Помогите спасти Максима Гаврилюка. Рак крови. Рецидив

Слава Богу! Отличная новость!

Слава Господу Богу за все! Безмерно рады такой новости! Пусть и дальше все будет только хорошо

Из ВК:

Новини з Бидгоща.22.08. Вітаємо Вас, дорога наша родино. Знаємо, що чекаєте від нас новин, вони у нас є і ми з великим задоволенням їх Вам пишемо. Ми за такий довгий час вчимося спати спокійно, вчимося жити по новому, вчимося нарешті радіти сонечку, яке вітає нас щоранку своїм теплом. Максим почуває себе не погано, життєві показники в нормі, кожного дня ми відвідуємо госпіталь та здаємо аналізи. Так, нас чекає ще тривале лікування - одні пігулки нам пити 80 днів, інші - 360, а деякі - 120....Ми вчимося ходити, це нам дуже потрібно, ми вчимось їсти, хоча нам тяжко це дається( миттєва реакція на аромати), ми всі разом пізнаємо містечко Бидгощ, в якому ми отримали другий шанс, воно - прекрасне. Ходили на музичні фонтани, годували качок, грали в теніс. Максу ще тяжко, він ходить часто перепочиваючи, але емоції нашого хлопчика понад усе. Дорогі наші, нещодавно ми отримали подарунки від українських емігрантів з Англії, пані Надія з друзями перейнялася долею Максима, організувала такий приємний сюрприз та передала 100 фунтів. Про нас їй розповіла Світлана( її племінниця з Рівного). Світлана допомагала нам ще при першому діагнозі мед. препаратами і останні півроку проживала все з нами знову, активно допомагаючи. Дякуємо щиро Вам! Як нам хочеться розповісти про всіх і кожного, як нам хочеться обійняти всіх і кожного, як нам хочеться вклонитись низенько кожному з Вас. Ви - наш другий шанс. Ви - наш прийдешній день. Ви - наша віра у щасливе майбутнє. Ми згадуємо в молитвах всю нашу родину і друзів, це - всі Ви. Поки що ми залишаємось у Бидгощі і віримо, що наші новини будуть тільки приємні і радісні. Будьте всі здорові та щасливі!!! З невимовною вдячністю, ваші Гаврилюки!

Макс-боец! Здоровья миллион раз

Максим, с Днем знаний тебя! Желаю, чтобы в следующем году ты его встретил в стенах родной школы. Выздоравливай поскорее.

Новини з Бидгоща 1.09.2016:

Ось і проминуло тепле різнобарвне літо. І прийшла така ж кольорова та золотокоса осінь. Сьогодні ми з радістю вітаємо всіх школярів, які поринуть у цікавий світ знань, нових пригод, будуть подорожувати цікавими стежками разом зі своїми наставниками вчителями. Нажаль, нам цього року потрапити до школи не вдалося, та ми щиро радіємо за всіх вас, дорога наша родино. У нас все стабільно, життєві показники в нормі. Декілька днів довелось провести в шпиталі, бо була температура та впали тромбоцити, але настрій в нас бадьорий та оптимістичний. Звичайно сумуємо за рідними, за домівкою. Саме першого вересня нам п´ятдесят днів після пересадки , після того, як лікарі в нашому м. Бидгощі врятували, з Божою допомогою , життя моєму єдиному синочку. Який мужньо витримав все, що послав йому Бог.
Максим повертається до нормального життя , стараємось робити екскурсії по місту. В місцях де людей менше, ходимо в парки та до річки. Максим почувається не погано, апетиту, як такого, немає. Ми так як і всі дітки починаємо вчитись по інтернету , цікавимось Польською мовою. Не перестаємо Вам всім дякувати, за Вашу підтримку та теплі слова в нашу адресу. Хай Бог береже всі Ваші сім´ї . З повагою ваші Гаврилюки!

Как же приятно читать такие новости, что ходите на экскурсии, гуляете по паркам, здорово! Еще бы, чтоб аппетит у Максимки вернулся, вообще было бы хорошо! Слава Богу за все это!

