Мами, які залишилися одні з дітками

Добре живеться , партнери мені не потрібні , самій краще

7 років ні з ким не зустрічалася, мені потрібен був відпочинок від попередніх стосунків. А потім очі якось самі запалали і чолрвіча увага стала невідємною частиною мого життя. В мене чудовий партнер

Долго одна не была, быстро начала отношения. Потом другие, в итоге встретила хорошего мужчину которого мои дети любят больше чем любили родного отца. Я такой человек , что не могу без мужчины, мне надо забота, любовь , поддержка

Ви знайомили з дітьми? Яке ставлення ?

Так, знайомила. Нормальне дружнє ставлення з обох боків.

Даааа, це про мене. Це вау. Пізніше напишу ще історію свою. Хочу поділитися

Своїх не просить?

Ні, в нас обох є діти, більше нам не потрібно. Настав час для кохання, а не для пелюшок

8 місяців як одна.
Спочатку було сумно і морально тяжко.
А потім, не без допомоги психолога, я почала пізнавати хто я в цьому світові.
Я все життя була донькою, дружиною, мамою.
А тут довелось зустрітись з собою.
І це страшно. Бо без всих цих ролей я виявилась пустою всередині.
Ну і почала пробувати життя спочатку. Танці, йога, спорт, прогулянки.
Виявилось що під одягом дуже гарне тіло.
Виявилось що я вмію танцювати.
І от щодо партнерів.
Можливо колись! Коли я награюсь та натішусь сама собою. Я поглянув в сторону пошука партнера

Ви молодець ❤️

Зрозуміла, що одній краще. Був один залицяльник. Спочатку кафе- морозиво. Потім напрошувався до мене. Приходив з пустими руками. Пару разів його потерпіла і більше не запрошувала. Ні, я не проти стосунків. Але таких, щоб мені було краще, ніж одній. І без зайвих витрачань на чоловіка. Якщо такий буде - добре. Якщо ні, то як казала, самій краще.

100% розуміння

Щодо швидкого пошуку нового партнера я усвідомлювала що то буде не про партнерство а про затикання моїх психологічних дир.

Для мене теж було дивиною, що наодинці із собою і своїми власними ( не дитячими, сімейними, робочими, побутовими справами) мені дуже добре

Кохання вам побільше 🫰🏼

Дякую!

Так, страхи часто штовхають до непотрібного важкого партнерства.

Так. Спочатку дуже дивне відчуття від самотності. Чи то плакати, чи в´язати, чи гантелі тягати.
Коли починаєш кайфувати від себе, уже зайвий раз не хочеться витрачати свою енергію на пустих людей

Ага. Мої страхи були що , неодмінно промру бомжем під мостом.
Що я захворію і ніхто не допоможе.
Мій страх - раз ніхто поруч не каже що я гарна та кохана значить я не гарна і нікчемна.
Я б це назвала пошук партнера з дефіциту

Те ж саме і в мене

О, пам´ятаю як я ридала, коли в мене від морозу розрядився акумулятор. Реально біля години не могла зупинитись, потім заспокоїлася, підключила бустер і завелася. І реально зрозуміла, що все можу сама і це не страшно і навіть не складно.

Ну мені психолог відразу на початку розриву вказала тригерні моменти розлучення.
Всі стадії проживання горя втрати.
І можна сказати заборонила думати про стосунки протягом року ( фліртувати можна:) і треба)
Вона з самого початку казала про опори в собі.
А я не розуміла. Я відчувала себе слабкою і нікчемною. Я відчувала себе велосипедом з одним колесом, неповноцінною.
І насправді не було якогось моменту осяяння що я стала самодостатньою.
Просто крок за кроком відступала тривога по моїм страхам.
Спершу я зрозуміла що цілком тягну себе і дитину фінансово.
Потім зрозуміла що цілком справлЯюсь з побутом ( визов майстрів, привезти продукти, кудись поїхати в подорож)
Ну і зрозуміти яка ти гарна та класна саме зсередини. Не відзеркалену думку суспільства, в саме твою думку.

Це поки те що я пройшла.
Ще шлях попереду. Хочу повернути свою сексуальність - це мій наступний крок.
Бо в зв´язку зі стресом взагалі перестала відчувати тіло

Так!. За вісім місяців що я живу одна, в мене був потоп, ламалась техніка, я сама розбиралась з блекаутами, в нашому будинку була евакуація в зв´язку з пожаром, були моменти що ми з дитиною хворіли одночасно лежали пластом.
І нічого, земля не зійшла з осі

У мене дівчинка, тому навіть думок не було приводити іншого чоловіка в дім, занадто багато історій про розбещення дітей вітчимами, да і дитина стала центром мого всесвіту, у мене немає гострої потреби в чоловіку поруч, мені і так добре.

Зеля вас на собі оженив, пардон за гумор)) він півкраїни жінкам чоловіком став, багатодітний батько)))

Це точно,вона зійшла тільки з Чернігова 😂😆 і почала зсуватися з Вінниці.

Я одна 10 лет уже
Не знаю, пыталась знакомиться на сз, не срослось
Так и живу, смирилась
Хочется тепла, близости, а мне попадаются холодные какие то, которым самим нужно это тепло, а дать не способны
Это наверное к психологу, что таких притягиваю

Пороблено, в Україні наплодили чортів багато на мерцях, ото воно за собою і тягне все, чаклують усі і радуються.

Ви молодчинки!

З одного боку, це гарне ваше рішення і ви хороша мама. З іншого-це такі трохи ризики, коли дитина - центр всесвіту. Я із власного досвіду такої дитини кажу. Яка б свідома не була мама, коли дитина виростає і йде в своє життя, в мами залишається велика дірка і багато претензій. Це тяжко обом. Тому, вибачте якщо непрохана порада, звісно можна й без чоловіка поруч, та важливо мати своє життя, хобі, друзів. Тільки не зациклюватися лише на дитині.