Популярные вопросы!
Администрация сайта Kidstaff не собирает пожертвования на благотворительность и не несет ответственность за действия или бездействия автора объявления, родителей ребенка, волонтеров и любых других лиц, причастных к сбору пожертвований. Администрация сайта Kidstaff не проверяет подлинность предоставляемых документов, не контролирует приход и расход средств по сбору. Любые пожертвования совершаются посетителями сайта Kidstaff исключительно по своему собственному желанию, осознавая значение своих действий.
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям.
на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога.
У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає.
Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки)
Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків.
У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам.
Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед.
Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя.
Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко.
За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими.
Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково.
Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Продовження теми
https://sovet.kidstaff.com.ua/advice-3686506
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям.
на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога.
У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає.
Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки)
Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків.
У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам.
Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед.
Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя.
Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко.
За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими.
Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково.
Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Продовження теми
https://sovet.kidstaff.com.ua/advice-3686506
показать весь текст
3846
0
Усім доброго дня! Я ще трохи не прийшла до тями після лікування, але вирішила написати вам, щоб знали як пройшло лікування. З грошами, дякувати Богу, все пройшло добре. Мені підписали заяву, як я і писала вам з клініки. Це для мене подарунок, бо до останнього дня дуже переживала. Тепер я нічого не буду віддавати. Нас полікували за ті гроші, які були. Відсканую виписку і виставлю тут в темі, щоб ви побачили усе. Є на світі добрі люди, які постійно поруч, які не відмовляють.
Місць на лікування вільних немає. Все забито до наступного року. Навіть заїзди збільшено. Не по 175 як зазвичай приймають, а по 200 і більше дітей. Але ж я записалася )))))
На кінець грудня змогла втиснутися ))
На 23 грудня. Вибору не було. І на 23 все було забито. Я оббігала усіх і підняла на ноги усю клініку, щоб нас записали. І знову починається страшне, бо де хочеш бери ті гроші. Я за зуби ще маю віддати людям, але добре, що це не горить і я зможу віддавати частинами і коли будуть.
Лікування було дуже інтенсивне і мені воно сподобалося, бо ми з дітьми багато чого зробили. Правда була одна неприємність у нас уже в самому кінці лікування. Артем впав. Дуже сильно стукнувся. Добре, що це була дерев’яна підлога, а не плитка. Я страшенно перелякалася. Мені здалося, що я вмираю, бо він так гримнувся... Наступив на шорти, які не підтягнув, а там підкладка слизька і впав усією масою... Все обійшлося. Лише синяк і губа розбита. Лікар все обстежив. От не можна з моїми дітьми розслабитися ні на хвилину.
Але успіхи і покращення у нас є. Розтягували, рівняли, укріплять м’язи, робили ексклюзивні вправи на хребті і покращували усе, що за цей час з’явилося і що підлягаю виправленню.
Я не знаю чи сама особисто змогла витримати те, через що проходили мої діти щодня. Робили, щоб стати кращими. Робили зі сльозами на очах, зі сміхом на межі плачу. День у день.
Дякую усім вам, хто вірить у моїх дітей! Дякую усім, хто допомагає покращити своє от таке особливе життя. Дякую за ваші вкладення в здоров`я Артема і Давида. Ви ж знаєте, що мої діти ніколи не будуть абсолютно здоровими, але допомагаєте їм жити без болю і за це я вам вдячна. Ви усі особливі зібралися тут, щоб допомогти моім особливим синочкам-близнюкам, яким без допомоги небайдужих ніяк не обійтися. Низький материнський уклін. Ви усі стали рідними і близькими. Не за ваші гроші, а за ваші серця, за ваші особливі душі, за ваші слова, за вашу участь.
