Ползучий бардак

Я по життю добре організую простір. Зазвичай все у шкафах, розкладене, сховано, розсортоване. На вільних поверхнях по мінімуму - те, що постійно використовується.
Є чоловік, який протилежність. Ну за 22 роки звикла - організую я, всі нескінченні залізяки/девайси/чоловічі прибамбаси відправляються в гараж або майстерню. Майстерня була забита, ні, завалена всім от реально по пояс))) За декілька років до війни розгрібли завали, зробили ремонт в майстерні: купа поличок, стіл для роботи. Я допомогла розкласти/розсортувати по прозорих коробках, органайзерах. Десь рік до початку війни це було приміщення, куди можна зайти, попрацювати, все знайти. Потім жили то вдома, то не вдома, то я з дітьми окремо, то чоловік у нас, то я вдома з ним.
Приїду, приберуся, розкладу. Зараз знов повернулася. В майстерню зайти не можна, все знов по пояс завалено. Ну хрін з тобою - твоя територія, твій бардак. Але цей бардак розповзається з майстерні на балкон, в основну кімнату, колишня дитяча по кутках завалена. Все це покривається пилюкою. По всій квартирі інструмент валяється, якісь винтики скручені і залишені на столі.
В мене кожен раз опускаються руки...
І, коли треба, чоловік зазвичай нічого не може знайти )))) Йде і купляє ще більше.
А ви все на Аліну бочку катите )