Подруга спрашивает совета. А я с вами поделюсь историей. Про жадность или не жад

А кто Вам сказал что без предупреждения и приглашения?
А дела такие - муж подруги автора успешно работает строителем за границей и муж пряничной тети тоже хочет. Попросил ее рассказать алгоритм и показать документы - как туда попасть. Она ему не отказала, сказала что поедет в город (сама в пригороде живет)забирать детей и они встретятся. Забрала детей, звонит мужику, он занят, сказал иди ко мне домой, скоро буду. Товарищ знал что дама с тремя детьми после школы, сада. Идти изначально к ним в гости никто не собирался. Дама звонит пряничной тете и говорит, что идет к ней с детьми по приглашению ее мужа.
Все есть в теме, как Вы читаете? Знаете, я бы тоже пошла. Не стоять же мне под подъездом и ждать пока мужик с работы приедет с детьми на холоде?
Мадам пряничную тоже предупредили. Что мешало им с мужем разрулить ситуацию по телефону, если бы уж вконец нежеланными гостями они были? Так что пришли по приглашению и в интересах семьи пряничной тети.

Да и если бы отказала, я бы не обиделась. Сказала ,что сейчас приедем домой ,и испечём такую красоту все вместе))) Вообщем как таковой проблемы я не вижу....уж простите. У меня с хорошими знакомыми немного другие отношения)))ПО-этому может я чёт неправильно советую со своей колокольни))

епт, мне 35 лет, у меня широкий круг общения, взрослая тетка сама обеспечиваю себя и ребенка...на 28 листов размусолили, каким реверансом надо было присесть и привстать гостю, чтобы ему были рады и прочее и прочее...тетка - жлобиха! из проплаченного даже теста можно было за полчаса вылепить колобок, мазнуть айсингом и вручить маме: сейчас несъедобно, эти на продажу, эти сохнут, возьмите дома посушите угостите ребенка, п.что я сейчас вам простите внимания уделить не могу, как и угощения - заказ, вы понимаете. вот и все! можно быть просто вежливым человеком для этого!!!! и пусть, девочки вам стыдно будет - кто писал, что ребенку нельзя просить - аплодирую вашим великолепно воспитанным детям, оторые смотрят только в свою тарелку и ни у кого ничего не просят, а есть люди, которые ничего страшного не видят в просьбах, особенно если ребенок просто сказал, что ему хочется. распните тут и его мать, и отца, и самого ребенка! за обычные желания! не все дети поддаются ранней дресировке, видите ли. я бы перестала общаться, и пусть думает что хочет.

Тоже с дочкой на утренник деткам носили медовые пряники и масляное печенье.Не судите строго-первый раз разрисовывали:)

Да как чему? Тому же, чему здесь учат некоторые- самому остаться ни с чем, но отдать другому, плюс ничего не просить и не брать даже если сами угостят. Это я написала тем мамочкам, у которых ’дети не понимают’, а потому им все должны.

дА ЕШКИн котя уже раз 20 написала. Что они пришли на согласованную встречу с ее мужем. Она передавала важную информацию по работе от своего мужа. Причем в материальных интересах той семьи. Ну и плюс до этого они иногда встречались общались семьями.

Пеку пряники сама. Ничего адского в этом не вижу. Правда не на продажу, а для души и детей. На вечерю у нас традиция все кумовья получают от крестников пряничный домик. И я вас уверяю, когда видишь восторг от своей работы даже в глазах взрослых, не говоря уже о детях, то это очень приятно. А пряничная мама просто жлобиха.

В том,чему учили родители,нет никакой логики,ребенку невозможно разобраться ,что есть правильно.
Брать у чужих низзя и плохо,тогда зачем я даю?
Если они у меня берут, то они поступают плохо
И в то же время я не беру ни у кого, мое поведение верно,и давать мне ничего не надо.

