Бабульція• вчера в 22:09
Не витягую...
У всіх нас війна, у всіх свої клопоти.
Але щось не витягую(
І запитати немає про що, й поговорити ні з ким. Якось все важко на одні плечі, дивне маю життя. Стою на роздоріжжі і рішення лиш за мною
Але щось не витягую(
І запитати немає про що, й поговорити ні з ким. Якось все важко на одні плечі, дивне маю життя. Стою на роздоріжжі і рішення лиш за мною
5
4
2
28
4
Вопрос...
Та хз.
Думаю, що ніколи не зможу довіряти людям. Думаю, що втрачаю всіх кого люблю. І мені це тяжко, бо впускаю до серця мало кого, а потім страшно боляче.
Та хз.
Думаю, що ніколи не зможу довіряти людям. Думаю, що втрачаю всіх кого люблю. І мені це тяжко, бо впускаю до серця мало кого, а потім страшно боляче.
У мене тато убив маму, але в Свідоцтві самогубство
У мене померло перше недоношене дитя
У мене розвалилась сім´я, яку я вважала непорушною
Мої діти далеко і я не знаю коли їх обійму
Я в чужій країні без мови і друзів
І мене зрадив коханий
А житло ще стоїть неушкодженим. І це єдине, що мене тримає.
У мене померло перше недоношене дитя
У мене розвалилась сім´я, яку я вважала непорушною
Мої діти далеко і я не знаю коли їх обійму
Я в чужій країні без мови і друзів
І мене зрадив коханий
А житло ще стоїть неушкодженим. І це єдине, що мене тримає.
8
1
Думаю, что пришел черед пересмотреть свои приоритеты и ценности. Разобраться, что для Вас действительно важно, а что напускное, навязанное или просто тянется по инерции. Может, и не стоит распыляться на людей, пускать их в сердце. Разобравшись с этим, Вы станете другим человеком, но будет тяжело, и без внутренних опор ничего не получится, их придется построить.
2
Дякую.
Я ж не знаю як воно в інших на серці. Розумію, що болюче болить. Але якось мені болить роками. І поки не була закордоном, то давала собі раду. А тут, звичайно, не бомблять. Але чомусь не легше
Я ж не знаю як воно в інших на серці. Розумію, що болюче болить. Але якось мені болить роками. І поки не була закордоном, то давала собі раду. А тут, звичайно, не бомблять. Але чомусь не легше
Перші 2 пункти важко,але можливо.З дітьми чого не можете побачитися?Я давно розлучена,діти далеко,але ми зідзвонюємосч часто і я буває літаю.
Причина не так уж и важны. Прошлое это прошлое. Если плохо сейчас- надо с этим работать, психиатр, антидепрессанты. У меня список тоже немаленький, но я справляюсь. И также прекрасно понимаю, кто не может. Я знаю как выглядит депрессия .
Мне помогло осознание того, что у каждого свои проблемы, кресты, скелеты в шкафу, что я не одинока и не уникальна. Меньше драмы. Нет правильной, хорошей дороги, есть только моя. Простить себя за все прошлое, в каждый момент которого Вы сделали лучшее из того, что могли на тот момент сделать. Быть себе адвокатом всегда и во всем.
Почему не вернуться домой, если там не приживаетесь? Лучше жить под шахедами в настоящем моменте, чем в тишине в вечном ожидании непонятно чего. Для чего вести жизнь, в которой Вы несчастливы?
Почему не вернуться домой, если там не приживаетесь? Лучше жить под шахедами в настоящем моменте, чем в тишине в вечном ожидании непонятно чего. Для чего вести жизнь, в которой Вы несчастливы?
Життя нас випробовує, автор. Але ви живі, вже стільки у вас всього було і ви справились. Ви сильна жінка. Іноді пожалійте себе хоч трохи, відпочивайте, головне хоч висипайтесь. Це важливо.
3
Співчуваю і обіймаю. Все налагодиться. Колись і ви ітимете вулицею, вдихнете бузок і подумається раптом: ’Боже, як добре, дякую’
5
Та і ми зідзвонюємось. Але мені не вистачає їх обійняти і понюхати. У мене найкращі в світі хлопці! Бачила 1 раз 2 дні за 14 місяців. Дорослі підлітки і обидва плакали(
2
Дякую вам. Депресія це, певно, діагноз. Але я рухаюсь, підпрацьовую, їм й інколи сплю. Тому відразу й не скажеш що щось не так. Це апатія, а не депресія. У мене будинок під Києвом, вже б повернулась, та той бідний Київ так бомлять
Дякую Вам!
Ті всі моменти не були одночасно. А тут якось багато для мене.
Як втратила доню, то коханий був поряд.
Як втратила маму, то був коханий, друзі, робота.
Як розлучилась з коханим, то були діти, робота, хобі і друзі.
А зараз немає нічого
Ті всі моменти не були одночасно. А тут якось багато для мене.
Як втратила доню, то коханий був поряд.
Як втратила маму, то був коханий, друзі, робота.
Як розлучилась з коханим, то були діти, робота, хобі і друзі.
А зараз немає нічого
Ответ дляБабульція
Ви зрозуміли, дякую. В пошуку. І так важко мені ще не було ніколи
Що пробували вде? Що не підійшло? Може на природу, поговорити з водою, кричати на самоті в парку? Співати? Танцювати?
А где ваши дети и с кем? И почему не вернетесь домой?
Лучше уж тут под шахедами с работой и друзьями, чем одной непонятно где.
Лучше уж тут под шахедами с работой и друзьями, чем одной непонятно где.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу