Новопоштинская• 18 января в 14:44
Як змінилося ваше спілкування з родичами на відстані?
Якщо до війни стосунки були не дуже близькими, але плюс/мінус терпимо. Як за роки війни спілкування, особливо, якщо живете на відстані? Що змінилося і чому? Особливо, якщо родичі старшого віку, і наче ваш обов’язок заради поваги поцікавитися, як вони, помогти фінансами, якщо є змога та необхідність, підтримати.
15
0
Про всіх. Ну кого ви до війни вважали рідними, близькими. Це можуть бути і бабусі, дідусі, батьки, брати, сестри. На якщо старші - то батьки, тітки, дяді, хрещені.
Во во))) мы после года не общения с мамой раз по телефону даже мило пообщались))) впервые за мои 35 лет🤭
1
Мама живе зі мною, сестра влітку майже щонеділі приїзджає, а так спілкуємся кожного дня.
Мої діти, приїзджають десь 1р в 2 тижні до нас.
Влітку робили операцію мамі, звичайно ми самі все оплатили.
Є одна тітка - то бачимся 1-2 в рік, а так є телефонуємо один одному , фінансово їй не допомагаю, в неї є діти.
За роки війни спілкування не змінилося, може стало навіть ближче.
Через обстріли телефонуємо один одному частіше.
Мої діти, приїзджають десь 1р в 2 тижні до нас.
Влітку робили операцію мамі, звичайно ми самі все оплатили.
Є одна тітка - то бачимся 1-2 в рік, а так є телефонуємо один одному , фінансово їй не допомагаю, в неї є діти.
За роки війни спілкування не змінилося, може стало навіть ближче.
Через обстріли телефонуємо один одному частіше.
1
З деякими з ким бачилися раз в рік, то перестали спілкуватися, але таких меншість.
З усіма іншими підтримую гарні відносини.
Спілкуємося, підтримаємо один одного,їздимо в гості до деяких.
І це притому, що до сестра в Італії, тьотя моя в Британії, кузина в Португалії, а бабуся в Туреччині.
Інші в Києві.
Навіть краще стало з деякими спілкування, бо приїздять до нас на 2 тижні і багато спілкування тепер.
Або я в Києві і до всіх ходжу в гості
З усіма іншими підтримую гарні відносини.
Спілкуємося, підтримаємо один одного,їздимо в гості до деяких.
І це притому, що до сестра в Італії, тьотя моя в Британії, кузина в Португалії, а бабуся в Туреччині.
Інші в Києві.
Навіть краще стало з деякими спілкування, бо приїздять до нас на 2 тижні і багато спілкування тепер.
Або я в Києві і до всіх ходжу в гості
Родичів крім батьків у мене не має я якими ми б спілкувалися іще до війни, є тітка моя і її діти- ми якщо зустрінемося на вулиці то спілкуємося, а так не дзвонимо один одному. З батьками спілкуємося по телефону і відеозвязку кожен ден, бо ми в різних країнах, надіюсь що війна скоро закінчиться і ми з дітьми зможемо приїхати
Який жах. Але це ж не ваша провина. Від дитини ж не залежить, на кого вона схожа чи від кого, хто її батьки
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу