Тем кто лупит детей

автор правий, дійсно правий, почитала..здригнулася, як в дитиство потрапила. Більше товкла мама мою старшу сестру, так жорстоко товкла, і вішаком і скакалкою і шваброю і ногами...я на 5 років менша за неї, я дивилася на це все і вила від страху, тряслася, я зовсім маленька була і потім мені снилися страшні кошмари, я ті сни до сих пір пам´ятаю....аж кров в жилах холонула...потім я старалася вчитися добре, писати гарно, аби мене не били...серед ночі вона могла нас розбудити, щоб ми розповіли вивчені вірші, або потицяти носом, де ми не гарно прирали, або ще щось. Взагалі, вона до сих пір вважає, що нічого такого поганого вона не робила, ніби задля нашого майбутнього добра. А добра немає, є скалічена дитяча душа, занижена самооцінка, жахливі спогади і ненавість, багато помилок у життєвому шляху. Живу далеко, стараюся якомога рідше їздити у гості, дзвоню аби задати стандартні запитання. Огидно це все, а вона не може дотумкати, чому сестра і я живемо у сотнях км від неї, і зробили максимум, щоб жити як найдалі, та не бажаємо їй придбавати житло полизу себе. В мене є діти, я стараюся робити усе навпаки, моїм дітям немає потреби брехати, приховувати, ми з чоловіком з ними відверті і дружні. Оцінки у школі...не раз добрі, не раз не дуже, але загалом, вчаться гарно, хвалимо часто...Читаю літературу, щоб не наробити помилоок в вихованні. Мої діти мене не бояться, говорять з нами, як рівноправні особистості.
Той біль я не забуду ніколи, страх, коли аж кишки холодіють, коли тобі здаєтьмя, що ти один на світі і нікому тебе захистити, ти тулишся до чужих людей, повезе - добре, не повезе- так і буде. Мені повезло, хоча дитячі травми, навіть після 40-ка років, часто дають про себе знати. Як мене, так і у моєї сестри. Мама- вона монстр, хворий монстр, який до сих пір не зрозумів, що вона урод і їй не можна було народжувать дітей для знущань. Скільки друзів, сусідів , знайомих , співробітників бачила у житті, але такого відношення до своїх дітей, як у неї до нас, я не бачила ніколи і ні у кого. Хай Бог мене простить, але в душі інколи таке думаю....що аж соромно озвучити. Любіть своїх дітей, акщо не впевнені, що зможете любити їх більше за себе , то краще не народжуйте.

расскажите как ХОРОШО, а главное доходчиво объяснить о вреде, например, руферства?

мне все равно до чужих детей.
у меня дети замечательные. никогда не битые.
вчера написала сыну - спасибо, что ты у меня такой. он мне ответил - это вам спасибо, что я такой.

Все люди разные. Дети тоже все разные. Одни рождаются со спокойным темпераментом, рассудительные и талантливые. А другие... ’как получилось’. И тем родителям которым повезло никогда не понять родителей таких у которых ’как получилось’))).
Одному ребенку говоришь ’не делай так’ и все больше ничего не надо) А другой падает на пол, истерит, кричит дай, дерется. Мама пьет валерианку,разговаривает потом шлепает по попе, ищет невролога. Папа разговаривает, хватается за голову, потом за ремень. И ни чего не помогает. НИЧЕГО. Дите растет, хамит учителям, выходит вместе с дверью из класса, его выгоняют из всех приличных школ, потом из неприличных. Врачи говорят - психически здоров, просто таким уродился. ))) Мама с папой тихо седеют. Лупят, но с возрастом уже реже. Правонарушение, приемник-распределитель. И как пошептали. Техникум, университет, второй университет. Свой бизнес. Семья . И 2 претензии родителям. )))
1. Чего так мало лупили- надо больше
2. В приемник надо было свозить на экскурсию в 14, а не в 17.
Исходные данные. Очень интеллигентные родители. Отличный младший брат ( без приключений)
Как - то так.

Все люди разные. Дети тоже все разные. Одни рождаются со спокойным темпераментом, рассудительные и талантливые. А другие... ’как получилось’. И тем родителям которым повезло никогда не понять родителей таких у которых ’как получилось’))).
Одному ребенку говоришь ’не делай так’ и все больше ничего не надо) А другой падает на пол, истерит, кричит дай, дерется. Мама пьет валерианку,разговаривает потом шлепает по попе, ищет невролога. Папа разговаривает, хватается за голову, потом за ремень. И ни чего не помогает. НИЧЕГО. Дите растет, хамит учителям, выходит вместе с дверью из класса, его выгоняют из всех приличных школ, потом из неприличных. Врачи говорят - психически здоров, просто таким уродился. ))) Мама с папой тихо седеют. Лупят, но с возрастом уже реже. Правонарушение, приемник-распределитель. И как пошептали. Техникум, университет, второй университет. Свой бизнес. Семья . И 2 претензии родителям. )))
1. Чего так мало лупили- надо больше
2. В приемник надо было свозить на экскурсию в 14, а не в 17.
Исходные данные. Очень интеллигентные родители. Отличный младший брат ( без приключений)
Как - то так.

Знаменитая фраза Станиславского ’не верю’...

автор правий, дійсно правий, почитала..здригнулася, як в дитиство потрапила. Більше товкла мама мою старшу сестру, так жорстоко товкла, і вішаком і скакалкою і шваброю і ногами...я на 5 років менша за неї, я дивилася на це все і вила від страху, тряслася, я зовсім маленька була і потім мені снилися страшні кошмари, я ті сни до сих пір пам´ятаю....аж кров в жилах холонула...потім я старалася вчитися добре, писати гарно, аби мене не били...серед ночі вона могла нас розбудити, щоб ми розповіли вивчені вірші, або потицяти носом, де ми не гарно прирали, або ще щось. Взагалі, вона до сих пір вважає, що нічого такого поганого вона не робила, ніби задля нашого майбутнього добра. А добра немає, є скалічена дитяча душа, занижена самооцінка, жахливі спогади і ненавість, багато помилок у життєвому шляху. Живу далеко, стараюся якомога рідше їздити у гості, дзвоню аби задати стандартні запитання. Огидно це все, а вона не може дотумкати, чому сестра і я живемо у сотнях км від неї, і зробили максимум, щоб жити як найдалі, та не бажаємо їй придбавати житло полизу себе. В мене є діти, я стараюся робити усе навпаки, моїм дітям немає потреби брехати, приховувати, ми з чоловіком з ними відверті і дружні. Оцінки у школі...не раз добрі, не раз не дуже, але загалом, вчаться гарно, хвалимо часто...Читаю літературу, щоб не наробити помилоок в вихованні. Мої діти мене не бояться, говорять з нами, як рівноправні особистості.
Той біль я не забуду ніколи, страх, коли аж кишки холодіють, коли тобі здаєтьмя, що ти один на світі і нікому тебе захистити, ти тулишся до чужих людей, повезе - добре, не повезе- так і буде. Мені повезло, хоча дитячі травми, навіть після 40-ка років, часто дають про себе знати. Як мене, так і у моєї сестри. Мама- вона монстр, хворий монстр, який до сих пір не зрозумів, що вона урод і їй не можна було народжувать дітей для знущань. Скільки друзів, сусідів , знайомих , співробітників бачила у житті, але такого відношення до своїх дітей, як у неї до нас, я не бачила ніколи і ні у кого. Хай Бог мене простить, але в душі інколи таке думаю....що аж соромно озвучити. Любіть своїх дітей, акщо не впевнені, що зможете любити їх більше за себе , то краще не народжуйте.

расскажите как ХОРОШО, а главное доходчиво объяснить о вреде, например, руферства?

Конечно не сломит, у вас битье в генах, вы крепкая !

за темперамент наказывать, что ли? хм...ну с таким же успехом за цвет глаз можно наказать, или маленький или слишком высокий рост.
мои дети - разные. старший из тех, с кем ’повезло’. младший - яркий холерик, с попытками манипулирования, очень умный, с претензией на роль вожака стаи в доме. как вы думаете, я его бью?

А может секцию какую то рассмотреть для ребенка, где под присмотром специалистов и в организованных условиях будет более безопасно, чем прыгать по крышам ? И параллельно подумать где упущено в воспитании.

