Хлопаю ресницами• 09 ноября в 13:48
Через сколько оправились ваши мамы после смерти папы?
15
0
Минимум год глубокой депрессии. При чем я жила с мамой, т.к. это было в начале войны. И это было тяжело.
1
Наверное зависит от возраста пары, от отношений в семье, от того, что вы вкладываете в понятие ’оправились’.
Свекруха в квітні померла. Свекру дуже допомогло бути не на одинці. Все літо з сестрами на дачі. А зараз у місто повернувся, знову закис 
У мене навпаки, тато після смерті мами. Не оправився, 10 років пройшло.
Мама померла від онко, рік хворіла, три місяці лежала і мучилась. Ми з татом доглядали. На його руках померла.
Тепер рак у папи. Думаю що через нерви, бо ще й брат загинув через пару років після мами.
Мама померла від онко, рік хворіла, три місяці лежала і мучилась. Ми з татом доглядали. На його руках померла.
Тепер рак у папи. Думаю що через нерви, бо ще й брат загинув через пару років після мами.
3
Прошло 4 года, моя плачет все время до сих пор, когда говорит о нем или думает, болит до сих пор, и такое ощущение, что не меньше ((( Это было скоропостижно, папа ничем не болел, был крепкий, здоровый, красивый. Мгновенная смерть, тромб.
3
Мой умер в 2016 году, мама до сих пор при каждом удобном случае говорит что она не прыгает в окно только потому что тогда не попадет в рай и с ним там не встретится
Прошло 6 лет, первый год был очень тяжёлый. Прожили вместе 50 лет. Я думала, что она уйдет следом- ни есть, ни готовить, никуда не ходить не хотела. Ни к себе нас не пускала, ни к нам с сестрой не ходила.мы настойчиво и ходили и по 2-3 раза в день каждая звонила к ней. У сестры ребенок маленький,он и выручил. Пришлось придумать курсы 2- х месячные, которые ей надо пройти перед выходом. И маме ничего не оставалось как приходить к сестре после обед и сидеть с внуком.Может и жестоко, но так прошли 2 месяца зимних. А потом немного легче было маму вытянуть из квартиры, Начала выходить разговаривать с соседками вдовушками. Появились подруги, друг друга выручают, вместе прогуливаются. Но до сих пор признается, что если дома сидит, то тоска сьедает и каждый уголок квартиры о папе напоминает.
Вот и у моего так.Никто не ожидал.Лег спать и все😭.Я живу на съёмной квартире,мама в деревне.нет возможности жить вместе
Папа помер перед війною, раптово, інфаркт. Мама перелякана дзвонить мені серед ночі і кричить ’Помер’. До цих пір це пам*ятаю, ніби вчора було. Ми до ранку були на телефонах, бо в різних містах живемо. І тоді я подорослішала за 1 ніч. Забрала маму до себе. Разом були в евакуації, потім розїжджались і зїжджались. Періодично жили разом.
Зараз постійно підтримую, допомагаю морально і фінансово (в неї ще немає пенсії і на той час не було роботи). Постійно приїжджаю, затарюю холодильник і морозилку продуктами, оплачую комунальну, одягаю, взуваю...
Була депресія і зявлялись ознаки шизофренії. Вона витіснила папу з памяті і видавала сусіда за батька. Поклали в лікарню, виходили її.
В мене теж орендоване житло, 1 кімн, спали разом, я ще тоді була не заміжня. Потім вийшла заміж і потрібно було терміново її забрати, то жили в 1-й маленькій кімнаті втрьох. Ну а що ж зробиш. Це ж мама, перетерпіли, це не назавжди.
Десь через 4 роки вона сказала, що їй стало трохи легше. Змирилась. За цей час ми помінялись ролями ’мама-донька’. Роль дорослого у мене. Через це буває важко. Але тримаємось, вона досі на препаратах. Але влаштувалась на роботу, має друзів, дуже гарно схудла, змінила гардероб на більш сучасний, освоїла інтернет/ютуб)) Батько постійно сниться мені, уявляю життя якби він був живий
я навіть не встигла відгорювати через турботи і проблеми
Щиро співчуваю вашій втраті, автор. Можливо є можливість частіше приїжджати, щоб друзі/родичі часто заходили, дзвонити постійно, говорити. Щоб мама відчувала постійну підтримку
Зараз постійно підтримую, допомагаю морально і фінансово (в неї ще немає пенсії і на той час не було роботи). Постійно приїжджаю, затарюю холодильник і морозилку продуктами, оплачую комунальну, одягаю, взуваю...
