Социофобия у подростка мальчика 14 лет

Які ж дурні коментарі.. :(
Автор, треба йти до психіатра. У мене донька. В її 8 класі я отримала від неї повідомлення яке розділило наше життя на до та після. Починалося воно так (буде скрін). Далі було багато тексту, в якому вона розповідала, що в неї регулярно трапляються панічні атаки, що вона йде з уроків в туалет і сидить там, намагаючись прийти до тями і їй дуже важко повертатися в колектив. Що вона вже пів року займається селфхармом.. При тому що зі сторони вона здавалася звичайною, ніби мала друзів, в ранньому дитинстві так взагалі була запальничка і душа компанії, а от підлітковий вік став для неї дуже важким етапом, де її накрило тривожність, депресіями.
Ми пішли до психіатра, отримали медикаментозне лікування, плюс у неї було пару сесій з психологом, плюс перевірка у ендокринолога, перекриття дефіциту вітамінів, плюс плюс змінили школу. Зараз ніби сиутація покращилася, але вона знає, що завжди може написати мені або поговорити і я їй допоможу.
Не бійтеся звертатися до лікарів. Краще так, ніж потім ваша дитина не витримає якоїсь ситуації і зробить фатальну помилку..

Йому психолог потрібен щоб навчитись відстоювати себе перед вашими бажаннями і вашою картиною ідеального світу, в якому він не може знайти себе. Але ви можете йому допомогти. Піти до психолога із запросом: я не розумію мою дитину. Або почитати про світ інтровертів. У вас яскраво виражений інтроверт. Як вони живуть, що їм подобається, як вони себе реалізують в подальшому житті, які мають проблеми.

Очень хорошо, что ребёнок вам открылся.

Ми з ним друзі

У вигляді виключення, батьки можуть бути друзями для дитини. Але для цього батьки повинні бути на одному рівні з дитиною, такими самими інфантильними, безвідповідальними. І це не про вас автор. Дитина вам довіряє. Але між вами нема дружби.

Тоді чому він хоче зі мною грати, ділиться таємницями, просить поради чи допомоги?

Бо ви для підлітка безпека, бо ви його вчитель, наставник. Бо він не може від вас відірватись, бо не має безпечного місця без вас, де його не будуть бити, махати на нього руками, де йому не треба доводити свою ’крутість’ або захищатися. Ваш підліток із задоволенням буде ходити на індивідуальні заняття до тренерів, репетиторів, майстрів, вчених. Він із задоволенням буде ходити до групи де збираються не агресивні діти: робототехніка космічна, історичні гуртки, ораторське мистецтво, шахи. Там де самий кращий не той хто маше руками, а там де всі думають головою. Вашій дитині потрібна команда не для боротьби, а для створення та наукових відкриттів.

Зрозумійте, айкідо хоч і має філософію, але це філософія війни, битви. Це не травмонебезпечне місце, але це бойовий дух. А у вас росте вчений, якому потрібен безпечний простір, щоб він міг думати, не відволікаючись на свою безпеку.
До дого ж ваша особиста філософія що до захисту, йому шкодить. Вона викликає невпевненість в ньому, страх. А він у вас мозок. Він поки дойде сам до стадіону, то порахує скільки маніяків він зустрів по дорозі. Бо ви ж від когось вчите його захищатись. Значить навколо дуже небезпечно опасно.
Тобто коли ви розказуєте про його захист, його мозок переробляє цю інформацію і трансформує в сигнал що навколо небезпека опасность. (маю надію що не наплутала безпека, небезпека, у мене з перекладом складнощі)

Так би хотілося щоб так і було,♥️ але на жаль на ці кружки теж не хоче ходити не, каже що постійно думає що хтось про нього не так подумає, і йому не комфортно від цього
Не може відключити голову і не думати

Дуже рекомендую почитати про високоінтелектуальний аутизм. Це не про вашу дитину, бо це крайня ступінь того що може бути у високоінтелектуальних людей із спектром. Це просто щоб ви розуміли як це працює, коли людина не може виключати мозок. І як ви можете допомогти.

Так би хотілося щоб так і було,♥️ але на жаль на ці кружки теж не хоче ходити не, каже що постійно думає що хтось про нього не так подумає, і йому не комфортно від цього
Не може відключити голову і не думати

Найкраще що ви можете зробити це навчити того що кожної людини без вийнятку є недоліки. Але ми любимо інших людей що мають недоліки. Ці недоліки роблять нас унікальними, тим чим ми відрізняємось від інших. Ми робимо багато речей не правильно і це нормально. Нормально помилятись, це не робить нас поганими. Іноді зовсім не буває правильної відповіді, просто існують різні варіанти рішень і треба вибрати те рішення що підходить подобається тобі, а не комусь іншому.

Це золоті слова , абсолютно згодна♥️
Говорила йому вчора , накшталт цього, він відповідає що це розуміє але тіло його не слухається , він не може себе контролювати навіть знаючи істину
Тобто він баче не знайому людину і його паралізує
В дитинстві десь до 5 років він був вирви голова , його неможливо було зупинити не перед чим ...
Після садика де почали наказувати , він змінився, в зараз зовсім погано

Я не фантазую. Я вам зараз проводжу лікбез. У вас огромні прогалини в розумінні вашої дитини. Ви називаєте дитину соціопатом, але ви не знаєте що соціопат це людина що ненавидить людей, а не боїться. Ви не просто не знаєте який темперамент у вашої дитини, і як виховувати дитину з таким темпераментом, а й просто не розуміете що таке темперамент і оцінюєте його як гарний чи поганий. Звідти і є проблеми у дитини.

Автор, може запропонувати плавання як спорт?
У мене син теж по характеру не дуже комунікабельний, командний спорт і бойові мистецтва не заходили
А от плавання групове подобається і для здоровʼя корисно
Там потім подружився з однолітками, друзів теж важко знаходить.

У меня самой социофобия с раннего подросткового возраста, тут нужен психотерапевт, лучше частный. И заодно провериться у психиатра не помешает, ибо социофобия может возникать как следствие других проблем
Очень важно помнить, что это в первую очередь психиатрическая проблема, а не просто какие-то комплексы ребёнка. Поэтому, соответственно, требует диагностики и лечения. Ребёнок над этим не властен, и разговоры могут быть бесполезными

Які ж дурні коментарі.. :(
Автор, треба йти до психіатра. У мене донька. В її 8 класі я отримала від неї повідомлення яке розділило наше життя на до та після. Починалося воно так (буде скрін). Далі було багато тексту, в якому вона розповідала, що в неї регулярно трапляються панічні атаки, що вона йде з уроків в туалет і сидить там, намагаючись прийти до тями і їй дуже важко повертатися в колектив. Що вона вже пів року займається селфхармом.. При тому що зі сторони вона здавалася звичайною, ніби мала друзів, в ранньому дитинстві так взагалі була запальничка і душа компанії, а от підлітковий вік став для неї дуже важким етапом, де її накрило тривожність, депресіями.
Ми пішли до психіатра, отримали медикаментозне лікування, плюс у неї було пару сесій з психологом, плюс перевірка у ендокринолога, перекриття дефіциту вітамінів, плюс плюс змінили школу. Зараз ніби сиутація покращилася, але вона знає, що завжди може написати мені або поговорити і я їй допоможу.
Не бійтеся звертатися до лікарів. Краще так, ніж потім ваша дитина не витримає якоїсь ситуації і зробить фатальну помилку..