Я тривожник. Ні жити, ні померти.

Мало препаратів.
Що від тривоги приймаєте?
Бо мені ті ад теж були до одного місця.
Вам роботу по догляду вахтою.

Як ми можемо допомогти?

Нетривожник, або той, хто не в темі, не допоможе ніяк.
Можуть допомогти лише ті, хто був там і вибрався. Або на шляху. Або просто розуміє ситуацію.
Тому, якщо не хлюпнете порцією яду - і то добре.
В моєму пості немає конкретного прохання. Насправді, і поговорити про свою проблему нема з ким.

Я можу кинути на картку грошей, якщо дійсно потребуєте, це краще тисячі слів.

Блін, це страшно, все життя по заробітках і в результаті ні на що жити. Тепер я задумаюсь, бо реально хотіла так поїхати, бо працювати тут за 15 тисяч вже набридло

Їдьте, але намагайтесь одразу легалізуватись. Збирайте всі папери, всі рахунки. Зараз з цим простіше.

Конкретних препаратів від тривоги не призначали. Медопрам лише. На початку був цілий букет ліків, але тоді й ситуація була інша. Була втрата апетиту, втрата ваги, глибокий депресивний стан. Потім зійшла лише на медопрам на ньому і залишилась.

Почитайте про зонік.
Ми теж з чоловіком пройшли через онкологію,інсульти моєї мами,,війна,стан був лягти,вкритись,аби ніхто не зачіпав.
Працюю по дому і тривога панічна накриває.неможливо справитись.
Скільки я переслухала медитацій всяких- все дуже тимчасово.
Потім інший лікар підключила зоннік.
І я ожила.
Поступово зійшла з ад,а на ньому ще рік десь сиділа.
Зараз,слава Богу,все добре.
Препарати від тиску он підпасовують,бо не всі підходять,так і тут.
Пробуйте.
Ви ще молоді,справитесь,але психіку мусите підтримувати медикаментозно,бо наступний удар може бути ще важчий,не дай Бог.

Дякую за підтримку. Я приймала прегабалін ( Габана) в терапії на початку. Мені його призначили на місяць чи то два. Приймала 150 мг. Потім мені відмінили, залишили лише медопрам. Я вже думала, що, можливо, потрібно змінити лікування. Але для цього ще спочатку треба знайти лікаря. Наш місцевий психіатр, м´яко кажучи, не надто хороший фахівець.

Нащо вам той лікар.
Купіть 75 мг і приймайте.
Я стільки всього вживала,що сама собі тепер лікар.
Мій організм вже відчуває,що хоче))
Так і в Вас буде.
Попийте додатково ще заспокійливі настоянки.
Це теж мій досвід.
Піон з глодом працюють досить гарно.
Або набовтайте разом з корвалолом і пустирніком.
Це ще краще.
От чую ,що тіпає- біжу по настоянку))

Ви приймаєте 75 мг раз в день?

Дякую за підтримку. Це те, що мені потрібно: відсутність суворого графіку і контактів з людьми. В мене ніби грамотна мова, є певний хист до написання текстів (мені здається), але я не знаю де можна знайти таку роботу. Шкода, що не вмію працювати з програмами.

Как это курсами? Какие сроки? Ад раскрывается по несколько месяцев. Вам его пить надо минимум год без перерыва. А в вашем состоянии скорее всего постоянно.

Конкретних препаратів від тривоги не призначали. Медопрам лише. На початку був цілий букет ліків, але тоді й ситуація була інша. Була втрата апетиту, втрата ваги, глибокий депресивний стан. Потім зійшла лише на медопрам на ньому і залишилась.

не знаю. у меня родственнице психолог так перекрутил мозг, что она теперь считает себя пися-королевой, порвала со всеми, потому что они ей не говорят именно всех тех приятностей, которых она достойна, и гордо несет себя по жизни в одиночестве ( а нет, на пару с психологом)- два года терапии и продолжает. конкретно я вроде поговорив нормально, потом получала голосовое на тему ’ а вот ты сказала!- выдернутая из контекста фраза и на ней замок из обид). Жесть какая- то, если б я так выдергивала фразы и тп, я б за год развелась точно.

