Хто винен?

Мене звати Максим. Мені 27 років. Хочу розповісти Вам життєву історію.
Як ви вважаєте, хто винен у даному випадку.
3 роки тому до нас на роботу прийшла дівчина Катя. Вона мені одразу сподобалась. Але сама вона не дуже реагувала на мої залицяння. І крім цього мої колеги-жінки відговорювали мене від неї. Вона була не місцева, про своє матеріальне становище не розповідала. А мої меркантильні колеги дотримувались думки, що треба шукати жінку з квартирою. І тут Катя вроді почала якось активніше реагувати на мої залицяння. Ну принаймні, мені так здалося. І тут до нас на роботу прийшла ще одна дівчинка Марина. Марина одразу почала відповідати взаємністю на мої залицяння. Ми почали зустрічатися. І все б нічого, якби мені на мобільний, скайп та ел. пошту не почали приходити анонімні повідомлення, типу від коханого хлопця Марини. Марину я не міг підозрювати ні в чому. Вона познайомила мене з батьками. їздила знайомитись з моєю мамою, проводила зі мною багато часу... Колеги і я сам, почали підозрювати Катю. Аби помститись за таке, я почав кидати їй анонімні повідомлення з образами, коли вона йшла додому наробив їй купу помилок в документах. В неї потім було куча проблем через це. І тоді мої колеги принесли якийсь порошок, типу пурген, і я насипав їй в кружку, на чому вона мене зловила. Катя була в ужасі. Вона намагалась зі мною поговорити для чого я це роблю. А ми тим часом зустрічались з Мариною. А через 2-3 місяці, Марина повідомила, що зустріла хлопця своєї мрії, і виходить заміж. Короче, пізніше Каті хтось доповів, що ми всім відділом у змові робили їй пакості і подала заяву на звільнення, хоча іншої роботи у неї не було. І наскільки мені відомо, вона і зараз без роботи. А Марина вийшла заміж. От сиджу я зараз в офісі, дивлюсь на пусте крісло Каті, і на пузо щасливої Марини і думаю: Хто винен колеги, котрі підбурювали мене чи я сам?.