Розлучення з абʼюзером і дитина

Навіть не знаю з чого почати, спробую щоб не довго і складно. Був шлюб 20 років. Як було у багатьох жила в рожевих окулярах, вважаючи що ледь не з Богом і не могла зрозуміти чому зі здорової дівчини перетворилась в інваліда з купою діагнозів і чередою операцій щороку, жила від реабілітації до реабілітації. Пішла в терапію, очманіла від того що побачила і зрозуміла. Почала захищатись, звісно йому це не сподобалось. Почалось: помста, зрада, відверті підстави і підлості. Як я цього не бачила раніше, не можу собі пробачити.
Прийняла рішення розлучитись, до війни вже почали жити окремо. Вичисляв, прибігав на мої побачення, влаштовував шоу з палками і молотками. Війна, опинились в одному приміщенні, живемо в одному домі. Син вже став підлітком і ця тварина почала наговорювати його проти мене, найстрашніше: успішно. Тепер не він зраджував, а то я почала якісь переписки, згадуючи наших рандомних знайомих. По іншим темам і сферам так само. Син копіює його ставлення, знецінення, може зненацька не говорити зі мною і я навіть не знаю чому, що саме татко йому розказав і наговорив. Можливості розʼїхатись зараз немає і розумію що син не піде зі мною + є привʼязка до школи, старші класи. Який треш у моєму житті. Це той татко що вимкнув телефон коли я народжувала щоб його не смикали по всяких приводам, про іншу відповідальність годі вже говорити, його не було з нами навіть коли він був вдома. Це було просто тіло, яке потрібно було лише обслуговувати: кормити, прибирати за ним і сексу по-більше і все завжди не так, скривлене незадоволене обличчя. а в нього тільки робота: комп+телефон і чіпати його не можна, але така цікава робота без зп, бо це бізнес родичів, для них він допомагав а не працював, а дитина то типу моя проблема.
Якась безвихідь, хочеться вийти у вікно. В мене ніби вкрали дитину та ще й той, хто все життя ним не займався, не цікавився і не турбувався. Та й зараз він йому не потрібен, йому важливо статус що він класний, все життя гра на публіку.
Чула про такі історії, але ніколи не думала що таке станеться зі мною. Знаю, що винна сама, дуже багато помилок, які не мала право не помічати( Знаю, що слабка і фізично, і морально, сама себе загнала в залежність хоча все життя працювала на двох роботах, щоб витягти нас і прикрити муженька, що він типу господар.
Дівчата, знаю що таке буває, розкажіть як виходили з цього. З урахуванням що обмежено дієздатна, здоровʼя ніяке( 42 роки, батьківської підтримки немає.