этом социальном конструкте..

Люди сами себе выдумывают страдания и не хотят заканчивать. Не Афганистан, есть пути решения.

За дом держаться, крепко. И быть вместе до старости. Без вариантов же. Зато целый огромный дом. Который потом, дети продадут за бесценок. Но вы держитесь, дом стоит того, чтобы продолжать жить с мужем.

Боюсь он бы начал тоже верещать и чашки лупить. Он истеричен немного

Ми одружилися коли мені було 18, а йому 25. Тоді в мене розуму було не багато. І можливо коли прийшло прозріння я не звертала увагу на деякі моменти, хоча дзвіночки були

Ну как сказать. Когда ты среднестатистический человек, а не богач, и когда наживаешь с другим человеком годами жилье и бытовуху, то в этом уже погрязаешь. И часто решить это не так просто. Все, что нажито, должно быть поделено. А если нажито немного и другой человек показывает своё нутро, то нет, непросто все.