Всем доброго дня! Девочки, просьба о помощи для мужа Лены Боровик (Baksaua) . Виктор Боровик был участником боевых действий. Ему срочно необходима операция после множественных ранений. Лена была активной участницей в теме помощи Максиму , возможно вы ее помните. Она хотела создать тему в разделе ’ Благотворительность’, но ее открыть не разрешают. Помогите пожалуйста этой семье. У кого есть аккаунт в ФБ, большая просьба сделать репост.

Профиль Лены Боровик.

https://www.facebook.com/baksaua

Елена Боровик
40 хв. ·
таки мушу увірватися у Ваш інформаційний простір. Просто більше не має до кого звернутися, а час не на нашому боці. Тому, вибачте, що змушена потурбувати та відірвати Вас від звичних справ, проте не маю іншого виходу - змушена шукати підтримки і звертатися до всіх і кожного, стукати у двері душі всіх, хто ще не втратив чуйності, хто хоч якось змінює життя навколишніх на краще.
Цей пост ніколи не з’явився б, аби потребувала допомоги сама, та, на разі, допомоги гостро потребує мій чоловік – людина, що захищала наш з Вами мир і спокій на передових теренах Сходу України та перенесла всі жахіття війни на своєму тілі. Вже рік пройшов після поранення, проте, попереду ще, як мінімум, дві операції та довгий реабілітаційний період.
На жаль, через бюрократію, халатність і плутанину з документами, у законодавстві та деяких головах наша сім’я потрапила у такий кут, з якого без сторонньої помочі ми не в змозі вибратися.…
Мій чоловік, Боровик Віктор Дмитрович, учасник бойових дій у зоні проведення АТО у складі окремого інженерно-саперного взводу 93 Омбр, під час виконання бойового завдання 24.08.2015 року отримав важкі поранення, внаслідок яких минулого року переніс 6 оперативно-хірургічних втручань, які, однак, не вирішили проблеми зі здоров´ям загалом.
У травні 2016 року Рівненською МСЕК №2 йому встановлена 3 група інвалідності терміном на 2 роки.
У вересні-жовтні 2016 року заплановані 2 оперативно-хірургічні втручання спеціалістами ВКМЦ ПР із заміни встановлених у верхні кінцівки металоконструкцій на нові, після чого його чекає довгий і складний реабілітаційно-відновний період.
Орієнтовна сума операцій – 60 000 грн. без витрат на перебування та реабілітацію. За останній рік наша сім´я витратила значні кошти на відновлення функцій та догляд за чоловіком, адже практично 4 місяці він був нездатний до самообслуговування. Крім того, у зв’язку із значним пошкодженням рук, він більше не зможе займатися своєю цивільною професією (токар).
На даний час, застосовані всі можливі заходи впливу для початку виплати пенсії за інвалідністю, однак, з моменту встановлення інвалідності з незалежних від нашої сім’ї обставин жодного платежу не отримано. Як і не отримана одноразова грошова допомога, гарантована державою. Наразі, наша сім’я живе за рахунок моєї заробітної плати та пенсії моєї мами. Сам Віктор з 15 років сирота, інших джерел доходів у нас не має і ми просто змушені шукати підтримки у кожному небайдужому серці.
Мною написані десятки звернень у різні структури і організації, проте, вони лишаються практично бездієвими – відгукнулися лише волонтерський пункт Здолбунівського ДЕПО Рівненської області, Рівненські електро-магістральні мережі,Здолбунівська міська рада, за що їм земний уклін і наша пожиттєва вдячність.

Потрібна сума: біля 100 000 грн. (приблизно 60 000 грн. – операція та післяопераційний період, інше – реабілітація).
Зібрано : 34 700 грн.
Лишилося зібрати: 65 300 грн.

Карта для зарахувань 5168 7572 6992 4991 Боровик Віктор Дмитрович.
Мій номер телефону – 063-795-84-51

Інформація про Віктора в інтернеті:
http://www.atoheroes.org/heroes/borovyk-viktor
https://vk.com/wall-75724025_9460?reply=9463
https://www.facebook.com/thankforcourage/photos/a....

У випадку якщо кошти не будуть використані на реабілітацію Віктора або будуть використані не у повній мірі, наша сім’я передасть ці кошти іншому потребуючому лікування Герою або в терміновий збір хворій дитині.

Наша сім’я буде вдячна кожному, хто не пройде повз нашу біду і підставить своє плече.

Дякуємо за будь-яку допомогу та підтримку!


Боровик Віктор | ГЕРОЇ АТО
Віктор Боровик, 1975 року народження, мобілізований 30.01.2015 р., у зоні АТО з 17.03.2015. Службу проходив у якості сапера окремого…
Поширити
ATOHEROES.ORG

Цитирую из ФБ от 07.09.2016 со страницы Лены Боровик:

’Я так довго мовчала, так довго намагалася бути сильною перед тобою, перед собою, перед усіма…Навіть дивно, що зараз я в розпачі…навіть не знаю за що хапатись, куди бігти і що робити…
Ти пам’ятаєш ? Ще зовсім недавно ми раділи тому, що знайшли одне одного, що, нарешті, доля і Бог влаштували наші долі найкращим для обох чином..Ми тихо раділи своєму щастю, будували плани на майбутнє…
Ти пам´ятаєш? Як вдерлася війна у наше життя, як роз´єднала наші руки.. І навіть тоді, я так само мовчала – сльози, розпач і настільки до жаху близька війна щосили здавлювали голос…. Мої заплакані очі тонули в твоїх поцілунках…Серце заспокоювало, хоча в ту мить якась його частинка лишилась з тобою до самої нашої зустрічі…
Ти пам’ятаєш? Твої дзвінки з під куль і впевнене ’ В нас все добре. Я тебе люблю’. Твої нічні дзвінки з таким потрібним, таким необхідним для життя ’Спокійної ночі, кохана. Я тебе люблю’. Твої дзвінки з під скрипучої вщент розбитої, посіченої металевої огорожі (бо тільки там ловив сигнал), яка своїм скрипом заглушала твій голос…Але серце чуло кожне слово…Твоє ’Я поруч. Я з тобою. Я тебе люблю’ досі бережу в пам’яті, а тоді це було життєво необхідно і тобі, і мені…
Всі ті сірі дні без тебе я просто любила, берегла тебе і нашу сім’ю. Щоденно, щохвилини, щомиті…Як і ти мене …
Всі ті важкі дні без тебе я чекала і кожної хвилини незримо була поруч, поки ти беріг нашу країну - спав в окопі, повз по полю, шукав міни чи відстрілювався від нечисті в людській подобі…
Всі ті дні нарешті позаду… Всі наші недоказані слова, недоспані ночі, дні без дзвінків…
Коли все сталося, я божеволіла, але не вірила, що ти мене лишиш без себе ( ти ж обіцяв бути поруч ЗАВЖДИ!!!).. Тоді я думала, що небо впало, а землі немає під ногами…
Коли все сталося, я, хоч із гірким присмаком удачі, але раділа, що змогла, попри всі негаразди, тебе знайти, бути поруч, стати ближчою і ріднішою, ніж до тієї клятої війни…
Коли все сталося, тільки тоді я насправді зрозуміла, як сильно я тебе люблю і що більше ніколи, чуєш!, ніколи тебе не відпущу!!
Пройшов рік… Рік складний і не простий – для тебе, для мене, для нас… Життя ніколи не буде таким, як до цього, але я вірю, що ми зробимо все, аби воно було кращим!
Пройшов рік… Рік розчарувань і непорозумінь з навколишніми, рік втрат і надбань у друзях, які стали дуже близькими і рідними – шкода, лише, що нас звела війна, а не щось приємне…
Пройшов рік… Рік очікувань, намагань і зусиль… Скільки нервів витрачено, скільки паперу списано, скільки порогів оббито і це ще не все. Але я вірю, що все це мине і ми, нарешті, забудемо про цей ’другий фронт’, як про дурний сон.
Як добре покласти голову на твоє плече і не думати про жодні проблеми.
Як добре відчути твою руку у себе на плечах і забути про всі ці кошмари, війни, папери, статуси, призначення, просіння, ходіння, відмови і просто тяжкий день…
Як добре просто заглянути в твої очі і все там побачити, відчути, сказати, зрозуміти…
Я, нарешті, спокійна, бо ти поруч…
Я, нарешті, обпоєна твоєю ніжністю і любов’ю, бо ти поруч…
Я, нарешті, навчилась мовчати…
... в твоїх міцних коханих обіймах,
примруживши очі,
і слухаючи шепотіння твого серця
’Я Поруч. Я з тобою. Я тебе люблю’

+ на картку Дмитра. Міцного здоров`я нашому Захиснику!

Огромное Вам спасибо! Его зовут Виктор)))

Ой, вибачте, це я випадково переплутала, коли писала :) Просто Віктор Дмитрович... звідси і крутилось в голові ім`я Дмитро :)
Але я перерахувала гроші на вірну картку. Все перевірила :)

Скажите, актуальна ли помощь сейчас?

Максу уже провели ТМК и оплачена последующая реабилитация. Родные объявили о закрытии сбора. Но если Вы хотите помочь и не принципиально кому именно (помощь уйдет по назначению), почитайте, пожалуйста, в этой теме посты автора 1118-1119. Очень хорошие ребята нуждаются в помощи. Спасибо за то, что не прошли мимо.

Извиняюсь, провели ТКМ.

Новини від Гаврилюків 12.09.2016. Доброго Вам осіннього дня, дорогі наші. Шлемо вісточку з Бидгоща в різні куточки світу, для кожного, хто ще цікавиться нашею долею та здоров´ям. Прокидаємось і лягаємо з молитвою до Бога за наше та ваше здоров´я, зі словами подяки Господу і всім Вам, за наданий шанс на життя. Ми продовжуємо звикати до нормального життя: щодня ми ходимо на аналізи, які в нас більш менш в нормі окрім тромбоцитів, ми маємо проблему з їжею( вага Макса - 34,5 кг, худне на очах), ми приймаємо масу підтримуючих препаратів і намагаємось хоч трохи щось їсти. Та ми живемо і радіємо кожному прийдешньому дню. Звичайно ми ходимо до церкви, майже на кожну службу( Максим по стану самопочуття) вже маємо тут друзів і серед поляків, і серед українців, пізнаємо містечко Бидгощ з іншої , приємної сторони.Ми любимо Україну - ми там народились, ми полюбили Польщу - бо тут ми отримали шанс на життя, ми полюбили Іспанію - ця країна дала нам життєвоважливі клітинки!!!
У Максима вже з´являються прості, дитячі мрії( раніше в нього була тільки одна - вижити). Він давно мріяв про велосипед( ходити йому ще тяжко). Про цю мрію дізнались звичайно першими його друга мама і нова родина, які стали за цей період нам такими близькими, що я навіть боюсь вірити, що я не сплю, і такі люди ще в світі є. Так, це Зоряна, Гриць та їхні діти. Вчора ми отримали велосипед від Олежка, масу подарунків із Варшави від нашої дорогої родини Хома та Філіпчук. Дитина і хвилини не сумнівалась, і віддала брату Максу свій велосипед, золотий наш хлопчику, ми любимо тебе і дякуємо щиро тобі. Символічними для нас стали футболка та пусер з самої Іспаніі, вони стануть нашими оберегами. Я знаю, що ти Зоряна не любиш публічної похвали, та не можу мовчати і просто кланяюсь всій вашій родині доземно за ту відданість, за ту щирість почуттів, за щедрість, за добро, за життєву мудрість та науку, за сина, за те - що Ви з´явились у нашому житті. Приємним сюрпризом була передача з Рівного, яку люб´язно погодилась привезти наша нова коліжанка, пані Людмила, з різними смаколиками та подарунками, листами підтримки, браслетиком від київського хлопчика, який також хворіє,( ми молимось за нього) це дуже зворушливо. Дякуємо, дорога наша родино, ми ніби побували на рідній землі. Дякуємо усім за підтримку, за щирі слова, за молитву. Низький Вам уклін, чекаємо від вас листів та гарних новин. З повагою ваші Гаврилюки!