Місць на лікування вільних немає. Все забито до наступного року. Навіть заїзди збільшено. Не по 175 як зазвичай приймають, а по 200 і більше дітей. Але ж я записалася )))))
На кінець грудня змогла втиснутися ))
На 23 грудня. Вибору не було. І на 23 все було забито. Я оббігала усіх і підняла на ноги усю клініку, щоб нас записали. І знову починається страшне, бо де хочеш бери ті гроші. Я за зуби ще маю віддати людям, але добре, що це не горить і я зможу віддавати частинами і коли будуть.
Лікування було дуже інтенсивне і мені воно сподобалося, бо ми з дітьми багато чого зробили. Правда була одна неприємність у нас уже в самому кінці лікування. Артем впав. Дуже сильно стукнувся. Добре, що це була дерев’яна підлога, а не плитка. Я страшенно перелякалася. Мені здалося, що я вмираю, бо він так гримнувся... Наступив на шорти, які не підтягнув, а там підкладка слизька і впав усією масою... Все обійшлося. Лише синяк і губа розбита. Лікар все обстежив. От не можна з моїми дітьми розслабитися ні на хвилину.
Але успіхи і покращення у нас є. Розтягували, рівняли, укріплять м’язи, робили ексклюзивні вправи на хребті і покращували усе, що за цей час з’явилося і що підлягаю виправленню.
Я не знаю чи сама особисто змогла витримати те, через що проходили мої діти щодня. Робили, щоб стати кращими. Робили зі сльозами на очах, зі сміхом на межі плачу. День у день.
Дякую усім вам, хто вірить у моїх дітей! Дякую усім, хто допомагає покращити своє от таке особливе життя. Дякую за ваші вкладення в здоров`я Артема і Давида. Ви ж знаєте, що мої діти ніколи не будуть абсолютно здоровими, але допомагаєте їм жити без болю і за це я вам вдячна. Ви усі особливі зібралися тут, щоб допомогти моім особливим синочкам-близнюкам, яким без допомоги небайдужих ніяк не обійтися. Низький материнський уклін. Ви усі стали рідними і близькими. Не за ваші гроші, а за ваші серця, за ваші особливі душі, за ваші слова, за вашу участь.
Дай Бог Вам сил та здоров’я. Дівчатка, давайте допоможемо потихеньку почати збирати на новий курс.
Я пізніше трошки відчитаюся за поступлення під час лікування. Безмежно вдячна вам за ваші гроші, які рятують.
Я не згаю чи буду відкривати збір на новий курс, бо мені вже стидно. Одні і ті ж люди допомагають, а я не можу зі своїми дітьми знову у вас просити. Я перетворилася в жебрачку з протягнутою рукою, щоб допомогти своїм дітям. Звичайно, я роблю все що тільки можу сама, але того робіння замало, щоб оплатити лікування таке дороговартісне.
Не знаю що я маю робити. Де шукати ті гроші і як назбирати до 23 грудня 57000 грн. Не знаю... А не лікувати- не можу! Як тільки в мене опустяться руки, то це буде кінець і для мене, і для дітей. Я тримаюся, бо бачу, що я їм допомагаю цим лікуванням, а вони тримаються і стають кращими,бо це лікування у них є. Вони мене надихають кожним новим кроком. Ось так і живемо з вірою, надією і любов‘ю.
Я не згаю чи буду відкривати збір на новий курс, бо мені вже стидно. Одні і ті ж люди допомагають, а я не можу зі своїми дітьми знову у вас просити. Я перетворилася в жебрачку з протягнутою рукою, щоб допомогти своїм дітям. Звичайно, я роблю все що тільки можу сама, але того робіння замало, щоб оплатити лікування таке дороговартісне.
Не знаю що я маю робити. Де шукати ті гроші і як назбирати до 23 грудня 57000 грн. Не знаю... А не лікувати- не можу! Як тільки в мене опустяться руки, то це буде кінець і для мене, і для дітей. Я тримаюся, бо бачу, що я їм допомагаю цим лікуванням, а вони тримаються і стають кращими,бо це лікування у них є. Вони мене надихають кожним новим кроком. Ось так і живемо з вірою, надією і любов‘ю.
