Допоможіть будь-ласка скласти казочку про весну в парку (
21
0
Ось і завітала весна у наш парк. Сонечко пригріває горобчиків на деревах, від чого вони радісно цвірінькають і весело стрибають. На гілках набухли бруньки, і ось-ось зацвітуть ніжним білим цвітом вишні. На голій землі радують око ріденькі острівці травички і яскраво-жовті кульбаби, навколо яких вже заклопотано літають перші комахи. Як добре прийти в парк, сісти на лавку і милуватися пробудженням природи!
автор, ліньки писати але суть така - прилітає в шпаківню шпак, а там білочка зиму зимувала, вони мирно вирішують конфлікт, всі щасливі.
Завітала якось весна у наш парк. Побачила вона сніг на землі, кригу на маленькому озері і засумувала. Зовсім інше вона чекала побачити. Аж ось побачила вона горобчика на дереві, який чемусь весело цвірінькав та підстрибував.
- Ти чому такий веселий? - запитала Весна.
- Як чому, ти ж прийшла! Сонечко стало тепліше пригрівати, ось-ось на гілках почнуть набухати бруньки, зацвітуть ніжним білим цвітом вишні.
- Але ще всюди сніг лежить, крига...
- Ту ні, не всюди. Озирнись. Там, де ти пройшла на голій землі радують око ріденькі острівці травички і яскраво-жовті кульбаби, навколо яких вже заклопотано літають перші комахи...
І так далі...
- Ти чому такий веселий? - запитала Весна.
- Як чому, ти ж прийшла! Сонечко стало тепліше пригрівати, ось-ось на гілках почнуть набухати бруньки, зацвітуть ніжним білим цвітом вишні.
- Але ще всюди сніг лежить, крига...
- Ту ні, не всюди. Озирнись. Там, де ти пройшла на голій землі радують око ріденькі острівці травички і яскраво-жовті кульбаби, навколо яких вже заклопотано літають перші комахи...
І так далі...
Щось затрималась зима цього року. Вже середина березня, а у парку досі сніги. Хлопчик -камінчик намагався розсмішити дівчинку - травинку. Глянь но, Травинка, як я вмію підстрибувати!- Каміньчик обернувся та впав жартома- дрібні камінці розсипалися під сніговим дахом. Травинка лише зітхнула- ’Так хочеться тепла і сонця, чому так довго тримається холод? Весна вже повинна нагадати про себе. Може щось трапилось, та Вона затрималась? Раптом Їй потрібна допомога?’ ’Ми маленькі та не дуже швидкі, що ми можемо зробити?’ -промовив Каміньчик. Як Вам такий початок? Потім вони можуть розбудити дерево та передати всім, що необхідно шукати Весну, а Вона потім знайдеться просто сплячою у дуплі у білчиній нірці.
Далеко з-за лісу, піднесене грайливим вітром ,прилитіло мале Зернятко. Воно кружляло над містом, пролітало над рікою і впало прямісінько по серед парку.
-Не бійся, маленьке-прошепотіли Трава і Кущі,-ми заховаємо тебе.
-А ми,- сказало опале Листя-вкриємо тебе, немов ковдрою. Ти тільки заглибся в землю,та засинай.
Мале Зернятко знайшло в землі шпаринку, вмостилось та заснуло. Листя, як і обіцяло, прикрило його, наче теплою ковдрою.
А в парку запанувала Осінь з холодними дощами та вітром. На зміну їй прийшла лютая Зима , морозна та сніжна. А зернятко спало і снились йому і ті дощі, і білий сніг і ще багато різних кольорових снів.
Та одного дня щось змінилось... Дивне відчуття пробудило мале Зернятко, щось манило його дивним співом, чарівним запахом.
-Що ж там відбувається, чому все так змінилось? - думало мале Зернятко і навіть не помітило,як в нього зявився корінчик ,а допитливий паросточок пробив шкірочку Зернятка.
-Гей,зелененький, піднімись нагору, та подивись, що там- сказало Зернятко Паростку.
І Паросточок вправно поліз вгору, туди, де чулись спів і відчувалось тепло. Він пробив земляну перегоду і побачив дивний світ. Тут ,у парку, поруч з ним ,виднілись такі ж малі Паростки і великі, вже міцні, гомоніли птахи і шумів у траві грайливий Вітерець. А угорі, високо у блакиті, що ховалась за гіллям,світило тепле лагідне сонце. Все прокинулось від сну, раділо, тяглось до того теплого сонця, щебетало і грало....
-А що відбувається - запитав Паросточок.
-В-е-с-н-а! -протяжно сказали високі старі Дерева.
-Не бійся, маленьке-прошепотіли Трава і Кущі,-ми заховаємо тебе.
-А ми,- сказало опале Листя-вкриємо тебе, немов ковдрою. Ти тільки заглибся в землю,та засинай.
Мале Зернятко знайшло в землі шпаринку, вмостилось та заснуло. Листя, як і обіцяло, прикрило його, наче теплою ковдрою.
А в парку запанувала Осінь з холодними дощами та вітром. На зміну їй прийшла лютая Зима , морозна та сніжна. А зернятко спало і снились йому і ті дощі, і білий сніг і ще багато різних кольорових снів.
Та одного дня щось змінилось... Дивне відчуття пробудило мале Зернятко, щось манило його дивним співом, чарівним запахом.
-Що ж там відбувається, чому все так змінилось? - думало мале Зернятко і навіть не помітило,як в нього зявився корінчик ,а допитливий паросточок пробив шкірочку Зернятка.
-Гей,зелененький, піднімись нагору, та подивись, що там- сказало Зернятко Паростку.
І Паросточок вправно поліз вгору, туди, де чулись спів і відчувалось тепло. Він пробив земляну перегоду і побачив дивний світ. Тут ,у парку, поруч з ним ,виднілись такі ж малі Паростки і великі, вже міцні, гомоніли птахи і шумів у траві грайливий Вітерець. А угорі, високо у блакиті, що ховалась за гіллям,світило тепле лагідне сонце. Все прокинулось від сну, раділо, тяглось до того теплого сонця, щебетало і грало....
-А що відбувається - запитав Паросточок.
-В-е-с-н-а! -протяжно сказали високі старі Дерева.
Жила была девочка по имени Весна, любила солнышко и песню птиц она. Решила она в парке погулять. Идёт и улыбается, как хорошо на улице. В ответ ей люди тоже улыбаются, любили все Весну. А в парке тишина, но как только девочка пришла, запели птицы, зацвели цветы. Весенний аромат с весенним ветерком уже из парка перебрался дальше. Люди становятся добрее и чаще улыбаются, потому что пришла весна, долгожданная и всеми нами любимая!
знаки проверьте, я люблю малому сказки сочинять перед сном
знаки проверьте, я люблю малому сказки сочинять перед сном
Ответ дляАкито
Для второго класса ? Сразу видно, что сказочник-взрослый сочинял.
Хотя я зачиталась. Талантище
Хотя я зачиталась. Талантище
Спасибо. У меня два школьника-9 и 3 классы. Тут даже и если не хочешь, то начнёшь сочинять. А я ещё и иллюстрации к сказкам рисую
Комментарии к ответу