Из ВК от 22.09 от Леси, мамы Максима:

Вітаємо Вас, дорогі наші рідні та друзі, дорога наша родино. Шлемо вісточку з Бидгоща. Сьогодні у мене день народження, перед очима пролітає все моє свідоме життя. Доля моя була не казистою і мало чим тішила, батьків своїх я не знаю( померли молодими), школу - інтернат пам´ятаю добре. Найщасливіші моменти - це випускний, весілля і народження Максима. Найкращим подарунком для мене є його життя, його посмішка та веселий сміх, його щирий, не подитячому серйозний погляд. Дорогі мої, Ви всі зробили мені найкращий та найдорожчий подарунок в моєму житті. Макс живе!!! Я за всіх молюсь Богу. У нас все добре: раз в тиждень ми ходимо на аналізи, вони в нас в нормі, вживаємо купу пігулок по годинах, дотримуємось всіх вказівок лікарів. Небезпечний період - це 100 днів після операції, вони ще не минули. Турбує апетит, його немає, та ми впевнені, що все буде добре, лише трохи витримки та віри. Вже потроху починаємо вчити польську всі разом, знайшли нових друзів серед поляків та українців. Життя потрохи налаштовується. Ми вдячні всім Вам до глибини душі, ми пам´ятаємо всіх, хто з нами починав боротись, всіх, хто був з нами до перемоги, всіх, кому ми зобов´язані життям. Вклоняємось доземно всім і кожному, любимо Вас, поважаємо, цінуємо. Ваші Гаврилюки!!!

Вітаю з Днем народження!
З Днем народження вітаю,
Від всього серця я бажаю
Щастя, радості, добра,
Здоров’я, успіхів, тепла,
Благополуччя та достатку,
Щоб справи всі були в порядку.
Хай посміхається життя
Та буде кращим майбуття
Максику привіт

Плюс на карту Виктора. Скорейшего максимального выздоровления Герою!!! Слова Лены тронули до слез. Крепких сил вам ребята.

Спасибо Вам большое за поддержку.

Новини від Гаврилюків. 03.10.2016. Дорогі наші, велика наша родино, від щирого серця вітаємо всіх працівників освіти з професійним святом. Першими на допомогу до нас прийшли саме педагоги та діти майже всіх освітянських закладів Рівненщини і не тільки. Бажаємо добра, довголіття, здоров´я на ціле століття, витримки, молодечого запалу, слухняних і розумних учнів, вдячних батьків, достойної зарплатні, Божого благословіння за нелегку та віддану працю. Особлива подяка та вітання нашій двадцятій школі - Ви назавжди у наших серцях. Тепер про хороші новивини про нас. Завдяки усім Вам, Богу, лікарям аналізи у нас прийшли до норми. Ура, ходити до госпіталю потрібно тільки один раз на два тижні. Максим почувається добре, набрав один кілограм ваги, найчастіше у нього гарний настрій. В дворі ми граємо в теніс, їздимо на велосипеді і навіть виїзджали до лісу за місто. Цієї неділі в церкві на службі священник запропонував Максиму прислуговувати йому у вівтарі, це було неймовірно приємно. Любі наші, щастя поселилось у нашій орендованій квартирі і віра в майбутнє нашого синочка росте з кожним днем. Не зважаючи на дощі, ми дякуємо осінній порі, бо саме тепер нам добре і ми спимо спокійно, ми дякуємо Вам, бо Ви до цього причетні, ми дякуємо Богу, бо він так захотів!!! З любов´ю та вдячністю ваші Гаврилюки.

Новини від мами 13.10.2016р.:
Доброго дня наші хороші та не байдужі! Не легко нам дається цей шлях до перемоги, але сьогодні вже 93 день після операціі ТКМ! Дякуємо всім, що підтримуєте нас, і чекаєте наших повідомлень.Так хочеться писати вам, та повідомляти завжди тільки хороші та втішні новини, але хвороба не легка і непередбачувана…
Як тільки закінчили пити Cyklosporyna (Eguoral) - ліки, які сприяли не відторженню клітин донора, ч-з пару днів в Макса з’явилась висипка на руках і ногах, почали сльозитись очі. Ми влікарні((. В суботу лікар нам повідомив ,що високе АЛТ, залізо. Ми дообстежуємось - зробили УЗД, гастроскопію,чекаємо результатів аналізів на віруси та показники Гепатиту В (він в нас був у 2012 році).Лікарі кажуть,що такою може бути реакція проти донорських клітин. Спочатку була паніка, але медики заспокоюють тим, що це не найгірше тому, що за результатами РТПХ( Реакція «Трансплантат Проти Хазяїна») ймовірність повторного рецидиву мінімальна! Максим, як завжди, налаштований оптимістично, капається, знову вживає купу нових пігулок,та навіть ходить на заняття в ігрову кімнату. Відпускає мене додому варити істи, навіть ображається каже:- Я вже не маленький, можу побути і сам!
Дорогі наші, хороші,прошу надалі подавати за здоров´я, молитись з нами тому, що ми маємо досягнути повністтю своєї мети. Дякую, що ви з нами.

Пост Леси, мамы Максима, в ВК от 13 октября:

Хотіла б розмістити в нашій групі інформацію про хлопчика Арсена, з яким ми познайомились тут, у Бидгощі. Він з мамою Наталкою були після ТКМ (двічі рецидив). Ми потоваришувались і діти наші подружились! Так, як в них ТКМ відбулася раніше ніж в нас, то ми дивлячись на Арсенчика морально готувались до наслідків такої операції.В кінці літа, після лікування вони поїхали додому щасливі в своє рідне місто Іллічівськ! А на цих вихідних, Наталка приголомшила мене своїми новинами – в Арсенчика стався ТРЕТІЙ рецидив((( Це жах! Тут навіть важко підібрати втішні слова…Важко згадувати, що дитя пережило і витерпіло, а ще важче думати про те, що ще доведеться пережити Арсену і рідним…Де взяти сили? Гроші? Прошу всіх учасників нашої групи підтримати і допомогти, як колись допомогли і Максу! Не даремно Арсенчик терпів біль і муки…По можливості, хто чим зможе допоможіть нашим друзям по горю. Польські лікарі з клінік не відмовили, і готові знову боротись з клятоб хворобою.
Карта Приват 5168 7553 6664 6772
Група допомоги ВК https://vk.com/sos_arseniy

Пост в ВК от группы Арсения Ульянова из Черноморска (Ильичевска):

Дорогие наши друзья!
Мы вновь вынуждены бороться за здоровье и жизнь Арсения!
Пожалуйста, пока мы оформляем необходимые документы, поддержите нас своим присутствием!
Нам важно знать, что у нас есть помощники, есть поддержка!
Вы уже можете нам помогать, например, рассылкой приглашений в группу. Расскажите о нашем мальчике своим друзьям, может и они захотят ему помочь!
Мы не можем сейчас сдаться! Мы не можем его бросить! Мы ведь люди! Никто не застрахован от горя! Дай Бог ВСЕМ здоровья и счастья!

Новости от Леси, мамы Максима

30.10.2016:
Доброго дня, наша групо підтримки!
Довго довелося нам перебувати в лікарні, доки хоть трішки покращився стан Максимка, але нарешті нас виписали додому, хоч і з великою кількістю пігулок та інших препаратів, але ми вдома!!! Лікарі одноголосно прийняли рішення, що Максик має приймати гормони, пити Cyklosporyna (Eguoral), щоб не було знову РТПХ ( Реакція «Трансплантат Проти Хазяїна»). Висипу вже нема, але лишились плямки по всьому тілу. Знову проявився у нас Гепатит В, тому це знову додатково кілька пігулок до раціону Максимчика(((. Аналізи маємо середні: лейкоцити 2.78 (норма 4.3-9.5), тромбоцити 168 (160-360), гемоглобін 110(115-150), АЛТ 100 (менше 39Од\л). Але не дивлячись на все це, синочок налаштований оптимістично, заспокоює і себе і мене, як тільки може! Старається щось вчити та писати, відволікається комп´ютерними іграми.
Якби ви знали, як ми хочемо, щоб все це скінчилось як найшвидше... Продовжуйте молитись разом з нами! Господь чує мої щирі молитви, і молитви людей, які за нас переживають і моляться! Нехай він посилає всім здоров´я! Щастя! Миру! Благополуччя! Достатку!

Новини з Польщі 12.11.
Дорогі наші, найкращі, найдорожчі, ми щиро дякуємо за вашу підтримку. Багато людей не залишаються байдужими до долі Максима і дотепер, бо попереду у нас ще боротьба за здоров´я. Хвороба важка ще тим , що не знаєш , що від неї чекати. Вибачте, що так довго не писали, мали привести до ладу думки та емоції. За один тиждень ми щиро пораділи за нашу Галинку(двоюрідна сестра Макса і незмінна помічниця на Україні) яка вийшла заміж і потерпіли біль втрати. Померла дорога нам людина - наша бабуся Люба, яка була для нас усім.
Хотіли б ми потішити Вас чимось добрим - настрій бойовий, віра в перемогу велика, молитва до Бога щира, стан задовільний. Та до нас повернувся гепатит В, впали аналізи, болять ноги, постійно знаходимось у лікарні. Лікуємо все разом і п´ємо величезну кількість препаратів та гормонів. Максим поправився, бо їсть дуже гарно( гормони). Втомилися дуже, але не маємо права опустити руки, адже за нас вболіває така група піодтримки. Ми пам´ятаємо і молимось за всіх, і тих, хто починав з нами боротьбу, і тих, хто приєднався пізніше, і тих, хто вболіває тепер. Тут, далеко від дому, зі всією щирістю душі нас підтримують наші Зоряна та Гриць зі своїми дітками. Телефонують кожного дня, підтримують морально та матеріально, дивують подарунками та приємними сюрпризами, запрошують у гості, і нам стає набагато легше і тепліше в тепер вже нашій, Польщі. Дорогі наші - Ви найкращі. Так, ми сумуємо за рідними, близькими, друзями та Україною, але тепер у нас дві дорогих нам країни, Ви всі знаєте чому. На даний час ми в лікарні Юраша, лікарі шукають причину поганих аналізів, але заспокоюють, стан задовільний. Знову і знову ми дякуємо всім і кожному, просимо молитись за нас при можливості і зичимо Вашим родинам здоров´я, миру та добробуту. З безмежною вдячністю та повагою ваші Гаврилюки!!!

Группа
МАКСИМ ГАВРИЛЮК 13 ЛЕТ. ОСТРЫЙ ЛЕЙКОЗ. РЕЦИДИВ
МАКСИМ ГАВРИЛЮК 13 ЛЕТ. ОСТРЫЙ ЛЕЙКОЗ. РЕЦИДИВ
ЗБІР НА ТКМ ЗАКРИТО! Максимко проходить реабілітацію!
Вы состоите в группе
Фотографии 5

Информация
Описание:УВАГА!!! МАКСИМАЛЬНИЙ РЕПОСТ!!!
Натискайте мені подобається та розповісти друзям!

