Чеширская кошечка• Изменено вчера в 19:02
Ті, чиї єдині діти поїхали вчитися закордон. Як ви себе почуваєте?
Я розумію, що через рік син поїде, а ми залишимося. І фактично станемо чужими. У нього розпочнеться своє життя, у якому нас зовсім не буде. Я ніколи не мріяла про таке майбутнє. Сподівалась, що для нас знайжеться місце у його дорослому житті. Що колись нам будуть привозити онуків, будемо зустрічатися на свята за спільним столом.
А тепер я відчуваю себе дуже самотньою.
А тепер я відчуваю себе дуже самотньою.
показать весь текст
11
4
4
1
энциклопУдия• вчера в 19:41
Ответ дляПосле шести ни-ни
Ну, если не потянет, то вернется. Не грустите
І тримайте пальці схрещеними за те, щоб не потягнув і повернувся
2
Лукава_Кiшка• вчера в 19:46
17 лет назад наш сын уехал учиться заграницу.
Мы с мужем сильно скучали.
Через два года у нас родился второй сын.
Теперь нам не скучно.
Мечтаем о времени, когда младший сын вспорхнет из гнезда.
Разница между сыновьями 20 лет.
Мы с мужем сильно скучали.
Через два года у нас родился второй сын.
Теперь нам не скучно.
Мечтаем о времени, когда младший сын вспорхнет из гнезда.
Разница между сыновьями 20 лет.
3
Вельшановна• вчера в 20:14
Через год мой сын уедет учиться и это очень больно. Муж не выездной , уехать вместе не можем. Стала завидовать свекрови,,у неё второй сын живёт рядом, внучка каждый день у неё . Когда свекр слег, тоже была не одна.
Дети должны строить свою жизнь, только очень горько, что теперь они должны это делать за тысячи километров
Дети должны строить свою жизнь, только очень горько, что теперь они должны это делать за тысячи километров
1
1
Сиджу тихенько• вчера в 20:42
Ответ дляЧеширская кошечка
Я звикла жити і радіти його успіхам. Сьогодні він повернуся зі спортивних змагань. Розповідав. Я слухала. І раптом зрозуміла, як же мені цього не вистачатиме! Як я ціную ті добрі стосунки, які будувала роками; відверті розмови і поради.
Так, я ніколи не жила і не хотіла жити виключно для себе.
В Києві у сина є квартира від бабусі. Я хотіла, щоб він вступав у місцевий ВУЗ. І ми мали змогу бачитися хоч раз на тиждень.
А тепер він поїде. Мабуть назавжди.
Так, я ніколи не жила і не хотіла жити виключно для себе.
В Києві у сина є квартира від бабусі. Я хотіла, щоб він вступав у місцевий ВУЗ. І ми мали змогу бачитися хоч раз на тиждень.
А тепер він поїде. Мабуть назавжди.
Фигасе у Вас планы. Расскажите где сейчас настолько дешёвое образование, что его реально с Украинской зарплаты оплатить? У меня дочь в этом году заканчивает украинскую школу со средним балом 8+ и местную с таким же примерно в следующем. И я за 4 года нифига не заработала на жизнь и учёбу ей хотя бы на год. Поделитесь, как Вы это делаете. Я серьёзно.
Сиджу тихенько• вчера в 20:47
Ответ дляЛукава_Кiшка
17 лет назад наш сын уехал учиться заграницу.
Мы с мужем сильно скучали.
Через два года у нас родился второй сын.
Теперь нам не скучно.
Мечтаем о времени, когда младший сын вспорхнет из гнезда.
Разница между сыновьями 20 лет.
Мы с мужем сильно скучали.
Через два года у нас родился второй сын.
Теперь нам не скучно.
Мечтаем о времени, когда младший сын вспорхнет из гнезда.
Разница между сыновьями 20 лет.
Мать моя женщина, мне аж поплохело)) У моих 13 лет разницы и я уже не дождусь. Общий стаж 27 детских лет, а у Вас лет 40. Держу кулачки, удачи, сил Вам.
В гости звали?• вчера в 20:59
Ответ дляЧеширская кошечка
Я звикла жити і радіти його успіхам. Сьогодні він повернуся зі спортивних змагань. Розповідав. Я слухала. І раптом зрозуміла, як же мені цього не вистачатиме! Як я ціную ті добрі стосунки, які будувала роками; відверті розмови і поради.
Так, я ніколи не жила і не хотіла жити виключно для себе.
В Києві у сина є квартира від бабусі. Я хотіла, щоб він вступав у місцевий ВУЗ. І ми мали змогу бачитися хоч раз на тиждень.
А тепер він поїде. Мабуть назавжди.
Так, я ніколи не жила і не хотіла жити виключно для себе.
В Києві у сина є квартира від бабусі. Я хотіла, щоб він вступав у місцевий ВУЗ. І ми мали змогу бачитися хоч раз на тиждень.
А тепер він поїде. Мабуть назавжди.
Та хай їде звідси, хоч і назавжди.Радійде що не буде тут жити, та і ваші онуки майбутні.Мої діти один в Ліссабоні, одна в Канаді( Едмонтон).Просто радіємо що не з нами батьками в Херсоні.І що може у наших онуків буде майбутнє.А ви страждаєте що з синочком не буде відвертих розвом
3
На початку сумувала, шукала для себе нові смисли життя, переживала подумки.
Але звʼязок є завжди і якось потроху мозок звик, що син вже далеко від нас.
Час лікує, добрі новини радують.
Будьте підтримкою та наставником - ось головна задача мам та татусів для таких синів чи дочок!
Одразу буде стрес чи непокора, лінь теж може приєднатися до всього, але потім встане на ноги, то буде легше і йому, і вам морально.
Але звʼязок є завжди і якось потроху мозок звик, що син вже далеко від нас.
Час лікує, добрі новини радують.
Будьте підтримкою та наставником - ось головна задача мам та татусів для таких синів чи дочок!
Одразу буде стрес чи непокора, лінь теж може приєднатися до всього, але потім встане на ноги, то буде легше і йому, і вам морально.
Залізна тьотя• вчера в 21:59
Почему больше не рожали? На счёт внуков вы же понимаете что их может и не быть,а может,невестка будет сама няньчить и не захочет вам оставлять,а может тоже одного родит как вы,почему сразу ’внуков’ во мн числе?
автор
Чеширская кошечка
• вчера в 22:17
Ответ дляЗалізна тьотя
Почему больше не рожали? На счёт внуков вы же понимаете что их может и не быть,а может,невестка будет сама няньчить и не захочет вам оставлять,а может тоже одного родит как вы,почему сразу ’внуков’ во мн числе?
Не получилось більше народити.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу