Дійшло до поліції, але нічого не змінилось: як захистити дітей?

Пишу від імені батьків одного шкільного класу.

Ми довго вагалися, чи виносити цю історію публічно, але ситуація зайшла настільки далеко, що мовчати більше неможливо.

На жаль, з певних причин я не зможу описати всю історію дуже детально, але все ж намагатимуся подати якомога більше інформації, щоб було зрозуміло, наскільки все серйозно. Також хочу зазначити, що справжні імена дітей я вказувати не буду, тому головних фігурантів називатиму вигаданими іменами.

Отже, на даний момент у нашому класі (це вже 6-й клас) навчається одна дівчинка — назвемо її Аня. Загалом з нами вона почала вчитися з минулого року. Хоча формально вона була з нашим класом із першого класу (з 2020 року), фактично з другого класу вона з нами не навчалася: спочатку через коронавірус вона не ходила до школи, а потім — через війну. Увесь цей час дівчинка навчалася дистанційно.
Лише у 5 класі вона повернулася до очного формату навчання.

(Далі вся розповідь подається зі слів дітей та класного керівника.)

Аня почала демонструвати свій характер ще з вересня, коли почала зачіпати одного зі своїх однокласників — назвемо його Ваня.

Спочатку їй чомусь не сподобалася його вага, і вона почала ображати його, називаючи «пухким». Потім їй не сподобалося те, що, коли вона знімала весь клас без дозволу, він попросив не знімати його. Після цього вона почала обзивати його нецензурними словами.

Ваня навчається дуже добре, вчителі та однокласники його поважають і люблять, жодних нарікань на нього ніколи не було. Тому, коли настав час обирати старосту й класна керівниця відкрила голосування, діти без вагань обрали саме його.
Проте деяким батькам, у тому числі матері цієї дівчинки, це не сподобалося. Вона почала стверджувати, що старосту обрали не діти, а вчителька, і що голосування було сфальсифіковане, бо Ваня — її «улюбленець». І саме з цього моменту конфлікти почали загострюватися.

За словами однокласників, дівчинка почала ще активніше цькувати хлопчика: неодноразово била його книжкою — і по голові, і по спині. Класна керівниця, звісно, намагалася врегулювати конфлікт, проводила розмови і з дівчинкою, і з хлопчиком, але безрезультатно. Хочу наголосити, що, за словами дітей, ініціатором конфліктів завжди була саме дівчинка.
Одного разу між дітьми навіть сталася бійка, після чого з ними спілкувалася психологиня. За словами дітей, першою знову почала саме однокласниця.

Хлопчику набридли постійні сварки та цькування з боку однокласниці, тому під час однієї з перерв Ваня вирішив підійти до Ані й запропонувати мир. На здивування, дівчинка погодилася.

Однак уже наступного дня, 6 грудня 2024 року, на перерві, за словами дітей, Ваня зі своїм сусідом по парті просто сиділи й бавилися. Аня підійшла та різко сказала:
— Чому ти либишся?

Ваня вирішив не провокувати ситуацію й просто проігнорував її. Не отримавши реакції, Аня штовхнула його в плече.
Ваня запитав:
— Що ти хочеш?
На що вона відповіла:
— Чому ти ржеш?
— Просто тому, що хочу. Що тут такого?
— Ти не маєш права сміятися, бо ти жирний.

Друг хлопчика, Андрій, побачивши образи на адресу Вані, заступився за нього:
— Чому ти до нього лізеш?
Не знайшовши відповіді, Аня просто пішла.

Пізніше, на перерві перед шостим уроком, між дітьми знову сталася сутичка.
Один з однокласників, Максим, приніс до школи шапку Діда Мороза. Коли він одягнув її, Аня зірвала шапку з його голови та порвала навпіл. Ваня, побачивши це, заступився за Максима й запитав:
— Навіщо ти це зробила?

Не відповівши нічого, Аня схопила підручник із парти та вдарила Ваню по голові.
— Навіщо ти мене б’єш? — запитав він.
Аня вдарила ще раз — уже по лобі. Ваня, щоб запобігти наступному удару, легенько відштовхнув її.
Дівчинка почала лаятися нецензурною лексикою, кричачи:
— Ти мене чіпаєш!

Ваня відповів, що саме вона першою почала його бити. Оскільки дівчинка не реагувала, хлопчик підійшов до вчителя та повідомив про ситуацію. Після зауваження вчителя Аня підійшла до Вані й при всіх почала обзивати його.
Після уроку Ваня з однокласниками пішов до класної керівниці та розповів про інцидент.

