Аноним• 20 июня 2012
Отношение к суррогатному материнству
Пишу под Анонимом,чтоб меньше было притензий к моему мнению. Вот что попалось на глаза на кидстаффе. Пускай простит меня автор объявления ,но я если честно шокирована ссылка удалена администрацией , шокирована не именно автором даного объявления, а предложением сурогатного материнства. Неужели на такое можно пойти,чтоб "продать",повторюсь,именно "продать" свою кроху. Выносить маленького,родить,а потом взять и отдать за деньги. Грешно
Что думаете по данной теме?
автора искренне жаль,но я против однозначно сурогатного материнства и подобных объявлений. Здесь торговля детьми???
83
0
ну, она же ищет, не предлагает. Такое есть во всем мире...
Я лично против, но многие идут на это, чтобы получить себе ребенка
Я лично против, но многие идут на это, чтобы получить себе ребенка
Если у людей нет деток, а очень хочется свою кровиночку. Где тут преступление, и какое право Вы имеете осуждать их? Я благодарна Богу, что я смогла забеременеть и родить любимую доченьку, а у кого не получается- нужно опустить руки??? Люди ищут выход из ситуации, и я думаю, обязательно найдется женщина, которая сможет выносить для них малыша
Я шокируюсь просмотром новостей- насилие над детьми процветает. Вот это единственное, что меня шокирует. В данном случае, ребенок будет любим. Что плохого? Значит, дать ребенку под зад-это ни у кого штока не вызывает?
Это прекрасно, что Вы можете сами себе родить ребенка, но есть люди, которые очень хотят ребенка и не могут родить. Я могу понять, когда хочется именно своего ребенка - генетически, тем более мужчины часто против усыновления, а если есть здоровая женщина, готовая выносить и родить ИХ ребенка - морально готовая к тому, что ребенок не ЕЕ, она просто его выносит, и при этом поможет себе материально (возможно, сможет своего ребенка прокормить на эти деньги) - то почему нет??
Заранее скажу, что лично я морально не готова была бы ни выносить чужого, ни воспользоваться услугами суррогатной матери, но при чем тут торговля детьми? Суррогатной матери нужно выносить чужую оплодотворенную яйцеклетку а не родить своего и отдать.
Заранее скажу, что лично я морально не готова была бы ни выносить чужого, ни воспользоваться услугами суррогатной матери, но при чем тут торговля детьми? Суррогатной матери нужно выносить чужую оплодотворенную яйцеклетку а не родить своего и отдать.
Ну на сколько я понимаю суррогатная мать это грубо говоря инкубатор - яйцеклетка другой женщины и сперматозоид чужого мужчины. По сути это не ее ребенок. А если человек не может выносить ребенка и не хочет брать из дома малютки и у нее есть возможность заплатить суррогатной мама. Это конечно грустно но ничего преступного я в этом не вижу! Сама конечно бы не согласилась быть суррогатной мамой, да и здоровье не позволяет. Знаю двух сестер одна другой выносила ребенка потому что у нее часть матки отрезали и она не могла иметь детей, но тут не за деньги, а так просто безвозмездно.
Я думаю ,что такая найдется, и если честно если девушка будет рожать а ребенка выкидать то уж лучше продаст тем кто заслуживает на ребенка!!!
много девушек рожают , потом просто оставляют где то а еще хуже просто вы кидают((((
Ета девушка решила для себя,если не может то хоть дать шанс одному из тех выброшенных детей на нормальную жизнь, и поверьте она будет очень хорошей мамой и ребенок никогда не узнает что его купили!!!!
Так к чему это я , вообщем меня такое в шок не вводит!!Я наоборот когда вижу такое искренни, повторюсь искренни радуюсь,что хоть одному крохе повезет)))
И здесь не торговля детьми, девушка наверное везде накидала объявлении, не будет же она ходить по улице и спрашивать :не хотите ребенка продать?)))
Вообщем я не противник сурогатного материнства, если эта су.... (простите за мой французский)решила родить и продать то она просто не достойна этого ребеночка, и уж поверьте даже если она не продаст ,то либо выбросит либо откажется, либо просто родит и эта маленькая кроха будет всю свою жизнь мучатся,ведь материнского чувства у этой су...(простите за мой французский) не будет!!!!!
много девушек рожают , потом просто оставляют где то а еще хуже просто вы кидают((((
Ета девушка решила для себя,если не может то хоть дать шанс одному из тех выброшенных детей на нормальную жизнь, и поверьте она будет очень хорошей мамой и ребенок никогда не узнает что его купили!!!!
Так к чему это я , вообщем меня такое в шок не вводит!!Я наоборот когда вижу такое искренни, повторюсь искренни радуюсь,что хоть одному крохе повезет)))
И здесь не торговля детьми, девушка наверное везде накидала объявлении, не будет же она ходить по улице и спрашивать :не хотите ребенка продать?)))
Вообщем я не противник сурогатного материнства, если эта су.... (простите за мой французский)решила родить и продать то она просто не достойна этого ребеночка, и уж поверьте даже если она не продаст ,то либо выбросит либо откажется, либо просто родит и эта маленькая кроха будет всю свою жизнь мучатся,ведь материнского чувства у этой су...(простите за мой французский) не будет!!!!!
мабуть тому що це єдина можливість мати свою дитину, а не з дитбудинку. Якща мама може завагітніти але не може виносити то чому про це не можна порпосити здорову жінку?
Сама б навряд пішла на таке. Мозгами розумію, що це вихід для батьків мати дитя, хоча, можливо якщо Бог дає таке випробування, то варто нести свій хрест. Але тоді чому у Старому Завіті (Буття, 16) написано, що Сара, дружина Аврама, була безплідна і найняла свою служницю Агар, щоб вона виносила дитину Аврама. «І сказала Сара Авраму: ось, Господь уклав чрево моє, щоб мені не народжувати; ввійди ж до служниці моєї: можливо, я матиму дітей від неї. Аврам послухався слів Сари». Похилий вік Аврама (86 років) не перешкодив зачаттю, у Аврама й Агарі народився хлопчик, якому дали ім’я Ісмаїл. Сара прийняла його як рідного сина. Цікаво як тим мамам віддати виношене під серцем дитя. Хоча, знову таки-лишають на вулиці рідних кровинок, а це все таки чужа.
Сама б навряд пішла на таке. Мозгами розумію, що це вихід для батьків мати дитя, хоча, можливо якщо Бог дає таке випробування, то варто нести свій хрест. Але тоді чому у Старому Завіті (Буття, 16) написано, що Сара, дружина Аврама, була безплідна і найняла свою служницю Агар, щоб вона виносила дитину Аврама. «І сказала Сара Авраму: ось, Господь уклав чрево моє, щоб мені не народжувати; ввійди ж до служниці моєї: можливо, я матиму дітей від неї. Аврам послухався слів Сари». Похилий вік Аврама (86 років) не перешкодив зачаттю, у Аврама й Агарі народився хлопчик, якому дали ім’я Ісмаїл. Сара прийняла його як рідного сина. Цікаво як тим мамам віддати виношене під серцем дитя. Хоча, знову таки-лишають на вулиці рідних кровинок, а це все таки чужа.
Я підтримую сурогатну маму обома руками. Такі жінки просто повинні бути в нашому суспільстві. Єдиний нюанс - робити це вони повинні не тому що у них фінансова скрута, а в першу чергу тому що вони хочуть допомогти бездітній сімї мати дитинку. Я б сама ніколи не змогла віддати дитинку, яку носила під серцем, але є жінки в яких просто покликання дарувати людям щастя. І тих грошей мало щоб оплатити їхній внесок в сімю.
При чем здесь торговля детьми? Вы что- то путаете. Человек предлагает услугу по вынашиванию ребенка, а не своего личного ребенка она продает. Это две большие разницы, не наводите панику . Просто обьяление на этом сайте неуместно, как по мне, в остальном я абсолютно нормально к этому отношусь.
