знаю, що правильно поступила, та серце говорить протилежнепереконайте, будь-ласка

Добрий день,дорогі дамочки!!! Знову звертаюсь до Вас, бо нема, окрім мами з ким поділитись(((

https://sovet.kidstaff.com.ua/question-113579

це моя перша тема.Дала ще один шанс .Не зробив ніяких висновків, так як
мало що з тих пір змінилось, все те саме- походеньки до 24,а то й до 2 год ночі.


Були моменти, коли все було благополучно-він вдома і ми були схожі на щасливу сім"ю: він грався з сином,я робила щось по дому, ходили гуляти разом...Але поганого все- таки більше було..  

і ось я зібрала його речі, забрав їх правда 3 дні після того.
Пішов до своєї матусі,яка звичайно захищала свого синочка, коли вони говорили з моєю мамою про наше розлучення. У всьому винна по їх версії тільки моя   мама-якби не вмішувалась,то б ми самі розібрались.
Та вона тут зовсім не при чому,я сама втомилась від такого життя,сказала йому про це,речі склала,а він мені у відповідь-що піде тільки тоді ,коли віддам частину грошей за квартиру.
Тоді прийшла мама і сказала йому,що в нас поки нема і коли будуть ,то віддасть і тільки тоді він погодився піти звідси.  

смішно те,що забрав телевізори,холодильник,машинку.як мала дитина,чесне слово,міг би лишити сину ,заробляє ж немалі гроші.

Та суть не в тому.Просто я люблю його і так важко на душі . Знаю,що доброго з того нічого не вийшло б,як би я безкінечно прощала..І такий батько для сина був би недостойним прикладом.


але так незвично. від цих подій важко на душі,хоч стались вони по власній ініціативі.Як спробувати забути ?Сумніваюсь,що він зміниться в кращу сторону.Хоча,хто знає.Та і якщо розбіглись,все одно природа бере своє,може любить,але інші жінки будуть,а я таке пробачити не зможу.

Дорогі дівчата,хто має досвід в подібних ситуаціях,дайте пораду,будь-ласка..Буду дуже вдячна