Коли в клас прийшла Аня, вчителька попросила її та Ваню залишитися після уроків, щоб обговорити ситуацію. Усі погодилися.
Хочу наголосити, що під час подальших подій усі однокласники вже перебували в класі, оскільки уроки закінчилися й діти прийшли забрати верхній одяг.

Приблизно через 5 хвилин після того, як учителька зібрала Ваню та Аню в класі, до приміщення увірвалася мати Ані зі словами (цитую):
— Де та сволоч?

Діти, які перебували в класі, почали тремтіти від страху. Жінка почала бити кулаками по партах і наближатися до Вані. Класна керівниця прикривала хлопчика собою, а жінка кричала дитині:
— Давай, виходь, поговоримо!

Ваня відповів, що не буде з нею розмовляти без присутності дорослих. Після цього жінка, не зважаючи на дітей, які перебували в стані паніки, почала підходити ближче зі словами:
— Вставай на коліна й вибачайся перед моєю донькою!

Ваня в істериці закричав, що не хоче цього робити. Невідомо, чим би все закінчилося, якби не старша сестра Вані, яка була в класі й почала телефонувати мамі.

Побачивши це, жінка схопила доньку та вибігла з класу.

(Далі події — зі слів батьків Вані.)

Коли мама Вані (назвемо її Оксана) під’їхала до школи й вийшла з машини, вона побачила маму Ані (Ірину), яка сиділа в автомобілі. Оксана жестом попросила її вийти поговорити, але та проігнорувала це й навіть намагалася наїхати на жінку автомобілем. На щастя, їй це не вдалося.

Коли Оксана зайшла до школи, вже була викликана поліція, а також батьки дітей, які стали свідками інциденту. Стан дітей був жахливий: вони плакали, перебували в істериці та обіймали одне одного від страху.

Поліція склала протокол, опитала кількох дітей, батьки написали заяву на Ірину. Після цього почалася тривала тяганина: суди, звернення до омбудсмена, до МОН, до відділу освіти міста. Проводилися наради за участю адміністрації школи, представників відділу освіти, батьків 6-Б класу та матері Ані.
На одній із нарад мама Ані прямо заявила, що якщо хтось ще раз образить її доньку, вона зробить те саме, але вже без свідків. Директорка на це лише посміялася.

Попри колективну заяву батьків із проханням перевести дівчинку до іншої школи, адміністрація заявила, що нічого зробити не може.

Минув рік. Ми змирилися з тим, що в нашому класі навчається ця дитина та її агресивна мати. Але нещодавно ситуація загострилася знову.

Але це був ще не кінець.

Приблизно тиждень тому в цієї жінки, як ми між собою це називаємо, почалося чергове загострення.
Наші зимові канікули закінчилися, однак діти не вийшли до школи через сильні морози та неможливість повноцінно опалювати будівлю. У зв’язку з цим було запроваджене дистанційне навчання.

Через відключення електроенергії вчителі не мали змоги проводити онлайн-уроки в Zoom, тому вони просто надсилали завдання для самостійного опрацювання.

Ірина почала писати в класну групу претензії до класної керівниці, зокрема: чому вона не вирішує проблему з онлайн-уроками. На що вчителька відповіла, що це питання до адміністрації школи й вона не має на це впливу.

Після цього Ірина почала писати в групі, де, звертаємо увагу, перебувають діти, принизливі та образливі повідомлення на адресу класної керівниці — що вона нічого не знає, нічого не може і є некомпетентною. Класна керівниця вирішила відповісти стримано й на цьому завершити дискусію.

Пізніше, в іншій групі, де були лише батьки (без класної керівниці), один із членів батьківського комітету підняв питання про неприпустимість таких повідомлень у групі з дітьми та про некоректність публічних принижень учителя.

У цій групі також був присутній батько, який тісно спілкується з Іриною. Наголошуємо, що самої Ірини в цій групі не було, оскільки вона раніше добровільно з неї вийшла. Цей батько почав писати, що йому не подобається формат навчання, що класна керівниця зобов’язана це вирішити, і що він повністю підтримує Ірину.

У відповідь член батьківського комітету написав, що і він, і його «подруга» повинні заспокоїтися, оскільки всі батьки добре пам’ятають, як не так давно ця жінка намагалася принизити дітей і змусити їх стати на коліна. На цьому діалог завершився.

