Если на мужа вешается сотрудница?

А муж что говорит?

Мда.. ключевое слово - ’посягает на мое’. Ваш муж взрослый дееспособный человек, свой собственный. Крепостное право давно отменили. Принадлежать кому-то может только неодушевленный предмет. А человек может добровольно находиться рядом с кем-то, пока ему хорошо именно с этим человеком.

а он как ей отвечает? и как ее называет?

А на що він на неї міг розсердитись?
Якщо начальник - то дивне вибачення ’Сашенька, не сердись’ - я б засумнівалась в чесності чоловіка, Сашенька він може бути лише для Вас і для бабусі, для інших Олександр і по-батюшці

нет смс от него

начальник

Пометить свою территорию надо, показать что все хорошо

А Вы предлагаете дать издюлей, а она потом вся такая хорошая жалеть его будет. Работая многие годы с мужчинами , я поняла одно, чем больше баба орет, тем меньше она ему нужна

Вешаются на того, кто сам только и ждет, чтобы на него кто повесился.

Только мужу ультиматум прямо сразу и в лоб! Я так делала несколько раз. Муж у меня симпатичный, ухоженный, очень коммуникабельный, часто понимаю его коммуникабельность и человечность очень располагает к нему всяких сотрудниц. И ещё он безотказный... малейшая просьба помочь, он сразу откликается в семье, на работе, с друзьями и посторонними людьми... так вот, было что сотрудницы просили их подвозить, помочь. Я когда узнавала требовала сразу пресечь! Он при мне звонил и говорил: не смогу больше на работу повозить, не смогу помочь, потому что моей жене это не нравится, а мне важней погода в доме.

А от мене теж неприємно вразила переписка у вайбер, яку веде мій чоловік зі спільною нашою знайомою. Спілкуємося сім´ями і маємо спільних друзів, так як діти дружать і разом відвідують гурток ( на цьому грунті і дружимо). На цей гурток частіше дитину приводить мій чоловік, а її подружку мама. От наш тато і їх мама подружились за кавою поки чекали дітей. Зі знайомою я теж нормально спілкуюсь і з її чоловіком також. Не раз зустрічались сім´ями на відпочинку.
Повернемось до вайбера. Мій чоловік і ця знайома ведуть переписку у вайбері, ніби безобідну (приколи всякі ніпрощо), а сьогодні я випадково побачила ряд її фото і фото в купальнику, які вона йому вислала. Мені це не сподобалось. Причому з її чоловіком я особисту переписку не веду, не дзвоню без потреби, незважаючи на те, що ми гарно спілуємося, бо вважаю це некоректним.
Свому благовірному я зразу сказала, що мені це не подобається. То він мене ще й винну зробив, надувся і сказав, що на наступний рік сама будеш дитину водити. І що їде до своїх батьків, поки я не охолону ( істерик я не закатувала, просто висказала все що думаю).
Я, мабуть, параноїчка, але жіночу інтуїцію ніхто не відміняв. Я зараз в декреті з другою дитиною сижу. От всілякі такі думки приходять, бо не вистачає мені чоловічої уваги. Мій чоловік вважає, що мене хвалити не можна, бо зазнаюсь, а теплих слів мені не вистачає. Ситуацію погіршує ще той факт, що мій благовірний зовсім не допомогає мені з меншою 6 місячною дитиною ( пограється 5 хвилин і каже забери,бо кричить), а приходить з роботи і усамітнюється з телефоном у вільній кімнаті, сидячи в інтернеті.Ось такий опус вийшов, не думала, що колись напишу на совєтчиці.

А от мене теж неприємно вразила переписка у вайбер, яку веде мій чоловік зі спільною нашою знайомою. Спілкуємося сім´ями і маємо спільних друзів, так як діти дружать і разом відвідують гурток ( на цьому грунті і дружимо). На цей гурток частіше дитину приводить мій чоловік, а її подружку мама. От наш тато і їх мама подружились за кавою поки чекали дітей. Зі знайомою я теж нормально спілкуюсь і з її чоловіком також. Не раз зустрічались сім´ями на відпочинку.
Повернемось до вайбера. Мій чоловік і ця знайома ведуть переписку у вайбері, ніби безобідну (приколи всякі ніпрощо), а сьогодні я випадково побачила ряд її фото і фото в купальнику, які вона йому вислала. Мені це не сподобалось. Причому з її чоловіком я особисту переписку не веду, не дзвоню без потреби, незважаючи на те, що ми гарно спілуємося, бо вважаю це некоректним.
Свому благовірному я зразу сказала, що мені це не подобається. То він мене ще й винну зробив, надувся і сказав, що на наступний рік сама будеш дитину водити. І що їде до своїх батьків, поки я не охолону ( істерик я не закатувала, просто висказала все що думаю).
Я, мабуть, параноїчка, але жіночу інтуїцію ніхто не відміняв. Я зараз в декреті з другою дитиною сижу. От всілякі такі думки приходять, бо не вистачає мені чоловічої уваги. Мій чоловік вважає, що мене хвалити не можна, бо зазнаюсь, а теплих слів мені не вистачає. Ситуацію погіршує ще той факт, що мій благовірний зовсім не допомогає мені з меншою 6 місячною дитиною ( пограється 5 хвилин і каже забери,бо кричить), а приходить з роботи і усамітнюється з телефоном у вільній кімнаті, сидячи в інтернеті.Ось такий опус вийшов, не думала, що колись напишу на совєтчиці.

начальник

А от мене теж неприємно вразила переписка у вайбер, яку веде мій чоловік зі спільною нашою знайомою. Спілкуємося сім´ями і маємо спільних друзів, так як діти дружать і разом відвідують гурток ( на цьому грунті і дружимо). На цей гурток частіше дитину приводить мій чоловік, а її подружку мама. От наш тато і їх мама подружились за кавою поки чекали дітей. Зі знайомою я теж нормально спілкуюсь і з її чоловіком також. Не раз зустрічались сім´ями на відпочинку.
Повернемось до вайбера. Мій чоловік і ця знайома ведуть переписку у вайбері, ніби безобідну (приколи всякі ніпрощо), а сьогодні я випадково побачила ряд її фото і фото в купальнику, які вона йому вислала. Мені це не сподобалось. Причому з її чоловіком я особисту переписку не веду, не дзвоню без потреби, незважаючи на те, що ми гарно спілуємося, бо вважаю це некоректним.
Свому благовірному я зразу сказала, що мені це не подобається. То він мене ще й винну зробив, надувся і сказав, що на наступний рік сама будеш дитину водити. І що їде до своїх батьків, поки я не охолону ( істерик я не закатувала, просто висказала все що думаю).
Я, мабуть, параноїчка, але жіночу інтуїцію ніхто не відміняв. Я зараз в декреті з другою дитиною сижу. От всілякі такі думки приходять, бо не вистачає мені чоловічої уваги. Мій чоловік вважає, що мене хвалити не можна, бо зазнаюсь, а теплих слів мені не вистачає. Ситуацію погіршує ще той факт, що мій благовірний зовсім не допомогає мені з меншою 6 місячною дитиною ( пограється 5 хвилин і каже забери,бо кричить), а приходить з роботи і усамітнюється з телефоном у вільній кімнаті, сидячи в інтернеті.Ось такий опус вийшов, не думала, що колись напишу на совєтчиці.

А незачем орать. Есть гораздо более эффективные методы.

какие?

А от мене теж неприємно вразила переписка у вайбер, яку веде мій чоловік зі спільною нашою знайомою. Спілкуємося сім´ями і маємо спільних друзів, так як діти дружать і разом відвідують гурток ( на цьому грунті і дружимо). На цей гурток частіше дитину приводить мій чоловік, а її подружку мама. От наш тато і їх мама подружились за кавою поки чекали дітей. Зі знайомою я теж нормально спілкуюсь і з її чоловіком також. Не раз зустрічались сім´ями на відпочинку.
Повернемось до вайбера. Мій чоловік і ця знайома ведуть переписку у вайбері, ніби безобідну (приколи всякі ніпрощо), а сьогодні я випадково побачила ряд її фото і фото в купальнику, які вона йому вислала. Мені це не сподобалось. Причому з її чоловіком я особисту переписку не веду, не дзвоню без потреби, незважаючи на те, що ми гарно спілуємося, бо вважаю це некоректним.
Свому благовірному я зразу сказала, що мені це не подобається. То він мене ще й винну зробив, надувся і сказав, що на наступний рік сама будеш дитину водити. І що їде до своїх батьків, поки я не охолону ( істерик я не закатувала, просто висказала все що думаю).
Я, мабуть, параноїчка, але жіночу інтуїцію ніхто не відміняв. Я зараз в декреті з другою дитиною сижу. От всілякі такі думки приходять, бо не вистачає мені чоловічої уваги. Мій чоловік вважає, що мене хвалити не можна, бо зазнаюсь, а теплих слів мені не вистачає. Ситуацію погіршує ще той факт, що мій благовірний зовсім не допомогає мені з меншою 6 місячною дитиною ( пограється 5 хвилин і каже забери,бо кричить), а приходить з роботи і усамітнюється з телефоном у вільній кімнаті, сидячи в інтернеті.Ось такий опус вийшов, не думала, що колись напишу на совєтчиці.

Сашенька? Начальнику? Вы серьезно? Это что же могло такого произойти НА РАБОТЕ, чтобы подчиненная извинялась за свое плохое настроение? Ау, очнитесь! Они в отношениях.

начальник

Нет.

Все зависит от мужчины, если захочет любую такую навязчивую девушку можно за 5 мин охладить.