Аноним, не стоит вот так , цитирую "автора искренне жаль" (речь идет об авторе объявления).
Мне вот искренне жаль вас ((((
как женщина может вот так писать и не понимать, что заставляет другую женщину идти на подобный шаг.
Мне вот искренне жаль вас ((((
как женщина может вот так писать и не понимать, что заставляет другую женщину идти на подобный шаг.
Така невигадана історія:
...Молода жінка, киянка тридцяти років. Ім’я її називати не будемо. Вона була вже кілька років одруженою, і вона, і її чоловік — обоє хотіли дитину. Жінка перенесла гінекологічну операцію. Лікарі попередили: «Хочете народити — покваптеся, не затягуйте». Вона намагалася завагітніти, лікувалася в трьох лікарів. Чоловік перевірився — все в нормі, а дітей не було.
Порадили ЕКЗ. У неї взяли яйцеклітину, у чоловіка — сперму. Яйцеклітина визріла, і в інкубаторі зародилися два ембріони. Їй подзвонили на роботу: «Терміново! Виїжджайте! Треба робити підсадження. Ембріони чекати не можуть!» Кинувши все, примчала в клініку. Підсадження пройшло вдало — обидва зародки ввели в матку, після цього — ще день госпіталізації майже без руху: не дай Боже, щось зрушиться. Потім лікарі розповіли: якщо в перші ж 15 хвилин ембріони не приживуться, то все марно. У неї не прижилися. Коли вона ридала лікарю в трубку, їй відповіли: «Ну що ж ви хочете? Ймовірність не більше 30 %. А ми, лікарі, зовсім не боги».
Самотужки народити не вийшло. Тепер перед ними стояв вибір: або лікуватися і робити підсадження далі, нескінченну кількість раз, або знайти для своєї дитини сурогатну матір.
Вони вибрали останнє. З рідні на роль сурогатної матері не підходив ніхто. Та й з певних етичних питань їм і не хотілося, щоб це була жінка з близького оточення. Краще — зовсім чужа, яку, можливо, ніколи в житті більше бачити не будуть. Невдовзі підходяща кандидатура знайшлася: 32-річна провінціалка, одружена, має двох дітей і... великі матеріальні труднощі.
«Коли мені запропонували виносити чужу дитину, я була шокована: як таке можливе? — розповідає Надія. — Але поступово, ближче познайомившись з потенційними батьками, стала їх розуміти. І те, що вони вибрали на роль сурогатної матері саме мене, вже не дуже дивувало. Вони знали, що я здорова, маю сім’ю і дітей, тож претендувати на їхню дитину не матиму потреби. Так, чималу роль тут відіграли гроші. Сума, яку вони мені запропонували, у той час могла витягти нашу сім’ю з тієї прірви, в якій ми опинилися. Чоловік, працюючи на заробітках за кордоном, дістав важку травму спини. Йому необхідна була термінова операція, але коштувала вона чимало. Якщо не зробити операцію, то залишиться інвалідом на все життя. А що буде з нашими дітьми, яких треба поставити на ноги? Тож все обміркувавши, я зважилася. Мною керували два прагнення: врятувати чоловіка і допомогти тій сім’ї пізнати радість батьківства.
Чоловік, правда, довго вагався, коли я йому розповіла про все, та врешті-решт погодився з моїм рішенням.
Оформляти угоду юридично ми не стали, домовилися на «чесному слові». Наші спільні знайомі, через яких фактично ми познайомилися, дуже добре про них відзивалися, тож підстав не вірити їм у мене не було. У київській клініці я пройшла всі обстеження, потім відбулося саме запліднення, два тижні я пролежала в клініці під наглядом лікарів. Ще десять днів пожила у цієї пари і повернулася додому. Про те, що я вагітна чужою дитиною, знали лише чоловік та мої батьки, які мені у всьому допомагали. Ніхто більше про мою вагітність не знав і навіть не підозрював цього. Благо, була холодна пора року, то пальто прикривало мій живіт.
