Як шкода чоловіків...

Я безумовно вдячна тим, хто захищає наші життя і стоїть пліч о пліч на передовій, низький уклін їм.. але мене сьогодні накрило від того, що і ті, хто вдома, вони теж гинуть(( не витримують розлуки з жінками, і тупо починають пити... вже двоє знайомих в віці 40+ померли від цього.. серцева недостатність у одного, у іншого аневризма.. третьего сьогодні зустріла, він тупо сірий, лице схудло і зістарилось дуже, і каже що просто існує, і вечорами п´є, щоб заснути.. а до війни була прекрасна сім´я, діти, собака, робота, плани, відпочинок на морі.. мені стисло груди від розпачу(( ми, жінки, ще якось можемо себе розвіяти: кафе з подружками, шопінг, відпочинок у будь якій країні, кава зранку у кав´ярні, кінотеатр, театр, з дітьми на атракціони.. а вони?? Закриті, зашугані, розгублені, покинуті.. ще раз повторюсь, для жінок у кого чоловіки служать: низький уклін вашим героям, але не потрібно всіх гнати на війну.. не всі готові, не всі можуть, і не всі хочуть.. може і дурню написала, але це те, що я зараз відчуваю..