Якими б не були гарними/дорогими прянички і як би вони не були до останнього пораховані/зважені - виправдання тій тітці НЕМАЄ! Однозначна ЖЛОБИХА!!!
Вона ж бачила, що Ваша подруга заходить із дітьми: не хочеш/не можеш поділитися тим пряничком - НЕ ОБІЦЯЙ ним ПРИГОСТИТИ дитину (читай: дитина ЩЕ НЕ НАВЧЕНА лицемірству й нещирості дорослих, дитина ЗВИКЛА, що СТАРШІ МУСЯТЬ ГОВОРИТИ ПРАВДУ!!!), а ще краще НЕ ПОКАЗУЙ дітям ТИХ ПРЯНИЧКІВ, якими не можеш/не хочеш пригостити.
Є така золота приказка про кухарів (та й кондитерів вона також стосується), мовляв, голодними вони НІКОЛИ не залишаться (навіть у випадку, коли все вже давним-давно зважено й суворо перелічено)... Я це до того, що як би не було виміряно на кількість тісто - можна було його переділити, зробити залишок пряничків трошки меншими/не такими прикрашеними, а з залишків вигадати хоча би малюсінького кренделика для найменшого.
Якщо Ваша подруга - людина делікатна, то вона не буде ні сваритися з тією особою, ні зводити до мінімуму спілкування з нею (бо, на думку тієї особи, справа й дійсно виглядатиме несуттєвою, але жоден пряничок - НЕ ВАРТИЙ навіть СЛЬОЗИНКИ дитячої!). Я би порадила Вашій подрузі якось наодинці з тією мадам так само делікатно попрохати її НЕ ОБІЦЯТИ при Ваших дітях їм того, чого вона виконати не може/не хоче, а щоб мадам не робила здивовані очі по 500 гривень, то так їй детально й пояснити, мовляв, після Вашої невиконаної обіцянки пригостити гарним пряничком моя дитина дуже довго плакала від болю й нерозуміння обману зі сторони дорослого...
А для всіх ’мудрих’ тітоньок, котрі рекомендують Вашій подрузі ’гарно виховувати’ її дітей, наведу приклад із власного життєвого досвіду. У наших батьків також було трійко нас, діток. Батьки - педагоги, нас гарно виховували, жоден вихователь/викладач не скаржився й не мав проблем із нашою поведінкою...
Але діти - не запрограмовані роботи, навіть якщо це виховані діти... Їхні бажання не завжди керуються розумом і вихованням... Якось мені малій дуууже сильно захотілося одну маленьку іграшку (я взагалі любила виключно маленькі іграшки), але батьки її не купили, бо купували щось інше (і мені, і іншим сестричкам) і грошей було обмаль. Не купили, я не плакала, не канючила, мені пояснили, що купити ту цяцьку просто не можуть... Через декілька років (мені вже точно було не 3 рочки, а 7-8, не менше) ТАКУ ж іграшку купили молодшій сестрі - і в мене була просто ІСТЕРИКА... Це була одна з ДИТЯЧИХ ТРАГЕДІЙ, від яких дорослі найчастіше відмахуються, не вважаючи їх суттєвими...
Ні-ні-ні, усі дитячі справи - так само ВАЖЛИВІ для дітей, як і справи дорослих - ВАЖЛИВІ для дорослих. Аналогічна ситуація - і з дитячими ТРАГЕДІЯМИ. Та тітка завдала дитині Вашої подруги НЕВИМОВНОГО болю, а сама була такою недалекою й байдужою, що навіть НЕ ПОМІТИЛА чужої біди... І найприкріше, що навіть якщо вона колись захоче себе реабілітувати, подарувавши тих хлопчакам по пряничку, то біда від того не забудеться й не минеться, на жаль... ТРАГЕДІЯ вже відбулася...

