Бутерброд з ікрою• 30 апреля в 21:41
Вам шкода одиноких пенсіонерів?
є в мене далека сусідка, не з будинку а з мікрорайону, вона навіть дуже бодрячком, їй десь 70, гарно вдягнена, доглянута, часто бачу її в парку, на базарчику, в магазині. І так відчутно що вона одинока, ну прямо видно, з першого погляду. Намагається заговорити то з продавцем, то в черзі. Кажуть, що у неї була сім´я, був чоловік, є син, який живе не в нашому місті. І от так на старість вона весь час одна. І таких людей безліч. Але є й інші, одинокі, але з друзями, подружками. В чому секрет?
11
4
3
41
5
У моей мамы и муж, и дети, и внуки и подружки. Тоже очень любить поговорить со всеми до кого дотянется. Без всякого прям одиночества.
11
7
Це мене таке чекає .Діти в Канаді та Португалії.Батьки у нас з чоловіком 75+ т.б вже стареньки.Родичі поїхали з України, двоюрідні сестри / брати, племінники.Залишилися ми з чоловіком під 50- ть та старенький батьки 75+.
5
3
Так я теж думаю про себе.
Старість не за горами. Чоловік втік від старості до жінки на 20 років молодшу, діти вже майже дорослі, старший живе окремо, донька ще 2-3 роки і теж буде самостійною. Планую працювати скільки зможу, але різні думи находять:)
Старість не за горами. Чоловік втік від старості до жінки на 20 років молодшу, діти вже майже дорослі, старший живе окремо, донька ще 2-3 роки і теж буде самостійною. Планую працювати скільки зможу, але різні думи находять:)
1
Вы так отписали как будто на необитаемом острове. Друзья, знакомые, не обязательного для общения нужны кровники.
6
Та мені майже 70. І мене напружують такі приставучі ’самотні’ пенсіонери. Бачать, що у мене навушники, і все одно падають на вухи.
А я не люблю спілкуватися з незнайоми.
А я не люблю спілкуватися з незнайоми.
5
Моя мама така пенсіонерка, все життя мене принижувала, знецінювала, жили в однокімнатній з вітчимом дибілом який певодично бухав, бив то мене то її. Моя думка завжди була 0 для неї.
Я живу на іншому континенті, вітчим помер.
Хтотїй винен?
Я живу на іншому континенті, вітчим помер.
Хтотїй винен?
7
1
Если родным детям, внукам не жаль своих родителей/бабушек-дедушек пенсионеров, то почему я их должна жалеть? Мне жаль тех, у кого нет никого. Например, был у матери сын, а он на войне погиб и теперь она одна
6
Я це розумію, що мені 47, чоловіку 51 це ще ого го.Та подруги виїхали, брати , сестри двоюрідні із дітьми.Ось Великдень був, тільки ми з чоловіком та старенький батьки на дачі .А раніш дітей купа, родичів
.
.
4
2
Прям как моя свекруха..... Еще и советов даст и ездить по ушам будет столько, сколько выдержит её,, собеседник,,....
5
Ну ваш же кобелина нашёл, вы ничем не хуже, все может быть. Мой дедушка в 63 начал с бабкой жить, 15 лет прожил
Разные люди. У моей мамы все разъехались подружки.
А я вообще не люблю всё это общение с подружками, мне комфортно одной. Возможно буду такой же старушкой, кто знает.
А я вообще не люблю всё это общение с подружками, мне комфортно одной. Возможно буду такой же старушкой, кто знает.
1
Моя мама живёт со мной, у нее свой круг общения. Такие же пенсионерки, новые знакомые, биографию, которых она мне потом пересказывает. Тоже во всех очередях, в магазинах общается.)
А того и видно . Моя мамаша корчит из себя одинокую пенсионерку . К ней приезжаю и я , и мой брат , а она всем рассказывает , что она одинокая и ей есть нечего . А ей приносишь еду и эта еда стоит неделями . Не ест . ХЗ почему . Но она типа одинокая и голодает при пенсии в 12 тысяч и еде от меня и брата . Так что нифига мне никого не жалко .
2
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу