Мамочки соромязливих діток, психологи, потребую поради.

Сумно мені зараз дуже. Тільки що знову бачила з вікна як моя 4хрічна доня поводиться в садочку. Ми живемо біля самого садочку, вікна виходять на його сторну, і я часом бачу як її група йде гуляти на прогулку, і назад. Мала ігнорує і не хоче гратися з однолітками взагалі. Коли веду в садочок, каже що я знову буду просто сидіти ((. Коли діти гасають на площадці в садочку, вона просто сидить біля виховательки, і в групі, як підтверджує вихователь, теж сидить. Трохи грається тільки коли всі лягають спати, а вона лишається чекати поки її заберуть (до сну) із ще однією дитиною. Виховательки дууже хороші, і няня її любить, і заохочують до гри, вона ні і все. Тільки що бачила: всі біжать, стрибають, сміються. А моя повільно йде біля виховательки, міцно тримається за ручку. Як та зупиналась, щось говорити з іншими дітками, рука при цьому вислизнула. Моя трішки почекала, поки всі пробіжать і ТЯГНЕТЬСЯ до руки виховательки. І так і пщла разом з нею за ручки в самому кінці. Коли гуляє зі мною - шкоднічає, скаче, грається і з дівчатками на вулиці знайомиться. А в садочку - ні. Ходимо вже місяць туди. Зранку звичайно плаче, що не хоче йти, не хоче там їсти (хоча з тим проблем не має, виховательки кажуть, що їсть сама і нормально), не хоче вдягати свої прикраси, як вона пояснює: "Щоб дітки не раділи". Бантика, що я їй зробила категорично не хоче вдягати.. Типу хоче, не виділятись там, як я зрозуміла. Іграшки свої брати теж не хоче. Коли забираю її, радіє, каже вихователькам і няні, що завтра Ше прийде. (але це напевно тому, що її забирають радіє і просто забуває, що було перед тим). От і як їй допомогти звикнути до садочку, до діток. Бо я як подумаю, що вона сидить там пів дня на стількичу, або на лавочці, стає її дуже шкода і не хочеться віддавати туди.