Близнюкам Артему і Давиду Бойкам потрібна допомога! У хлопчиків ДЦП
Администрация сайта Kidstaff не собирает пожертвования на благотворительность и не несет ответственность за действия или бездействия автора объявления, родителей ребенка, волонтеров и любых других лиц, причастных к сбору пожертвований. Администрация сайта Kidstaff не проверяет подлинность предоставляемых документов, не контролирует приход и расход средств по сбору. Любые пожертвования совершаются посетителями сайта Kidstaff исключительно по своему собственному желанию, осознавая значение своих действий. Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям. на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога. У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає. Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки) Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків. У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам. Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед. Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя. Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко. За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими. Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково. Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Я ще безмірно щаслива, що в це табірне життя моі діти вперше в своєму житті спробували пройти трасу. Це далеко не самостійно. Їх тримали, їм переставляли ноги, тримали ноги... Було залучено багато людей. Але аби ви бачили які вони були щасливі! Для цього хочеться жити і боротися далі за своїх дітей. Я була абсолютно щасливою людиною! Я гордилася своїми дітьми! Це таке задоволення! Може комусь буде дивно і не кожен мене зрозуміє. Дітки великі вже і здавалося б нічого такого вони не зробили, а я радію як та дурочка )))))
Я ще безмірно щаслива, що в це табірне життя моі діти вперше в своєму житті спробували пройти трасу. Це далеко не самостійно. Їх тримали, їм переставляли ноги, тримали ноги... Було залучено багато людей. Але аби ви бачили які вони були щасливі! Для цього хочеться жити і боротися далі за своїх дітей. Я була абсолютно щасливою людиною! Я гордилася своїми дітьми! Це таке задоволення! Може комусь буде дивно і не кожен мене зрозуміє. Дітки великі вже і здавалося б нічого такого вони не зробили, а я радію як та дурочка )))))
Уххх ти, от хлопці подрайвували! Мабуть, емоції зашкалювали й досягали апогею.:) Так, дійсно важко, так, дійсно лячно, але це зовсім нові фізичні та емоційні відчуття, незвідані та невідомі, від яких перехоплює дух! Молодці, що спробували, для діток це справді важливо, важлива ця емоція радості, емоція щастя досягнутого. Молодці всі: і хлопчики, і волонтери, і Мама Люба, звісно))
Дівчаточка, це дійсно щастя, коли дивишся на дітей своїх і вони це роблять. Бо мої діти мало чого можуть робити самостійно. У них страшно порушена координація рухів. Вони часто падають. Все роблять з моєю підтримкою. В продовження табірної теми ще покажу фоточки з кострика. Діти дуже чекали, а його все переносили і переносили, бо був дощ. Але ми дочекалися! Я дозволила вже нам не спати по режиму і діти раділи. Таке буває раз в рік. І мама закрила очі на весь цей веселий бардак. Робили вже що хотіли )))))
Доброго дня! Ми вже готуємося до нашого потужного лікування. 19 червня був переказ і я навіть не знаю від кого, але дуже вдясна вам, добра людино, за ваш вклад в здоров´я моїх дітей. За кожну копійку я відчитаюсь. Для мене це принципово. Ви самі знаєте і бачили, що я стараюся про всі надходження писати, щоб нікого не образити, щоб ви бачили ситуацію, і щоб все було прозоро ))) Надіюсь, я нікого ніколи не пропустила і ви бачили тут звіт за всі-всі надходження. За ті, які ви перераховували, за ті, які я отримувала від продажу листівок і картинок і навіть перекази від моїх друзів і близьких людей. Поповнення карти готівкою у відділенні ВIДДIЛЕННЯ № 31 МАРIУПОЛЬСЬКОЇ ФIЛIЇ,м Маріуполь, просп Перемоги, 84. - 495 грн Дякую вам щиро!
Дівчаточка, ми вже в дорогу! Ми поїхали за новими перемогами! Будемо старатися і не шкодувати сил, щоб у нас був гарний результат. Лікуванння інтенсивне і дуже потужне. Це завдячуючи вам ми зможемо пролікуватися. Радійте разом зі мною, бо пам´ятаєте, коли ми тільки відкрили збір на лікування, то мало хто і вірив, що у нас все вийде. Сума була велика, бо діток двоє з таким діагнозом. Але світ не без добрих людей. Багатьом людям захотілося допомогти моїм хлопчакам. Дякую вам всім! Пам´ятаєте, що кожен з вас зробив свій вклад в цю справу добру. Артему і Давиду ви подарували шанс стати кращими і шанс жити без болю. Любимо вас за ваші серця, в яких знайшлося місце для моїх синів! За вашу небайдужість! За вашу увагу! За вашу любов до нас! Тримайте за нас кулачки ))) Обіцяю, що будемо працювати на повну, щоб порадувати вас! Цілуємо і обнімаємо.
Хлопцям, їх мамусі та усім-усім бажаємо чудових вихідних! :) У нас погода зіпсувалась, йде похолодання. Але головне - це, щоб настрій був позитивним :)