Батьки дитини двічі на місяць приїжджали до мене, давали гроші на продукти, навіть приносили гостинці моїм дітям. За місяць до пологів я поїхала в Київ і жила у них. Народжувала я з допомогою кесарева розтину, так вирішили ми спільно. Прокинулася після наркозу, а дитини вже нема...
Народжену мною дівчинку я бачила у її батьків вдома. Вона дуже на них схожа, що й не дивно, адже вони її біологічні батьки. Коли я побачила, яким щастям світилися очі матері й батька, то відчула аж гордість за те, що це я їм подарувала таке щастя. Чи має хтось моральне право засудити мене і їх за такий вчинок? Гадаю, ні...»
...Молода жінка, киянка тридцяти років. Ім’я її називати не будемо. Вона була вже кілька років одруженою, і вона, і її чоловік — обоє хотіли дитину. Жінка перенесла гінекологічну операцію. Лікарі попередили: «Хочете народити — покваптеся, не затягуйте». Вона намагалася завагітніти, лікувалася в трьох лікарів. Чоловік перевірився — все в нормі, а дітей не було.
Порадили ЕКЗ. У неї взяли яйцеклітину, у чоловіка — сперму. Яйцеклітина визріла, і в інкубаторі зародилися два ембріони. Їй подзвонили на роботу: «Терміново! Виїжджайте! Треба робити підсадження. Ембріони чекати не можуть!» Кинувши все, примчала в клініку. Підсадження пройшло вдало — обидва зародки ввели в матку, після цього — ще день госпіталізації майже без руху: не дай Боже, щось зрушиться. Потім лікарі розповіли: якщо в перші ж 15 хвилин ембріони не приживуться, то все марно. У неї не прижилися. Коли вона ридала лікарю в трубку, їй відповіли: «Ну що ж ви хочете? Ймовірність не більше 30 %. А ми, лікарі, зовсім не боги».
Самотужки народити не вийшло. Тепер перед ними стояв вибір: або лікуватися і робити підсадження далі, нескінченну кількість раз, або знайти для своєї дитини сурогатну матір.
Вони вибрали останнє. З рідні на роль сурогатної матері не підходив ніхто. Та й з певних етичних питань їм і не хотілося, щоб це була жінка з близького оточення. Краще — зовсім чужа, яку, можливо, ніколи в житті більше бачити не будуть. Невдовзі підходяща кандидатура знайшлася: 32-річна провінціалка, одружена, має двох дітей і... великі матеріальні труднощі.
«Коли мені запропонували виносити чужу дитину, я була шокована: як таке можливе? — розповідає Надія. — Але поступово, ближче познайомившись з потенційними батьками, стала їх розуміти. І те, що вони вибрали на роль сурогатної матері саме мене, вже не дуже дивувало. Вони знали, що я здорова, маю сім’ю і дітей, тож претендувати на їхню дитину не матиму потреби. Так, чималу роль тут відіграли гроші. Сума, яку вони мені запропонували, у той час могла витягти нашу сім’ю з тієї прірви, в якій ми опинилися. Чоловік, працюючи на заробітках за кордоном, дістав важку травму спини. Йому необхідна була термінова операція, але коштувала вона чимало. Якщо не зробити операцію, то залишиться інвалідом на все життя. А що буде з нашими дітьми, яких треба поставити на ноги? Тож все обміркувавши, я зважилася. Мною керували два прагнення: врятувати чоловіка і допомогти тій сім’ї пізнати радість батьківства.
Чоловік, правда, довго вагався, коли я йому розповіла про все, та врешті-решт погодився з моїм рішенням.
Оформляти угоду юридично ми не стали, домовилися на «чесному слові». Наші спільні знайомі, через яких фактично ми познайомилися, дуже добре про них відзивалися, тож підстав не вірити їм у мене не було. У київській клініці я пройшла всі обстеження, потім відбулося саме запліднення, два тижні я пролежала в клініці під наглядом лікарів. Ще десять днів пожила у цієї пари і повернулася додому. Про те, що я вагітна чужою дитиною, знали лише чоловік та мої батьки, які мені у всьому допомагали. Ніхто більше про мою вагітність не знав і навіть не підозрював цього. Благо, була холодна пора року, то пальто прикривало мій живіт.