Однак уже наступного дня Ірина знову написала повідомлення в ту саму групу, де є діти, класна керівниця та батьки. Повідомлення містило нецензурну лексику на адресу члена батьківського комітету. Одразу після цього вона виклала великий документ обсягом близько 25 сторінок.

У цьому документі, перекрутивши факти, вказавши повні імена та прізвища дітей і батьків, Ірина описала минулорічну історію виключно зі своєї точки зору. За її версією, весь клас жорстоко цькував її доньку, а 6 грудня вона нібито просто прийшла «поговорити» з Ванею і лише запропонувала йому стати на коліна, не згадуючи ані нецензурної лексики, ані агресивної поведінки, ані спроб фізичного тиску.
Також у документі містилася велика кількість наклепу на батьків, дітей та педагогів.

Ми з батьками вирішили не реагувати на це повідомлення, розуміючи, що будь-яка відповідь може лише погіршити ситуацію. Проте ввечері ми побачили, що Ірина виклала цей самий документ уже в міську групу, де перебуває велика кількість сторонніх людей. У документі знову були присутні персональні дані дітей і батьків.

Побачивши це, мама одного з учнів надіслала в класну групу посилання на статтю про порушення конфіденційності та захист персональних даних. Після цього Ірина швидко видалила документ.

Однак і на цьому історія не завершилася.

Наступного дня в однієї з дівчаток нашого класу був день народження. У нашому класі існує традиція: класна керівниця та батьки вітають іменинників у групі. Оскільки класна керівниця перебувала на лікарняному й почувалася зле, вона написала коротке привітання:
«З Днем народження».

Через кілька годин після цього Ірина опублікувала в групі велике повідомлення, яке ми наводимо без змін:

«Доброго дня! Хочу нагадати часи, які запамʼятались дуже яскраво. В початковій школі класний керівник нашого класу Наталя Володимирівна завжди вітала першою в групі з самого ранку всіх діток з Днем народження без запізнень, без розрізнення. Це дійсно було приємно кожній дитині і батькам. Це завжди було свято. Після її привітань, дуже теплих і особливих для кожної дитини ми справедливо її називали другою мамою. Цей статус вона заслужила своїм відношенням до дітей і до батьків. Вона Людина з великої літери. А згодом, коли перейшли до іншого класного керівника, нас(не всіх звісно) спіткала невдача. Класний керівник Галина Володимирівна називаючи наш клас родиною, звісно займається лицемірством, напевно для нашої родини завели мачуху, яка забувається привітати своїх дітей з Днем народження, або хтось в групі з батьків або дітей першим привітає і потім ця мачуха зробить жест милосердя і кине свої привітання. І так цікаво, що різним дітям різні привітання. Одним від душі, а іншим аби було. Огидно навіть.Сьогодні День народження у Марго Благовісної, чудова дівчинка! Але ж чим вона відрізняється від інших дітей, тих яким ви вкладуєте всю душу?! В дуже багатьох повідомленнях згадується, про важкі часи, і про війну, про патріотизм, про захисників і про те які приклади поведінки ми повинні їм показувати. У Марго Благовісної, тато на передовій з перших днів добровільно захищає нас і нашу країну. Ви в свою чергу привітання скинули дуже змістовне, дуже сюжетне, і саме головне від душі. От все що було в тій душі, те і вклали. І дуже дякую за тих три слова. Напевно, Марго та її мати задоволені. Яким прикладом стали ви саме для цієї родини(класу)?? Дякую за увагу.»


Після цього повідомлення нашій класній керівниці стало зле: у неї різко підвищився тиск, і її госпіталізували швидкою допомогою. Проте Ірина на цьому не зупинилася й написала ще кілька образливих повідомлень на адресу вчительки. Після цього класна керівниця вийшла з групи.

Батьки намагалися пояснити, що такі повідомлення є недоречними та неприпустимими. У відповідь Ірина назвала батьків «зміїним кодлом» і заявила, що їм краще зникнути, тоді клас «нарешті стане нормальним».

У підсумку ми маємо наступне:
наша класна керівниця залишає клас;
жоден із вчителів не хоче брати наш клас через присутність цієї людини та її дитини;
адміністрація школи знову не вживає жодних реальних заходів.

Саме тому, перебуваючи у відчаї, ми, батьки, вирішили написати цей допис і звернутися до спільноти з проханням поради:
що робити в такій ситуації та як захистити наших дітей?