Ви ні в якому разі не жебрачка, не кажіть так. Ви свята - бо всі тяготи зносити не заради себе, а заради дітей. Люди здоровими дітьми піклуватись не хочуть, а ви з хворими дітьми скільки всього робите. Я впевнена, що всі допоможуть, й під Новий рік, ви будете у Трускавці. Я Вами захоплююсь. Ви велика розумниця. Й дуже хочеться, щоб хоча б трохи часу було в Вас на відпочинок. Бережіть себе.
Звичайно потрібно відкривати збір, ми будемо допомагати зі збором чим зможемо. Я постараюся вже в соцмережах попросувати. Зараз не вийшла, мала трохи проблеми.
Доброго дня.
Підтримую дівчат. Пані Любо, збір потрібно відкривати вже. Віримо, що з Божою допомогою назбираємо потрібну суму грошей і все буде добре
Підтримую дівчат. Пані Любо, збір потрібно відкривати вже. Віримо, що з Божою допомогою назбираємо потрібну суму грошей і все буде добре
Поддерживаю всех! Обязательно открывайте сбор! Вы столько работаете: открытки, блокноты, поделки... это же красота какая! Даже не смейте думать, что Вам стыдно. Это нашему государству должно быть стыдно, что Вы вынуждены просить. Мы с Вами и поддержим кто чем может. Все будет хорошо! И никак по другому!
Доброго дня!
Я хочу відчитатися за гроші, які прийшли на карточку на лікування Артема і Давида. Починаючи з 22 червня по сьогодні були ось такі надходження.
Фахрисламов Сергій-300 грн
Демчук Наталія-1000 грн
Смірнова Олена-60 грн
Поповнення готівкою в терміналі самообслуговування: Київ, ,, Станція Метро Контрактова Площа 2.-200 грн
Ільченко Анна-100 грн
Парадіж Зоя-100 грн
Височинський Олексій -3000 грн
Фахрисламов Сергій -200 грн
Я дуже вдячна усім вам за вашу участь!
Три перекази, які були відправлені 3, 5,7 липня я не рахувала в загальну суму до оплати. Тобто у нас є ці гроші! Це гроші на наступний курс лікування. І це надія для мене! Як добре, що є такий гарний початок! Як добре, що я ці гроші не перерахувала на клініку, а ми обійшлися тими, які були на рахунку, які прийшли раніше до 3 липня.
Так от: 3300 грн-це старт! Гарний старт і надія, що ми поїдемо на лікування.
Парадіж Зоя-100 грн
Височинський Олексій -3000 грн
Фахрисламов Сергій-200 грн
Я хочу відчитатися за гроші, які прийшли на карточку на лікування Артема і Давида. Починаючи з 22 червня по сьогодні були ось такі надходження.
Фахрисламов Сергій-300 грн
Демчук Наталія-1000 грн
Смірнова Олена-60 грн
Поповнення готівкою в терміналі самообслуговування: Київ, ,, Станція Метро Контрактова Площа 2.-200 грн
Ільченко Анна-100 грн
Парадіж Зоя-100 грн
Височинський Олексій -3000 грн
Фахрисламов Сергій -200 грн
Я дуже вдячна усім вам за вашу участь!
Три перекази, які були відправлені 3, 5,7 липня я не рахувала в загальну суму до оплати. Тобто у нас є ці гроші! Це гроші на наступний курс лікування. І це надія для мене! Як добре, що є такий гарний початок! Як добре, що я ці гроші не перерахувала на клініку, а ми обійшлися тими, які були на рахунку, які прийшли раніше до 3 липня.
Так от: 3300 грн-це старт! Гарний старт і надія, що ми поїдемо на лікування.
Парадіж Зоя-100 грн
Височинський Олексій -3000 грн
Фахрисламов Сергій-200 грн
Пані Любо, приєднуюсь до думки усіх дівчат - відкривайте збір. І ніколи не називайте себе жебрачкою, Ви - величезний приклад для нас усіх!
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Сейчас читают!
Комментарии к ответу