Батьки дитини двічі на місяць приїжджали до мене, давали гроші на продукти, навіть приносили гостинці моїм дітям. За місяць до пологів я поїхала в Київ і жила у них. Народжувала я з допомогою кесарева розтину, так вирішили ми спільно. Прокинулася після наркозу, а дитини вже нема...
Народжену мною дівчинку я бачила у її батьків вдома. Вона дуже на них схожа, що й не дивно, адже вони її біологічні батьки. Коли я побачила, яким щастям світилися очі матері й батька, то відчула аж гордість за те, що це я їм подарувала таке щастя. Чи має хтось моральне право засудити мене і їх за такий вчинок? Гадаю, ні...»
и меня не подвергают в шок.
Лучше иметь ребеночка, от сурроготной мамы, чем не иметь ребеночка вообще.
Лучше иметь ребеночка, от сурроготной мамы, чем не иметь ребеночка вообще.
поддерживаю. Автор наверное немного *намудрила* либо с вопросом, либо что-то для себя не правильно поняла.
Еще раз повторюсь, такие вещи мы, посторонние, не имеем морального права обсуждать и осуждать. потому-что не знаем историю.
Еще раз повторюсь, такие вещи мы, посторонние, не имеем морального права обсуждать и осуждать. потому-что не знаем историю.
Автор, очень хорошо если вы можете сама выносить и родить своих детей, а тем кто не может этого сделать, что делать? Только из-за того что вы против суррогатного материнства бездетные семьи не должны иметь шанса стать родителями?
Меня шокируют такие люди как вы, думающие что пускай рожают только те кто может, а кто не может пусть так и остаются бездетными, потому что суррогатное материнство это плохо. Автор пересмотрите свое мнение.
Меня шокируют такие люди как вы, думающие что пускай рожают только те кто может, а кто не может пусть так и остаются бездетными, потому что суррогатное материнство это плохо. Автор пересмотрите свое мнение.
полностью с Вами согласна! - повезло тем, у кого и муж любимый, и здоровья хватает, чтобы от него ребенка самой родить!!!
А почему вы решили,что суррогатное материнство -это продать своего малыша???Суррогатная мать вынашивает в 99.9% абсолютно чужого ребёнка,клетки берутся у родителей,идет оплодотворение в пробирке,и только потом подсаживают эмбрион.
И моё мнение,нужно радоваться что сейчас возможно суррогатное материнство,у многих пар не получается по каким либо причинам выносить или зачать ребёнка,и для них это спасение!!!
И моё мнение,нужно радоваться что сейчас возможно суррогатное материнство,у многих пар не получается по каким либо причинам выносить или зачать ребёнка,и для них это спасение!!!
Некорректно выносить на общее обозрение и обсуждение чье либо обьявление.Тем более что автор обьявления не давал какого либо повода!
Нормальная тема, слава Богу, что у нас есть детки и получилось родить самим, а если девушка не может, но очень хочет? Считаю, что в этом ничего плохого нет. Можно подумать что доноры спермы и яйцеклеток это тоже ужас ужас. Хотя получают за это меньше но деньги.
Сколько супружеских пар хотят детей, своих детей, а бог не дает. И есть люди очень нуждающиеся в этих деньгах, чтобы хоть как то прожить, поэтому считаю это нормальным.
Вы знаете, я для себя вообще не понимала раньше, как вот взять чужого ребенка или суррогатное материнство и т.д. - но благодаря РЕАЛЬНЫМ историям РЕАЛЬНЫХ людей очень многие такие вещи по другому воспринимаю. Одно дело, когда для тебя это все теория далекая и чужая, а другое - когда сталкиваешься с таким на примере знакомых тебе людей.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу