мама постоянно кладет нож на краю стола или где попало....в доме ребенок :(

от тільки бережений - це не той, що намагається сховати від дитини небезпеку, а той, хто вчить дитину адекватно її сприймати)

у мене навпаки. я своїй дитині поянила що таке ток дуже рано, не пробуючи його, значить тут ваше недовихоання, що не можете пояснити про ток. А тут ніж, і на краю лежить, дитина має заглядати по повсюди перш ніж зайти у кухню. Задача батьків бе забезпечити безпеку дитині!

в мене 2 діток, і в три син вміє користуватися ножем прекрасно. скажімо допомагає готувати картоплю. а доця в 5,5 прекрасно нарізає салати. не розумію, як дитину в 1,5 роки , а в 3 тим більше можна вважати нездатною подумати головою. тут виключно вина батьків - неправильне виховання. от скажімо, син в мене зараз п’є мінеральні речовини. йому 3,5 р. я йому кажі піди візьми ті то ліки - 1 таблеточку, і випий - сама цей процес вже навіть не контролюю.
і знаєте, куди більше шансів що поріжеться серйозно дитина автора, ніж мої. бо не розуміє, що ніж небезпечний. такі моменти усунути з життя повністю не можливо - а пояснити елементарно.

А никто и не говорит, что объяснять не надо. Я всегда объясняю и мы с ребенком можем вместе резать ножом, резать ножницами, но есть елементарная техника безопасности при наличии детей. Если Вы этого не соблюдаете, не подстрекайте хотя бы других к этому. Это неправиильно. Жаль, что вы этого не понимаете. Удачи.

як ви пояснили, що таке ток, ваші діти самі вміють включати скажіно хлібопічку, або підзаряжати свій телефон. а ви при тому впевнено знаєте, що все буде ок? а я знаю. і так, дитина має з найменшого віку вчитися дивитися, за що хапає ручками і тд. по другому - це неадекватність батьків. не пам2ятаю як це називається, але в віці приблизно 3 роки виникає криза - в дитини починаються періодичні істерики або нав’язчиве небажання слухатись. от саме ця криза пов’язана з надмірним контролем. і в більшості батьків після цього віку ставлення автоматично змінюється - а ті в кого залишається по старому - мають кризи розвитку на постійній основі, що в решті рез закінчується неврозом...

все не читала, але хіба дитині в 1,5 роки не можна пояснити що таке ніж? мене це по меншій мірі дивує. вибачте, автор.

ні я не така хороша мама як ви.

техніка безпеки полягає в тому, що дитина перед тим як брати потенційно небезпечну річ питає на це дозволу. все. ну і звикла, що мама не бігає над головою з криками не чіпай і постійним хованням предметів, закриванням заглушками резеток і тд))

мда... найчить правильно пользоваться ножом и вилкой, еще и бабушке нотации читать. Сразу видно, что детей нет.

моя мама еще очень любит ставить чашки с горячим кофе где попало, и дверь на балкон и в туалет не закрывать

В Вашем понимании техника безопасности выглядит очень просто. Но это только в Вашем. Если Вы считаете, что оставлять ножи где попало и на краю стола это нормально - пожалуйста, Вам никто не мешает, делайте как знаете. Пусть Ваших детей Бог бережет. Техника безопасности на то и существует, что могут быть неприятные случайности. Когда ребенок или взрослый может просто-напросто незаметить нож (лезвие тонкое и цвет у него такой, что может быть незаметен), представьте, лежит нож, заходит ребенок и не видит торчащее лезвие на столе (он еще недорос до того,чтобы увидеть полностью нож) и глазиком задевает краешек лезвия. И кто после этого будет просить у Бога прощения???? Кто будет виноват? Бывают очень разные ситуации и лучше тыщу раз перестраховаться, чем потом всю жизнь жалеть.

винною буде мама, яка не навчила дитину дивитись, куди він іде)

і що? мої діти знають, що на балкон можна іти лише з дозволу батьків. а де гаряча чашка, де холодна - визначити не важко навіть дитині до року. от тільки більшість батьків перебирають на себе цю функцію. з гарячого іде пар) діти це бачать. якщо раз доторкнувся до такої кружки пальчиком - більше не полізе.

і що? мої діти знають, що на балкон можна іти лише з дозволу батьків. а де гаряча чашка, де холодна - визначити не важко навіть дитині до року. от тільки більшість батьків перебирають на себе цю функцію. з гарячого іде пар) діти це бачать. якщо раз доторкнувся до такої кружки пальчиком - більше не полізе.

Дети бегаю, прыгаю, летают по дому, есть гиперактивные дети, есть сонные дети, есть дети, которые заболели и не могут все и везде контролировать, на то они и дети. А у вас, походу, дети-роботы, которые все уже умеют и никогда не бегают.

так дівчата, мені не особливо цікаво комусь щось тут доводити, да і часу вобріз. але при порівнянні моїх дітей з їх однолітками я давно зробила висновок, як безпечніше. для тих в кого дитина повторно трогає гарячу кружку, бо не має почуття страху - ви бачили як в дикій природі реагують ведмежата на предмет якого ніколи не бачили ( є такий відомий для психологів ролик як ведмежата вперше побачили жабку) - так от вони боялись до неї підійти - бо почуття страху і обережності - вроджене. хто ж вам винен, що ви так визовуєте дітей, що воно у них стає відсутнім. навіть говорити немає про що. але задумайтесь, може від того велика частина проблем з такими дітками в майбутньому?

Это точно. Моя знакомая с бабулей живет,в ее доме. Сто раз просила не ставить чайник на пол. В итоге,недавно реб.забегает в комнату и переворачивает чайник кипятка на себя.

у меня ситуация наоборот, я ножи оставляю на столе, а мама ходит и капает на мозги..., тоже достало. ребенку 1,10

Автор,может я не права,но ведь мама Вас тоже расстила и повторяла по 25 раз.Ведь у нее было терпение.У меня тоже маленький ребенок (1,9) берет все, что видит .Часто убираю за мужем,старшей дочкой,бабушками,дедушками...и объясняю,повторяю.Бывает и сама,что-то забуду.,но мы же не роботы.

так дівчата, мені не особливо цікаво комусь щось тут доводити, да і часу вобріз. але при порівнянні моїх дітей з їх однолітками я давно зробила висновок, як безпечніше. для тих в кого дитина повторно трогає гарячу кружку, бо не має почуття страху - ви бачили як в дикій природі реагують ведмежата на предмет якого ніколи не бачили ( є такий відомий для психологів ролик як ведмежата вперше побачили жабку) - так от вони боялись до неї підійти - бо почуття страху і обережності - вроджене. хто ж вам винен, що ви так визовуєте дітей, що воно у них стає відсутнім. навіть говорити немає про що. але задумайтесь, може від того велика частина проблем з такими дітками в майбутньому?

А никто и не говорит здесь, что надо воспитывать детей беспечными. Но (Вы просто невнимательно читали) самим родителям, тоже, нельзя быть беспечными. Если ребенок не заметит нож, брошенный на стол, то мама (или бабушка) будут виноваты не в том, что не научили осторожничать, а в том, что разбрасывают опасные предметы вокруг маленьких детей. Вот и все. Логика проста и понятна.

Автор, как дополнительный агрумент для Вашей мамы, расскажите ей, что даже моя свекровь, земля ей пухом, будучи больной шизофренией, НИКОГДА не ставила кипяток на краю, никогда не оставляла ножи валяться где попало, ножницы и т.д., всегда использовала только дальнюю канфорку на плите, если к ней приезжал погулять ее внук. У нее была очень серьезная болезнь, но на счет безопасности внука - это было заложено на уровне подсознания...

я понимаю. но меня больше беспокоит ситуация, что я не всегда могу за мамой следом ходить и смотреть что и где она кладет.

Вот будут каникулы летом,поедим к родителям и буду,как Вы беспокоиться .Там дом большой,все лежит на виду.Будет мне ’отдых’)))

не знаю, я просто вся посидею если все пущу на самотек. да, я тоже объясняю где острое - даже слегка пальчик колола. где гарячее, но чтобы вот так беспечно горячие кружки, ножи оставлять, нвдеясь, что ребенок поймет. нет уж, это не для меня. не зря для каждого возраста даже игрушки по возрасту. давайте тогда годовалому малышу будем давать мелкими игрушками играть, он же научен - поймет, не подберет ’’никогда’.

ви ніколи не помічали, що деякі батьки раз сказали - дитина послухала, а деякі повторили 100 разів ( а то і накричали, прилякнули - але це окрема історія) - реакція нуль. різниця в праві вибору дитини. наслідки своїх вчинків починаєш розуміти ( при чому десь з 6 місяців, а то і раніше - це з мого досвіду) коли приймаєш рішення самостійно - робити чи не робити і тд.

моя малеча, коли їй було 8 місяців, (доця, вона старша, я на ній так би мовити вчилась правильно виховувати, повірте, я дуже організована, і мені пустити на самотьок куди важче, ніж бігати і забирати ховати і тд). так от вона не зупинилась. коли я їй сказала, що чай в кружці гарячий - в мене був вибір - далі забороняти або ховати. я, врахувавши, що не він 5 хв як стоїть - по ходу - не попечеться, обільє максимум ножки, бо сидить на стільці, доволі високо, з стільця від переляку не впаде, бо зафіксована - і я дала їй змогу облитись. вона зрозуміла - коли іде пар - кружка гаряча. і з яким подивом дивиться скажімо свекруха або моя мама - коли я наливаю дітям щойно зварений борщ без страху ставлю перед ними - по- перше - вони не будуть видурюватись - бо знають, що попечуться - по друге - будуть їсти тільки добре подмухавши на ложку - бо знають - іде пар - до ротика не можна. я вже навіть про таку дурницю не думаю. про розкидання ножів - в нас спец органайзер для посуду - все на місцях - але під час їжі я спокійно можу лишати дітей в кухні, з ножем на столі, борщем, що щойно закипів, включеною плитою - а сама бути в сусідній кімнаті - так вони мене ще і позвуть - коли те що на плитіпочне кипіти)) і це не є безпечність з мого боку.

ну-ну... премия дарвина вас ждет.
всему должно быть свое время, ребенок не должен страдать из-за лени матери