Якими б не були гарними/дорогими прянички і як би вони не були до останнього пораховані/зважені - виправдання тій тітці НЕМАЄ! Однозначна ЖЛОБИХА!!!
Вона ж бачила, що Ваша подруга заходить із дітьми: не хочеш/не можеш поділитися тим пряничком - НЕ ОБІЦЯЙ ним ПРИГОСТИТИ дитину (читай: дитина ЩЕ НЕ НАВЧЕНА лицемірству й нещирості дорослих, дитина ЗВИКЛА, що СТАРШІ МУСЯТЬ ГОВОРИТИ ПРАВДУ!!!), а ще краще НЕ ПОКАЗУЙ дітям ТИХ ПРЯНИЧКІВ, якими не можеш/не хочеш пригостити.
Є така золота приказка про кухарів (та й кондитерів вона також стосується), мовляв, голодними вони НІКОЛИ не залишаться (навіть у випадку, коли все вже давним-давно зважено й суворо перелічено)... Я це до того, що як би не було виміряно на кількість тісто - можна було його переділити, зробити залишок пряничків трошки меншими/не такими прикрашеними, а з залишків вигадати хоча би малюсінького кренделика для найменшого.
Якщо Ваша подруга - людина делікатна, то вона не буде ні сваритися з тією особою, ні зводити до мінімуму спілкування з нею (бо, на думку тієї особи, справа й дійсно виглядатиме несуттєвою, але жоден пряничок - НЕ ВАРТИЙ навіть СЛЬОЗИНКИ дитячої!). Я би порадила Вашій подрузі якось наодинці з тією мадам так само делікатно попрохати її НЕ ОБІЦЯТИ при Ваших дітях їм того, чого вона виконати не може/не хоче, а щоб мадам не робила здивовані очі по 500 гривень, то так їй детально й пояснити, мовляв, після Вашої невиконаної обіцянки пригостити гарним пряничком моя дитина дуже довго плакала від болю й нерозуміння обману зі сторони дорослого...
А для всіх ’мудрих’ тітоньок, котрі рекомендують Вашій подрузі ’гарно виховувати’ її дітей, наведу приклад із власного життєвого досвіду. У наших батьків також було трійко нас, діток. Батьки - педагоги, нас гарно виховували, жоден вихователь/викладач не скаржився й не мав проблем із нашою поведінкою...
Але діти - не запрограмовані роботи, навіть якщо це виховані діти... Їхні бажання не завжди керуються розумом і вихованням... Якось мені малій дуууже сильно захотілося одну маленьку іграшку (я взагалі любила виключно маленькі іграшки), але батьки її не купили, бо купували щось інше (і мені, і іншим сестричкам) і грошей було обмаль. Не купили, я не плакала, не канючила, мені пояснили, що купити ту цяцьку просто не можуть... Через декілька років (мені вже точно було не 3 рочки, а 7-8, не менше) ТАКУ ж іграшку купили молодшій сестрі - і в мене була просто ІСТЕРИКА... Це була одна з ДИТЯЧИХ ТРАГЕДІЙ, від яких дорослі найчастіше відмахуються, не вважаючи їх суттєвими...
Ні-ні-ні, усі дитячі справи - так само ВАЖЛИВІ для дітей, як і справи дорослих - ВАЖЛИВІ для дорослих. Аналогічна ситуація - і з дитячими ТРАГЕДІЯМИ. Та тітка завдала дитині Вашої подруги НЕВИМОВНОГО болю, а сама була такою недалекою й байдужою, що навіть НЕ ПОМІТИЛА чужої біди... І найприкріше, що навіть якщо вона колись захоче себе реабілітувати, подарувавши тих хлопчакам по пряничку, то біда від того не забудеться й не минеться, на жаль... ТРАГЕДІЯ вже відбулася...

Мне интересно где во всей этой истории пункт про жлобиху гостью, которая пришла в дом, где тоже есть ребенок с пустыми руками?

У цій історії такого пункту немає, оскільки гостя з трьома дітьми не ВИХВАЛЯЛАСЯ перед ЧУЖИМИ дітьми ні іграшками, ні машинками, ні цукерками, придбаними ВИКЛЮЧНО для ВЛАСНИХ ДІТЕЙ.
Посил, як на мене, більше, аніж зрозумілий: не хочеш ділитися з тими дітьми - не показуй їм тих пряників!
Як це зробити? У тітки ж у хаті не тільки кухня, де печуться прянички, вірно? Дітей завела в кімнату з телевізором - і діти сидитімуть, як причаровані. А з мамою бесідуєш на кухні у справах, нахвалюєш свої прянички жлобихинські і т.д...

Я Ваша фанатка) Оплачивать ’нетрагедии’ чужим детям должны, почему-то чужие родители. Афигенно придумано, браво!

Ну конечно нет. А вот в попрошайничестве, которому здесь учат многие, логика есть и большая- сплошная польза семейному бюджету, да и деть в жизни не пропадет. Мои родители учили не напрягать других - такая уж у них была логика, но, увы, Вы правы- наглой из-за этого я быть так и не научилась. А так иногда хочется, читая такие темы, верить в то, что и мне все все должны)

Глаголиця читати повідомлення з початку не навчена, на жаль. А тільки вміє свого лоба об цеглу набивати - успіхів вам у тому!!!
Основне, як на Ваш розум, я прописала з самого початку: тітка ВИННА, бо САМА ПООБІЦЯЛА дітей пригостити (її ніхто за язика не тягнув, руки не викручував, не шантажував і не змушував цього робити), а потім ЦЬОГО ж і НЕ ЗРОБИЛА.

Тому я й написала від початку: ’Вона ж бачила, що Ваша подруга заходить із дітьми: не хочеш/не можеш поділитися тим пряничком - НЕ ОБІЦЯЙ ним ПРИГОСТИТИ дитину (читай: дитина ЩЕ НЕ НАВЧЕНА лицемірству й нещирості дорослих, дитина ЗВИКЛА, що СТАРШІ МУСЯТЬ ГОВОРИТИ ПРАВДУ!!!), а ще краще НЕ ПОКАЗУЙ дітям ТИХ ПРЯНИЧКІВ, якими не можеш/не хочеш пригостити’.

