Девочки, кто жил в детстве при СССР? Поделитесь воспоминаниями про

Черги.
Каральна медицина:
Епідуральну анестезію вперше було впроваджено в акушерську практику в 1921 році, а в 1949 році методика безперервної епідуральної анестезії була впроваджена Круебло та вперше використана під час пологів.
А у нас коли?

Без звʼязків неможливо нічого дістати.
Холодильник, пралка це предмети розкоші. Чого телевізор серветкою накривали?😂
Фу…

Вы просто молоко не любили))
Или житель села и знали толк в парном...не вонючем🤣

А сидіти на десятках тисяч рублів на зберкнижці і не знати про існування тої Греції взагалі це норма по вашому? А чекати роками чергу на боженківський сервант, бо румунська стінка не для тебе, а ’для кого нада’, хоч в тебе і є гроші на п´ять тих стінок? В що ще я маю повірити?

Даввйте, краще розкажемо як комуністи людей вбивали за кусок хліба, на Сибір відсилали за українську мову, як забороняли назети, журнали, університети, театри українською?

Город? И год)

Цветной телик у нас появился только в самом конце 80-х. Дорого было. Да и в свободной продаже их не было. Смотрели черно-белый.

А что из того, что я написала, вас заставило подумать про элитность школы?
Рыбный день?

За украинский язік никто не гнобил, но говорить на нём считалось уделом малообразованных сельских жителей.Телефон, телевизор были у всех. И работа была официальная у всех. И учебниками школы обеспечивали. И чтоб к стоматологу сходить, не нужно было пол зарплаты отдавать за поход к стоматологу.
И коррубционеров столько не было.

Хорошего? молодые родители, которые делали жизнь детей вопреки всему лучше, и живые бабушки и дедушки.
Если чего нужно было достать, обувь, вкусняшки - ездили в Москву.
В Киеве купить что-то путное из одежды можно было только в валютном магазине Каштан.
Не жизнь, а малина.
Ну нафиг.
Поездки за границу - как в песнях Высоцкого..
а лагеря.....пионерские--- это отдельный вид мазохизма.
Хотя сейчас то, что строят из Украины- это совок, только в худшем проявлении

То не той сэсэр, то другой 😂😂

хорошо, у каждого ребенка своя комната, машины две в семье, по 2 месяца в Крыму оздоравливливались, английский, спорт, кружки
папа слесарь, мама врач

За украинский язік никто не гнобил, но говорить на нём считалось уделом малообразованных сельских жителей.Телефон, телевизор были у всех. И работа была официальная у всех. И учебниками школы обеспечивали. И чтоб к стоматологу сходить, не нужно было пол зарплаты отдавать за поход к стоматологу.
И коррубционеров столько не было.

А потім ви прокинулися ))

Болгария, Венгрия обмен школами, в старших катались

Фрукты, салаты. У нас была только капуста с морковкой и тертый буряк, другого не бывало.

Это не при моей памяти, но вообще воспоминания из детства нам делают родители.
Я пожаловаться не могу :-)

С родителями повезло, согласна и по субботам мама пекла , а мы с сестрой дуры суп выливали с курочки, до сих пор стыдно

Не було у всіх телефону.

было-было, а я отдавала бутерброды с колбасой, купленной мне, самой лучшей, по дороге в школу собакам.

У нас тоже. А сейчас цветной, а смотреть нечего.

телефон? на 50 мільонів населення 3 мільони номерів, з них частина виробничих на комутаторах, і черга на кілька років за номером. В селах 1 телефон на село і той в сельсовете.

сейчас ем мамины супчики как праздник, и рейтузы в подъезде снять

простите что встряну. черкассы школа 4 год 1975 в школе в столовой готовили еду молоко горячее и булку кунцевскую давали бесплатно

Батьки вірили в ’світле майбутнє’,- це така пропаганда була. 3-є дітей. Жили звичайно до ’перебудови’, нормально. А потім почалися проблеми з грошима, товарами в магазинах.
Батьки звичайні робітники. Зарплатня була не висока. 5 років в гостинці ( 12м кімната,4м кухня) з 3-ма дітьми. Потім дали квартиру. Це - єдиний плюс тих часів, що давали квартири. Метраж залежав від кількості дітей і членів сім´ї. Так, у мене була своя кімната. У братів, - одна на двох.
Відпочивали, іноді в літку матері давали путівку на базу відпочинку, або будиннок відпочинку. Не кожен рік. 2 рази була в піонерському таборі під Києвом.
На море я була вперше у 1985 році. Путівок туди не було. За свої кошти мама організувала, ’Дикунами’- так називалося у той час,- це значило без путівки.
Дружили з родичами, зустрічалися майже на всі дні народження. Весело було.
90-ті були самі важкі.
Зараз я живу краще ніж жила в дитинстві і тим паче в юності.
Бо моя юність припала саме на 90-ті. Зараз всього більше і вибір більше і менталітет все-таки змінився у людей.
Тоді була пропаганда. А копіїчні ціни на все,- тоді не знали чому. Тепер розуміємо. і до чого це привело....
А заборони всіляки... Нам навіть кофту не можна було одягати на шкільну коричневу сукню. Тільки коричневого кольору,- не мождна було виділятися. Сережки в школу такі, щоб не були помітні. Волосся прибрати.
Часи завжди складні. Хіба колись було легше?
Забезпечено ми не жили тоді. Жили як більшість людей того часу. Хтось жив трошки краще. Ми знали і бачили,- у нас були такі родичі. Посада і місце на роботі,- наприклад керівникі,- могли мати більше з/п і жити краще.
Погано те, що люди працювали з молодості, постійно працювали, а от пенсії зараз...

Не махлюйте. В ссср ваші гроші були гівна варті, бо ви не вибирали - скадовськ чи туреччина, бо за вас вибирав профсоюз під назвою ’того року була в скадовську, тож цього року сиди вдома, ніпаложено’. Тільки великі гроші і зв´язки могли купити вам пралку бош автомат, а не всрату ’пчьолку’. Не робіть вигляд, що не розумієте, про що я. Піцу печіть самі, я замовлю в везувіо.