Була депресія і зявлялись ознаки шизофренії. Вона витіснила папу з памяті і видавала сусіда за батька. Поклали в лікарню, виходили її.
В мене теж орендоване житло, 1 кімн, спали разом, я ще тоді була не заміжня. Потім вийшла заміж і потрібно було терміново її забрати, то жили в 1-й маленькій кімнаті втрьох. Ну а що ж зробиш. Це ж мама, перетерпіли, це не назавжди.
Десь через 4 роки вона сказала, що їй стало трохи легше. Змирилась. За цей час ми помінялись ролями ’мама-донька’. Роль дорослого у мене. Через це буває важко. Але тримаємось, вона досі на препаратах. Але влаштувалась на роботу, має друзів, дуже гарно схудла, змінила гардероб на більш сучасний, освоїла інтернет/ютуб)) Батько постійно сниться мені, уявляю життя якби він був живий
я навіть не встигла відгорювати через турботи і проблеми Щиро співчуваю вашій втраті, автор.
Можливо є можливість частіше приїжджати, щоб друзі/родичі часто заходили, дзвонити постійно, говорити. Щоб мама відчувала постійну підтримку
Ответ дляMilkis
Папа помер перед війною, раптово, інфаркт. Мама перелякана дзвонить мені серед ночі і кричить ’Помер’. До цих пір це пам*ятаю, ніби вчора було. Ми до ранку були на телефонах, бо в різних містах живемо. І тоді я подорослішала за 1 ніч. Забрала маму до себе. Разом були в евакуації, потім розїжджались і зїжджались. Періодично жили разом.
Зараз постійно підтримую, допомагаю морально і фінансово (в неї ще немає пенсії і на той час не було роботи). Постійно приїжджаю, затарюю холодильник і морозилку продуктами, оплачую комунальну, одягаю, взуваю...
Була депресія і зявлялись ознаки шизофренії. Вона витіснила папу з памяті і видавала сусіда за батька. Поклали в лікарню, виходили її.
В мене теж орендоване житло, 1 кімн, спали разом, я ще тоді була не заміжня. Потім вийшла заміж і потрібно було терміново її забрати, то жили в 1-й маленькій кімнаті втрьох. Ну а що ж зробиш. Це ж мама, перетерпіли, це не назавжди.
Десь через 4 роки вона сказала, що їй стало трохи легше. Змирилась. За цей час ми помінялись ролями ’мама-донька’. Роль дорослого у мене. Через це буває важко. Але тримаємось, вона досі на препаратах. Але влаштувалась на роботу, має друзів, дуже гарно схудла, змінила гардероб на більш сучасний, освоїла інтернет/ютуб)) Батько постійно сниться мені, уявляю життя якби він був живийя навіть не встигла відгорювати через турботи і проблеми
Щиро співчуваю вашій втраті, автор. Можливо є можливість частіше приїжджати, щоб друзі/родичі часто заходили, дзвонити постійно, говорити. Щоб мама відчувала постійну підтримку
Зараз постійно підтримую, допомагаю морально і фінансово (в неї ще немає пенсії і на той час не було роботи). Постійно приїжджаю, затарюю холодильник і морозилку продуктами, оплачую комунальну, одягаю, взуваю...
Була депресія і зявлялись ознаки шизофренії. Вона витіснила папу з памяті і видавала сусіда за батька. Поклали в лікарню, виходили її.
В мене теж орендоване житло, 1 кімн, спали разом, я ще тоді була не заміжня. Потім вийшла заміж і потрібно було терміново її забрати, то жили в 1-й маленькій кімнаті втрьох. Ну а що ж зробиш. Це ж мама, перетерпіли, це не назавжди.
Десь через 4 роки вона сказала, що їй стало трохи легше. Змирилась. За цей час ми помінялись ролями ’мама-донька’. Роль дорослого у мене. Через це буває важко. Але тримаємось, вона досі на препаратах. Але влаштувалась на роботу, має друзів, дуже гарно схудла, змінила гардероб на більш сучасний, освоїла інтернет/ютуб)) Батько постійно сниться мені, уявляю життя якби він був живий
я навіть не встигла відгорювати через турботи і проблеми Щиро співчуваю вашій втраті, автор.
Можливо є можливість частіше приїжджати, щоб друзі/родичі часто заходили, дзвонити постійно, говорити. Щоб мама відчувала постійну підтримку
Ваша мама молодец.Моя на работу уже не захочет.Друзей не хочет
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу