Потеря беременности

Попрацювати з психологом.
Повторюйте собі фразу ’ кожному своє’. Ваш час ще не прийшов, у будь якому випадку не тримайте зла чи заздрощів , вони руйнують вас у першу чергу.
Поки не спілкуйтеся з молодими мамами чи не бувайте там, де люди з малюками.

Автор, обнімаю, втратила дитинку минулого тижня, в мене менший термін, ніж Ваш, але біль не описати....вагітність була перша бажана, три роки лікувалась, стараюсь відволіктись, але не можу😭

Я бы после такого резкого психотравмирубщего события просидела бы на препаратах.
Конечно, это сложно пережить на этом сроке.
Но это я.
Подруга похоронила 6летнего сына и через 3 месяца забеременела, это вернуло её к жизни.

К психологу идите

Я теряла 2 беременности на маленьком сроке, спасало, что дома обнимал маленький сын и любимый муж
Вы правы, что вас отпустит только после успешного рождения ребенка
Лучше сейчас тратить время и силы на обследование и подготовить организм
Тот же б9 пить не в виде фолиевой, а в виде метифолата

https://www.facebook.com/share/1CwEBgG9kL/
Це організація,яка займається підтримкою батьків,які втратили дитинку. Є групи взаємодопомоги

Автор вам к психологу однозначно надо ещё вчера. Обязательно это проработать надо. Для вашего же блага. На фоне нынешнего вашего состояния и беременность может не наступить. Да и во время беременности вам будет капец как тревожно. Это состояние надо облегчить до беременности. Обнимаю вас. Все у вас будет хорошо

У меня бесплодие уже как 2 года и я чувствую это каждый день. Не прекращается это состояние

Сочувствую. А какая причина?

так, стане легше після вагвтності наступної. У близької подруги так було, втратила дитину перед самими пологами. Довго оговтувалась, і лише коли народила - тоді стало значно краще.

Вам потрібно до психолога - однозначно!
Було 2 втрати, правда на ранніх термінах. Після другої звернулася до спеціаліста - стало легше. Якщо знаєте точну причину втрати, то потрібно зайнятися іі виправленням. Якщо ні - пройти обстеження. Я пішла по лікарям серйозно через 2 місяці після 2 го викидня. Знайшли вроджені тромбофіліі. Але ніхто з дікарів не здогадався обстежити мене на АФС, сама прочитала про це. Тому лікаря на жаль не пораджу

Очень вам сочувствую, автор.
У меня похожая история на 38й неделе, уже плановое кесарево было назначено... Тоже не могу прийти в себя, хотя другие беременные и маленькие дети на меня так не действуют, только как напоминание о моей потере и это каждый раз по-разному срабатывает: когда апатия, когда слезы... Плюс у меня еще осложнения были и удалили матку, больше выносить малыша не смогу - это угнетает. Я была так счастлива, пока малыш был со мной, так его ждала, а теперь ни малыша, ни надежд...
Если вы еще хотите детей - сосредоточьтесь на будущем и попробуйте еще. А пока постарайтесь найти и устранить причину, чтобы в следующий раз исключить такой же сценарий. И обратитесь к психологу, чтобы он помог пережить горе.

Автор, у меня были потери на ранних сроках. Выше уже писали про Опіка Ангела, они работают с перинатальный и потерями. Меня отвлекал поиск причины невынашивания, почитайте блог _budumom, там истории девушек переживших потери. Если захотите, добавлю Вас в чат по невынашиванию в ТГ. Обнимаю вас

Щиро співчуваю вашій втраті! Мені дуже шкода, що вас спіткало таке горе!
В мене була завмерла вагітність на меншому терміні. Теж важко переживала втрату. Вагітність негативно відобразилась на здоров´ї фізичному та ментальному. Звернулась за допомогою. Уже півроку на АД, робота з психологом, підтримка близьких, говорю про свої емоції, не закриваюсь в собі. Перший час була гостра реакція саме на вагітних. Це тригерило до сліз. Психолог сказав, що потрібно прожити горе, виплакати. На все потрібен час! Через пару місяців мені стало краще. Спокійно няньчила дитину подруги, задумуюсь щодо наступної вагітності. Але не поспішаю. Даю собі час адаптуватись до цієї думки.
Перинатальна втрата прирівнюється до втрати людини! на жаль, в нашому суспільстві практика проживання та підтримки жінок з таким горем не розвинута.
Не сприймайте свій біль та реакцію на вагітних як проблему. Не варто боротись зі своїми почуттями. Хочеться плакати - плачте. Хочеться пожалітись - жалійтесь. Потребуєте підтримки - звертайтесь. Це нормально горювати! Ви втратили близьку дорогу людину! Ви не сама!!! Обіймаю