Нам по 23 было, муж преподавателем работал на вечерних курсах, и как-то одну студентку все чаще и чаще приходилось провожать, мол темно, а ему по дороге.
Я конечно начала возмущаться, на что получен был ответ, что он меня любит и т.д., но не бросить же ему девушку одну в темном переулке.
Пошла другим путем, стала гулять в парке недалеко от его работы в хорошие дни, так чтобы провожать студентку уже приходилось вдвоем. При этом я его не караулила возле работы, а просто присоединялась по дороге, и вздыхала пол дороги, как это такую красивую и умную девушку ’студентку’ некому провожать. Тут еще муж сам того не понимая ’отшил’ ее, зашел разговор о какой-то задачке, а муж и говорит, ну вот видишь ты неделю никак сделать не можешь, а Оля (это я) за пару часов все сделала, хотя это вообще не ее профиль.
’Студентке’ быстро надоело, резко нарисовался ревнивый парень и провожать ее муж перестал.

А от мене теж неприємно вразила переписка у вайбер, яку веде мій чоловік зі спільною нашою знайомою. Спілкуємося сім´ями і маємо спільних друзів, так як діти дружать і разом відвідують гурток ( на цьому грунті і дружимо). На цей гурток частіше дитину приводить мій чоловік, а її подружку мама. От наш тато і їх мама подружились за кавою поки чекали дітей. Зі знайомою я теж нормально спілкуюсь і з її чоловіком також. Не раз зустрічались сім´ями на відпочинку.
Повернемось до вайбера. Мій чоловік і ця знайома ведуть переписку у вайбері, ніби безобідну (приколи всякі ніпрощо), а сьогодні я випадково побачила ряд її фото і фото в купальнику, які вона йому вислала. Мені це не сподобалось. Причому з її чоловіком я особисту переписку не веду, не дзвоню без потреби, незважаючи на те, що ми гарно спілуємося, бо вважаю це некоректним.
Свому благовірному я зразу сказала, що мені це не подобається. То він мене ще й винну зробив, надувся і сказав, що на наступний рік сама будеш дитину водити. І що їде до своїх батьків, поки я не охолону ( істерик я не закатувала, просто висказала все що думаю).
Я, мабуть, параноїчка, але жіночу інтуїцію ніхто не відміняв. Я зараз в декреті з другою дитиною сижу. От всілякі такі думки приходять, бо не вистачає мені чоловічої уваги. Мій чоловік вважає, що мене хвалити не можна, бо зазнаюсь, а теплих слів мені не вистачає. Ситуацію погіршує ще той факт, що мій благовірний зовсім не допомогає мені з меншою 6 місячною дитиною ( пограється 5 хвилин і каже забери,бо кричить), а приходить з роботи і усамітнюється з телефоном у вільній кімнаті, сидячи в інтернеті.Ось такий опус вийшов, не думала, що колись напишу на совєтчиці.

А от мене теж неприємно вразила переписка у вайбер, яку веде мій чоловік зі спільною нашою знайомою. Спілкуємося сім´ями і маємо спільних друзів, так як діти дружать і разом відвідують гурток ( на цьому грунті і дружимо). На цей гурток частіше дитину приводить мій чоловік, а її подружку мама. От наш тато і їх мама подружились за кавою поки чекали дітей. Зі знайомою я теж нормально спілкуюсь і з її чоловіком також. Не раз зустрічались сім´ями на відпочинку.
Повернемось до вайбера. Мій чоловік і ця знайома ведуть переписку у вайбері, ніби безобідну (приколи всякі ніпрощо), а сьогодні я випадково побачила ряд її фото і фото в купальнику, які вона йому вислала. Мені це не сподобалось. Причому з її чоловіком я особисту переписку не веду, не дзвоню без потреби, незважаючи на те, що ми гарно спілуємося, бо вважаю це некоректним.
Свому благовірному я зразу сказала, що мені це не подобається. То він мене ще й винну зробив, надувся і сказав, що на наступний рік сама будеш дитину водити. І що їде до своїх батьків, поки я не охолону ( істерик я не закатувала, просто висказала все що думаю).
Я, мабуть, параноїчка, але жіночу інтуїцію ніхто не відміняв. Я зараз в декреті з другою дитиною сижу. От всілякі такі думки приходять, бо не вистачає мені чоловічої уваги. Мій чоловік вважає, що мене хвалити не можна, бо зазнаюсь, а теплих слів мені не вистачає. Ситуацію погіршує ще той факт, що мій благовірний зовсім не допомогає мені з меншою 6 місячною дитиною ( пограється 5 хвилин і каже забери,бо кричить), а приходить з роботи і усамітнюється з телефоном у вільній кімнаті, сидячи в інтернеті.Ось такий опус вийшов, не думала, що колись напишу на совєтчиці.