СУМА СБОРУ - 111771 €. (ТКМ, обстеження, доглядання і знаходження в стаціонарі клініки Польщі .Сума може змінюватись в залежності від стану здоров’я дитини.
Показать полностью…
Место:Ровно, Украина
Другое
Написать сообщение
Участники 1 559
Фотографии 8
Ещё..
1 092 записик записям сообщества

Написать сообщение..
ОтправитьОтправитьВыберите файлОтправить

Галя Ваврищук
сегодня в 1:12
Новини з Бидгоща 01.12.
Сьогодні перший день зими
І все від снігу біле біле,
Хай йдуть у осінь залишки біди,
І хай життя почнеться добре й щире.
Як добре прокидатися щодня,
І чути поряд тихий подих,
Це дихає моє дитя.
Його життя - це дійсно подвиг.
Складаю тихо я долоні,
І зводжу руки я до неба,
Даруй здоров´я сину й людям,
А більшого мені й не треба.
Вітаємо Вас, дорогі наші рідні, друзі, вболівальники, велика наша групо підтримки, щира наша родино. Знаємо, чекаєте від нас новин. Ми довго лежали в шпиталі тому, що аналізи бажали бути кращими і лікарі не могли визначити, чи продовжується реакція проти донорських клітин. На даний час ми вже вдома, приймаємо дуже багато препаратів, лікуємо гепатит зефіксом. Було декілька днів тяжких після гормонів, але тепер все відносно в нормі: аналізи стабільні, апетит добрий, настрій не поганий, бо хоч квартира і наймана, але вона стала нам надійним прихистком, ми називаємо її своєю затишною домівкою. Просимо не дивуватись з нашого личка, це все гормони і ми думаємо, що в скорому часі все стане на свої місця. З душевною теплотою та щирістю тут, у Польщі, нас підтримують Зоряна та Григорій, дорогі наші, Ви - неймовірні. Не знаємо, які ще слова підібрати для Вас, наші найдорожчі. Ще мільйон разів вклоняємось всім і кожному, за наш порятунок, за підтримку, за теплі слова. Віримо, що в нас все буде добре, чого і Вам всім бажаємо. У нас єдине прохання тепер - моліться за нас, якщо Ваша ласка, поширюйте інфомацію про тих, хто просить допомоги, Вам Господь віддасть сторицею. З повагою та вдячністю, ваші Гаврилюки!!!

Вітання для нашої великої родини від Гаврилюків. 18.12. Затамуйте, друзі, подих: Миколай сьогодні ходить.

У віконце заглядає, подарунки підкладає.

Звечора повірте в диво, ну а зранку вже сміливо

Під подушку заглядайте і дарунки забирайте!

Якщо там порожнє місце, то це свідчить ось про це:

Він здійснив Ваші бажання ще сьогодні спозарання,

Він молитву Вашу чув, у кімнаті Вашій був

І за Вашу щиру віру дарував Вам щастя й миру.

Дорогі наші, найкращі, найщиріші. Ось вже 155 день ми після операції, 4 день без Циклоспаріни (препарат, який допомагає боротись проти відторження донорських клітин) і не в лікарні. Аналізи в нормі, деякі ліки відмінили, але Зефікс проти гепатиту та купу інших препаратів, питимемо аж цілий рік. Готуємось до операції - хочемо зняти підключичний катетор( знову загальний наркоз). Поволі повертаємось до нормального життя, вчимось радіти яскравому, зимовому сонечку, маленькій сніжинці на долоньці нашого Макса, радіємо його щирому сміху та планам на майбутнє. Наше дитя - Живе! Все завдяки Господу і Вам, велика наша родино. Наші слова подяки линуть у всі куточки планети Земля і в ці передсвяткові дні зичимо всім: щоб з ароматом новорічної ялинки та з яскравим світлом Різдвяної зірочки в кожну вашу оселю завітало добро, щастя, любов, радість, добробут, благополуччя, Божа благодать, мир та спокій. Хай зникнуть хвороби і всі навколо будуть завжди здоровими. Хай слова колядок долетять до Господа і він здійснить всі ваші найзаповітніші побажання. А ми щиро буде молитись і дякувати всім Вам за те, що Ви вчасно з´явились в нашому житті. З Новим роком та Різдвом Христовим!!! З великою повагою, ваші Гаврилюки!!! Саме в ці дні щиро просимо підтримати тих, хто цього потребує. Арсеній Ульянов - дуже хоче ЖИТИ!!! Ситуація надскладна - рецидив після ТКМ. Дякуємо за розуміння.

Наш Максимушка))