СкиниУскачи!• 20 апреля в 16:32
У світі, з ума зійти.
10
7
2
1
21
2
Ну якби нічого дивного: війна дається взнаки. Сумно, що кінця і краю не видно всьому цьому пи..децю.
24
реалии нашей жизни, я из Днепра... у нас каждый день звучит похоронная музыка. А про аллеи молчу... линии флагов уходят за горизонт, убивают цвет нации... шушара остается.
22
3
1
Разных убивают и разные остаются, не нужно идеализировать тех кто воюет и демонизировать кто нет
9
4
Спілкувалась з дочкою, вона студентка, поки що навчається. Без конкретних планів, просто поговорити. Настрої що у неї, що у всіх її подружок - виїжджати
5
2
2
1
уявіть, наскільки тривожним будуть наші онуки і праонуки. Які гени передадуться поколінням далі, якщо пасіонарії гинуть на війні, а живими залишаться переважно мамині корзиночки)
7
1
А чого тут дивуватись? Війна. На фронті.гинуть, від ракет, дронів гинуть мирні жителі. Аварії постійно. Стреси постійні, а ще медицина просто покотилась вниз. І поки дочекаєшься направлення або запис до лікаря, то помрешь.
А ще неадекватів скільки, а скільки скалічених війною. І випадки розтрілів, як на днях у Києві можуть бути не поодинокі. Наразі ми не живемо, а виживаємо.
А ще неадекватів скільки, а скільки скалічених війною. І випадки розтрілів, як на днях у Києві можуть бути не поодинокі. Наразі ми не живемо, а виживаємо.
3
1
согласна... мои шансы на внуков равны почти нулю......мой ребенок в плену, шансов у него ноль, он снайпер боевого рубежа.
18
це жахливо( дуже співчуваю вам, але поки живий, завжди є надія.
Дивилюсь по чоловікам своїх подруг - хто за кордон умотав, хто інвалідність купив, а поки не купив боявся дитину в школу відвести, хто й досі сидить, сім´ю втрачає, бо дружина вже не витримує.
Я їх не засуджую, бо не впевнена, що сама б так не ховалась. Але тепер кожна смерть людини, яка має свої заслуги перед Україною сприймається в рази болючіше. Бо розумієш, що таких стає все менше і менше.
Залишаться ті, хто буде кричати ’ми вас туди не посилали’.
Дивилюсь по чоловікам своїх подруг - хто за кордон умотав, хто інвалідність купив, а поки не купив боявся дитину в школу відвести, хто й досі сидить, сім´ю втрачає, бо дружина вже не витримує.
Я їх не засуджую, бо не впевнена, що сама б так не ховалась. Але тепер кожна смерть людини, яка має свої заслуги перед Україною сприймається в рази болючіше. Бо розумієш, що таких стає все менше і менше.
Залишаться ті, хто буде кричати ’ми вас туди не посилали’.
Уже написали здесь, что в Германии наших погибло еще больше чем в Украине? И что умирают везде, и что у нас как и везде?
5
Лена? Ваш муж-стоматолог сейчас военный хирург? Давно не видела ее на форуме, а тут вы пишете про сына в плену и тоже из Днепра(
Очень сочувствую вам, только не теряйте надежду, пусть сын все-таки вернется из плена (главное, что он жив), ведь даже азовцев обменяли когда-то! Как ваш муж?
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу