В 40+, сумно що так склалося життя, нічого і ніхто

Ну ось так. Зарплата 26тис + бонуси. Враховуючи війну. То бонусів або немає або мало. Сумарно живемо десь на 40тис в місяць. Заробіток не стабільний. Репетитори гуртки дітям, комунальні, їжа одяг. Не вистачає на місяць. Плюс в мене мати інвалід без житла. Допомоги від родичів з боку чоловіка немає зовсім. В мене окрім мами нікого. Борг по кредитах вже 100тис якщо не більше. Мені щоб закрити борг. Треба в дітей забрати всі гуртки і репетиторів. Варіантів як збільшити дохід поки не бачу. Ось сьогодні треба оплатити гурток, грошей немає. Репетитору теж заборгували. Зарплата 1го числа.

А вони мають напрягатися за кожну ледачу дитину, за кожних байдужих батьків? Вчителя свою освіту вже отримали, новий матеріал виклали, домашнє завдання задали. Що ще вони мають зробити, прийти до кожної дитини додому і мотивувати її сісти параграф прочитати чи задачі розвʼязати? Батькам пофіг, дитині пофіг, а вчитель нехай переймається?

Чоловік проект менеджер сфера електрика

так что ж вы не вышли за такого, а все сама ’выучить,одеть,обуть,прокормить,свозить на отдых,полечить’?

Так це його коло спілкування. Його друзі.

ога, та советчица все сама, все сама, только две квартиры на голову свалились, то есть это даже не ее заслуга, она ничего для них не сделала.
есть где жить не тужить, и лепечет все сама.
на впорос кто сидел с ее ребенком пока ребенок был до 3 лет, или кто ее кормил до 3 лет - молчит.

І такі всі успішні на словах, а по факту, як і ви ніщєри... Чого з роботою не допоможуть...

а в якому ви місті

а що намагались? хто за освітою? ким працювали?

В обох вища освіта

ахаха, никто не помогал, только бабка отвалила наследство - которое стало пассивным доходом. вам ваша родня дохера помогла: и жилье собственное и собственный доход. смешно читать...
помощи ноль - это когда после 18 лет ногой под зад живи как знаешь, замуж там, рожать, не рожать - твои пробелмы.
вот это помощи ноль.
а у вас барская жизнь.

Ні. Там я давно все знаю. Вони теж здогадуються і видно по нам що не так. Деякі з них знають реальний стан речей.

Так може і ті друзі не розповідають, що на квартиру та машину батьки допомогли, а ювілей в ресторані з кредитки святкують? Може і в них машини кредиті, в квартирі 20 років ремонту не було. Ви ж зрозумійте, що люди про себе дають тільки ту інформацію, яку хочуть дати.

Образование в нашей стране не гарантия высокого дохода

Ні.
Живемо в квартирі родичів, але власники не ми.

У мужа 26тис+бонуси яких може і не бути.

Не розумію чому для багатьох ПТУ и технікуми це погано.
Я з середньостатистичної сім´ї маленького містечка на Тернопільщині. На момент мого вступу, важкі 90сті, у батьків грошей навіть на зимовий одяг не було нам, і я поступила в бурсу на бухгалтера. Відівчилася 3 роки, отримала червоний диплом і поїхала в Київ.
За плечима 22 роки з того часу, я затребуваний фін директор великого агрохолдингу( уже тричі намагалися переманювати конкуренти вищою зарплатою), є велика квартира в Києві, будинок в Василькові, про авто і відпочинок не в Україні говорити не буду.
Тому я дуже рада, що батьки не продали нирку, щоб мене вчити в коледжі, як це робили батьки моїх подруг. ПТУ це не завжди погано. У нас були такі класні і толкові викладачі. Досі їх згадую. Все залежить від людини, тобто дитини.
Моя подруга навчалася в Києві в інституті, а я в глухому ПТУ, но результат кардинально різний: про себе я розказала вище, а подруга працює продавцем на важкій фізичній і низькооплачуваній роботі.
Дорогі батьки, прививайте дітям відповідальність, особливо за їх життя і майбутнє і діти з мінімального візьмуть користь і підуть розвиватися далі.
Бажаю всім діткам, мудрих батьків ( не розумних, а саме мудрих) і мирного неба!

А не пофіг на тих друзів? Думайте про себе і свої заробітки

Ну, таке ваше життя. хтось народжується в родині бомжів, хтось у родині лікарів, а хтось зразу у родині королів. Моя рідня - це мій рід. Це моє майно. Передалося у спадок. Ніде не вкрала і не відібрала. Але виростила сама. дитині в 2-3 роки мало треба. а от в 11 класі скільки всього треба...4 репетитори.одягнути,взути дівчинку. і т.д. косметика...Все сама. нічого,не пропала.

Так ви навіть не на зйомі…

ахаха, никто не помогал, только бабка отвалила наследство - которое стало пассивным доходом. вам ваша родня дохера помогла: и жилье собственное и собственный доход. смешно читать...
помощи ноль - это когда после 18 лет ногой под зад живи как знаешь, замуж там, рожать, не рожать - твои пробелмы.
вот это помощи ноль.
а у вас барская жизнь.

Хай шукає іншу роботу і ви також

Київ

Не розумію чому для багатьох ПТУ и технікуми це погано.
Я з середньостатистичної сім´ї маленького містечка на Тернопільщині. На момент мого вступу, важкі 90сті, у батьків грошей навіть на зимовий одяг не було нам, і я поступила в бурсу на бухгалтера. Відівчилася 3 роки, отримала червоний диплом і поїхала в Київ.
За плечима 22 роки з того часу, я затребуваний фін директор великого агрохолдингу( уже тричі намагалися переманювати конкуренти вищою зарплатою), є велика квартира в Києві, будинок в Василькові, про авто і відпочинок не в Україні говорити не буду.
Тому я дуже рада, що батьки не продали нирку, щоб мене вчити в коледжі, як це робили батьки моїх подруг. ПТУ це не завжди погано. У нас були такі класні і толкові викладачі. Досі їх згадую. Все залежить від людини, тобто дитини.
Моя подруга навчалася в Києві в інституті, а я в глухому ПТУ, но результат кардинально різний: про себе я розказала вище, а подруга працює продавцем на важкій фізичній і низькооплачуваній роботі.
Дорогі батьки, прививайте дітям відповідальність, особливо за їх життя і майбутнє і діти з мінімального візьмуть користь і підуть розвиватися далі.
Бажаю всім діткам, мудрих батьків ( не розумних, а саме мудрих) і мирного неба!

Коли купують квартиру в новому жк в цьому році, і машина з салону. То точно не бідні. Коли зїжають від батьків на зйом в гарний будинок, в сім´ї дві машини, купили дачу з землею 40слток під Києвом. Або купили дачу і за рік видно скільки там зробили воду туалет ремонт.

Не пофіг. Я хочу бути як вони. Хочу хвалитися чоловіком, успіхами. А не вони в гості приїздять і бачать що і як. Я не можу змиритися з бідністю я іншого життя ніколи не мала. І все життя намагаюсь вилізти. Немає в мене кому допомогти як в інших. Так друзям на початку допомогали батьки. Але не все ж життя. Ось вони вже самі далі все. А нам не було кому допомогти. Так самі ні нащо й не заробили. Мене це бісить, що й дітям не можемо дати достойно. І собі теж.

Він не піде з цієї роботи, тут в нього бронь. Я нічого не знаходжу поки куди б піти. Працювати по 10-12 годин я немаю здоров´я за оті копійкти.

Ви мене убили просто… я думала ви в туєво-кукуєво… і ви не орендуєте житло при тому…

Недавно прочитала вакансію збирач лохини 40тис і в мене 50тис відповідальності вагон, план продажу до небес.