Різниця між дітьми й дорослими в тому, що дорослі ВЖЕ знають, що не все з обіцяного виконуються, а діти - ні. До того ж діти НАЙЧАСТІШЕ ПРИВЧЕНІ ВІРИТИ дорослим!!! І ось оцю ’ВІРУ В ЧЕСНИХ ДОРОСЛИХ’ ця ’файна цьоця’, на вашу думку, і зруйнувала!

Боже мой,малыш совершенно искренне и не скрывая этого захотел пряника,а его уже назвали попрошайкой.
Если ребенок просит и плачет,тем более стоило угостить: дать один из готовых или слепить новый пусть даже малюсенький,если теста в обрез или другую сладость предложить. У тетки,занимающейся выпечкой кондитерки,обязательно найдется что-нибудь вкусное( орешки,мед,шоколад и т.п)

Боже мой,малыш совершенно искренне и не скрывая этого захотел пряника,а его уже назвали попрошайкой.
Если ребенок просит и плачет,тем более стоило угостить: дать один из готовых или слепить новый пусть даже малюсенький,если теста в обрез или другую сладость предложить. У тетки,занимающейся выпечкой кондитерки,обязательно найдется что-нибудь вкусное( орешки,мед,шоколад и т.п)

Уууу, для особо одаренных объясню: то ’обещание’ могло быть и не обещанием, а рассказом о том, что чай они будут пить своей семьей. Так понятно, ученая наша? Мамаша могла снять корону и купить тот пряник, не считая, что ей должны что-то дарить, но она этого не сделала. Вопросы, честная Вы наша? Что-то нынче модно стало перекладывать заботу о собственных детях на чужих людей. Да, кстати, Вы уничтожаете веру моего внутреннего ребенка в нормальных украинцев - ниче? Можете не отвечать, не люблю хамок(

Попрошайка и есть. Мамаша совершенно искренне могла бы предложить денег за чужой труд, а не считать, что ребенку должны уже за то, что она его родила. Человек, занимающийся выпечкой, не обязан тратиться на чужих детей без своего на то желания. И точка.

Попрошайка и есть. Мамаша совершенно искренне могла бы предложить денег за чужой труд, а не считать, что ребенку должны уже за то, что она его родила. Человек, занимающийся выпечкой, не обязан тратиться на чужих детей без своего на то желания. И точка.

Уууу, для особо одаренных объясню: то ’обещание’ могло быть и не обещанием, а рассказом о том, что чай они будут пить своей семьей. Так понятно, ученая наша? Мамаша могла снять корону и купить тот пряник, не считая, что ей должны что-то дарить, но она этого не сделала. Вопросы, честная Вы наша? Что-то нынче модно стало перекладывать заботу о собственных детях на чужих людей. Да, кстати, Вы уничтожаете веру моего внутреннего ребенка в нормальных украинцев - ниче? Можете не отвечать, не люблю хамок(

Дівчина, яка описує ситуацію (дивіться зверху) написала з самого початку, що тітка пообіцяла, що чай із пряниками питимуть УСІ. повторюся ще раз: це дорослим зрозуміло, що ОБІЦЯНКИ виконують не всі/не кожен/не завжди, а діти, вони для того й діти, що в три рочки ВОНИ ЦЬОГО ЩЕ НЕ ЗНАЮТЬ!!!
А щодо вашої любові/нелюбові - знаєте, мені якось достатньо Любові власних рідних і близьких, тому ваше ставлення до мене - мені просто байдуже, ото й усе!

Дівчина, яка описує ситуацію (дивіться зверху) написала з самого початку, що тітка пообіцяла, що чай із пряниками питимуть УСІ. повторюся ще раз: це дорослим зрозуміло, що ОБІЦЯНКИ виконують не всі/не кожен/не завжди, а діти, вони для того й діти, що в три рочки ВОНИ ЦЬОГО ЩЕ НЕ ЗНАЮТЬ!!!
А щодо вашої любові/нелюбові - знаєте, мені якось достатньо Любові власних рідних і близьких, тому ваше ставлення до мене - мені просто байдуже, ото й усе!

а как на счет остальных двух детей? Почему такая не справедливость? Потом выплывают проблемы ревности. Там по-хорошему 3 пряника надо, или вообще ничего. Не дали, ну и ладно. Мама вышла и купила сама или спекла. Почему в связи с этим у многих проблемы и все видят решение в том, то вкуснятину должна была дать именно пряничная тетя, а не мама?

Ни в коей мере не хочу Вас обидеть, но ’ Меня в детстве приучали не брать даже когда угощают т.к. родители всегда возмещади дарителям убытки’ сработало.