А то, что эти плохие поступки - это прямое упущение родителей никто ведь не скажет.

возможно это именно у мужчин сильнее проявляется

Значит плохо родители объяснили про плохие вещи, которые нельзя пробовать. Вся здесь причина.

Вот зачем все на родителей спихивать? Значит, когда дети начинают курить или колоться, то это все вина родителей?

и я рву тетради, когда перечеркнутые каляки - маляки начинаются, и , о, чудо, почерк выравнивается и вниматильность появляется

И еще добавлю про руферов и прочих увлечениях, касающихся опасности (реальноЙ !) для жизни. Сначала родители, которые должны быть защитой для ребенка бьют его, не важно словами или чем-другим, этим внушают что жизнь ребенка стоит ’0’, потом и детям своей жизни не жалко.

депутаты ни один не пишет красиво-еще и с ошибками,но все они успешные миллионеры по жизни

Почему-да потому что по жизни родители их любили и хвалили,поддерживали,интервью с Аланом Бадоевым посмотрите--его всю жизнь родители баловали и поддерживали во всех его начинаниях-поэтому он такой успешный по жизни

Это его ответ,а не потому-что его лупили ремнем за кривые буквы))

Ну да , а женщины тогда,выйдя замуж терпят побои от мужей и считают ,что так и надо.
Никогда не понимала такой жестокости от родителей к своим детям. Строгость -да. Даже за дело- шлепок по попе тоже - возможно,но постоянные избиения,да ещё с причинением такой боли ребёнку !???
это не родители ,а изверги. Я бы таких лишала родительских прав.

А вообще у меня статья оставила впечатление мужчина нытик и неудачник, сидит всю жизнь культивирует обиду на родителей, тьфу

и для меня дикость, всю жизнь жить тем, что мама в детстве по *морде дала.* А то что мама кормила, поила, одевала постельку чистую стелила, на секции водила, не помнят

Думаю, не бьете. Ну и 7 школ пока не сменили наверное)))

вот не гребите всех под одну гребенку. руферством, как и курением начинают за компанию заниматься. а дальше - как повезет. если в семье доверительные отношения. то все закончится хорошо. ну а если нет - то как получится. и это не зависит от количества ’били-не били’

Я вам раджу продумати розмову з матір´ю і все таки з нею поговорити, або, навіть, написати. Бо дитячі травми будуть даватися взнаки ще дуже довго поки ви їх їй не проговорите.

Статья была написана после того, как в России отменили уголовную ответственность за домашнее насилие.
Человек на собственном примере написал, к чему это может привести в будущем. И там не про обиду.

Вот зачем все на родителей спихивать? Значит, когда дети начинают курить или колоться, то это все вина родителей?

Да не любят эти родители своих детей, поймите ! Использовали их рождение в каких то целях -
- временно уйти с работы,
- замуж по залету
- живут за декретные (сейчас валом таких)
и пр.
А потом реалии начинаются и зло згоняют на ребенке. Какая тут любовь.

Чем выше уровень организации человека и общества, тем меньше насилия в его жизни. Для меня люди, которые бьют своих детей, плохо образованные, Неправильно воспитанные. Либо это недостаток воспитания ( по другому не представляют и не умеют), либо агрессивные психопаты, не умеющие держать себя в руках - а это уже к доктору.

були спроби неодноразові, з аргументами- а у відповідь стіна з повною впевненістю правильності дій, тому я зробила висновки, спілкуюсь з дітьми, спостерігала за відносинами в інших родинах, ’вчилася в чужих людей’, поставила свої цілі в вихованні дітей. Я не думаю про це, але знаю, що мої діти виростуть впевненими в собі, цілеспрямованими людьми, які не боятимуться робити помилки, експерементувати і обов´язково, вони знатимуть, що ні мама ні тато ніколи не зрадять їх, що вони завжди можуть розраховувати на нашу підтримку, незалежно ні від чого. Зараз основне в нас: навчитися аналізувати помилки, формувати власну думку, відчувати себе впевненно в суспільстві. Щаслива, що зустріла свого чоловіка, він моя опора і підтримка, моя стіна!