Я тривожник. Ні жити, ні померти.

Буде схоже на скиглення, але так воно і є. Я просто не знаю що робити, враховуючи всі нюанси. У мене генералізований тривожний розлад, купа хроніки ( хронічний панкреатит, холодова алергія, клімакс, скачки тиску, хворий шлунок, суттєве погіршення пам´яті і зору після ковіду). Мені 53 роки, нічого не вмію робити, майже все життя по заробітках (некваліфікована робота). Стажу нема, роботи нема, жити нема за що. Провінція. Може я щось і вмію, але гтр не дає нормально оцінити свої можливості, я просто боюсь. Був дуже травматичний досвід на останній роботі, після якого лікувала нервовий зрив. Не працюю вже 4 роки. Утримував чоловік, зараз і він не працює, онкологія. Допомагав син, але ситуація змінилась і я відчуваю, що ми стали баластом.
Я знаю, що можна знайти якусь роботу і з цими даними.
Але я реально інфантіл. Думки про те, що на мені буде відповідальність, кидають мене у холодний піт, починається "трясучка", всередині все вібрує, аж до нудоти, мозок блокується і взагалі не "варить". Тривожники зрозуміють, напевно.
Це при тому, що приймаю ад курсами.
Страшно бути баластом і огидно. Хтось боїться смерті, а я боюсь життя. Я б, напевно, з радістю померла, але я не суіциднік, я тривожник-інфантил.
Вихід є?