сын не при делах. она же написала.

Автор, я вас поважаю. Ви тяжко працювали, ви контролювати свій стан медикаментозно. Ви дали освіту синові, у вас тяжко хворий чоловік. Ви надто вимоглива до себе. Можливо, ви звикли до високого рівня життя і не хочете його погіршення. Я вас розумію. І бажаю знайти вам якусь ненапряжну роботу з хорошим оточенням.
Ви гнучка, адаптивна, спробуйте продажі або консалтінг, там ніякої специфічної освіти не потрібно. Ну і ГЗТ на цей період обов´язково. Все у вас вийде, бажаю успіху.

я би впала в глибоку депресію лише від того, що більшою частиною заради навчання сина і його комфорту я пахала, втратила здоров’я, а він кинув мене напризволяще. Заради чого покладено життя?

Син чудовий. Він нам допомагає, як може. Все чоловікове лікування і реабілітація були за його кошт. А це дуже великі гроші. Питання не в тому, що син не хоче, а в тому, що вже важко утримували власну родину, і нас з чоловіком. В нього сім´я, дитина і скоро буде ще одна. Це не син поганий, це я відчуваю себе тягарем і баластом.

тоді про сина питання знімається. Бо ви так написали, що він не при ділах. от і подумала..

а що у вашому розумінні піся-королева?))

Ніби не писала так. Може невірно висловилась десь.

Крім тверезого погляду - плюсів нуль. На жаль.

Можливо. Я вас дуже розумію, сама вашого віку і теж гтр, депресія. І думки ті ж, але в мене вища освіта, робота (нелюбима), але дуже зациклююсь на думках, це заважає жити, приймати рішення (качає як на качелях, поки щось вирішу), одну й ту ж думку можу тижнями крутити, це виснажує. Надумую собі багато, що і яйця виїденого не варте, коротше - це мрак))

да тут сложно сказать. все встали грудью на защиту, ну я ж не против, когда человек имеет свои границы, но она прошла экватор, когда ’вооот! это оно!’ и ушла в загиб чрезмерности. И тут сложно в двух словах сказать, что именно, человека делает совокупность черт же.
Ну конкретно меня раздражает чрезмерно, что с ней говорить уже нельзя. ее надо только слушать и мычать одобрительно. если вдруг получится сказать- например, обсуждаем событие, обе увлечены разговором- то на следующий день она звонит с претензией, что я сказала что- то, что ей не понравилось ( или же сразу говорит, что ей не нравится). при этом контекст я вкладываю один, она выхватывает словосочетание, не слыша общей темы, которое ее почему- то тригернуло, и на это словосочетание вываливает на меня кучу овна. Я и не туда, что у нас ключевой момент эта хрень, про которую я не вспомнила уже после окончания разговора.
Я полгода пыталась молчать и кивать. Потом она вывалила очередной перл, я открыла рот и сказала, что я об этом думаю, что у меня мнение тоже есть, может не совпадать с ее мнением, и еслу у нее в европе там розовые фламинго и кофе недостаточно сладкий, то у меня тут война и непонятно, чью психику надо беречь. Спросила, только ли хорошее ей надо говорить ( с тем, что и отсюда тоже можно выковырять нюансы). Ну ей не понравилось и больше она не общается. Я тоже не буду. Мне как- то после разговоров с ней очень утомительно приходить в себя, как в овне вываляли каждый раз, и ради чего- непонятно. и вот так 20 лет дружбы ушло в опу, ну да бывает, другая жизнь у человека

Я не була баластом. Я працювала все життя, але за кордоном. В стаж не зараховується. Заробили на квартиру, машину, ремонт, навчання сину. Здоров´я там і залишилось.

Нетривожник, або той, хто не в темі, не допоможе ніяк.
Можуть допомогти лише ті, хто був там і вибрався. Або на шляху. Або просто розуміє ситуацію.
Тому, якщо не хлюпнете порцією яду - і то добре.
В моєму пості немає конкретного прохання. Насправді, і поговорити про свою проблему нема з ким.