Як відбувається дерибан цінної міської землі під дахом силових структур

ху из торбич?

журналистка с Ровного. Жена журналиста следователя Владимира Торбича.



Людмила Опришко – адвокат, медіа-юрист, медіа-тренер.
Має більш ніж 20-річний досвід адвокатської роботи в галузі цивільного, кримінального, господарського:
’Закон про вибори народних депутатів містить положення, що кожен, хто реєструється кандидатом, повинен подати в Центральну виборчу комісію України пакет документів, серед них свою біографію й фото. Далі закон каже, що вся інформація, яка подається в ЦВК, є відкритою. Як ще можна розуміти цю правову норму? Так, що будь-хто має право ознайомитися з нею за запитом. Так і діяла журналістка Антоніна Торбіч. Вона написала запит до ЦВК, де просила надати їй копії біографій і фотографій (стандартне фото на документи) тих кандидатів у народні депутати, які реєструвалися по мажоритарних округах у Рівненській області. Якщо йдеться про партії, ми маємо хоча б загальне уявлення про політичну силу. Але коли людина висуває свою кандидатуру по одномандатному мажоритарному округу, треба розібратися, що це за політик, чим він займався, який шлях пройшов. Особливо це актуально в умовах виборів останніх років, коли реєструвалося багато кандидатів-двійників. Іноді люди спеціально змінювали імена й прізвища, щоби стати тінню інших, більш розкручених політиків. Відповідно хотілося зрозуміти, хто балотується в рівненських округах.

І чим закінчилася ця історія?

Ми отримали відповідь, яка нас приголомшила. Причому вона була написана членом ЦВК Ігорем Жиденком, який не має права в подібних випадках діяти від імені всієї комісії. В ній вказувалося, що ані біографія, ані фотографії журналістці надані бути не можуть, адже ця інформація є конфіденційною.’




из статьи 2013 года.
’– Насправді, цього року вперше за всю діяльність на нас подали до суду. Суд вже двічі переносився і зараз позивачі вже пропонують домовлятися «полюбовно». Причому звинувачення абсурдні – хочуть, що ми спростовували оціночні судження, та ще й не наші оціночні судження.
В усіх інших випадках ми подавали до суду. Скільки разів, точно навіть не скажу. В цьому році, наприклад, в нас триває шість судових позовів в різних інстанціях, з яких точно виграних вже два. А загалом, ми подавали десь близько 10 позовів. Усі вони стосуються перешкоджання у доступі до публічної інформації. Також ми подавали і десятки скарг в прокуратуру з цього приводу. У нас один позов вже поданий до Європейського суду і ще один готується в цей суд. Один стосується Рівненської ОДА, а інший Центрвиборчкому, який вважає, що біографії кандидатів у депутати – це конфіденційна інформація. Але це – повний маразм, адже ці біографії надруковані висіли на стінах виборчих дільниць, а вони все одно вважають, що це – конфіденційна інформація! Юристи Інституту розвитку регіональної преси стверджують, що це – виграшна справа у Євросуді. Коли її візьмуть до розгляду, вона ніби-то називатиметься «Торбіч проти України» (сміється – авт.). Хоча я не проти України, я – проти незаконних рішень судів та незаконних дій чиновників.’