Разводится ли?

У Вас є якась тема? Яка?

Вообще то , отвечала автору по теме, вас не трогала

Ну, в мене в сім´ї так вважається. Ще при совку чи в 90-ті звучала така думка від старших в сімейному колі, що перша дружина, з якою дитина - це дружина. А наступні дружини, з якими не було рідних дітей - це співмешканки, навіть не дивлячись на офіційну реєстрацію шлюбу.

І я з цим на даний момент згодна. По-перше, тому що в нас таке законодавство, що людині пасинки і падчерки нічого не винні, поки в неї є або дружина/чоловік та/або рідні (чи офіційно всиновлені) працездатні дієздатні діти. Тобто, людина в повторному шлюбі просто, м´яко кажучи, сидить і лускає дзьобом, замість стати близьким для своїх рідних дітей. Тому я особисто не бачу здорового глузду в повторних шлюбах в принципі, за наявності дітей в попередніх...
По-друге, тому що це реально просто сусідка по місцю проживання, з якою немає спільної мети у вигляді виховання спільних дітей.
По-третє, тому що це реально зовсім чужі по крові, нерідні люди, і навіть не свояки.

Ясно. Теми немає, чіткого концепту теж. Є типове жонглювання поняттями.

Поясню ще раз (бо вважаю за потрібне). Чоловік - це і є батько спільної дитини, якщо тільки це не якийсь умовний компенсаторний шлюб інвалідів.
Тому що шлюб (фактичний) в основі своїй укладається не для спонсорства дорослих людей і їхніх дітей. Не для догляду, не для психологічної допомоги. Бо для цього є інші люди - близькі, рідні, відповідні професіонали.

’Еталонний’ шлюб укладається для іншого...

Чим вирізняється зі всіх близьких людей саме чоловік/дружина? Тим, що між ними передбачаються статєві стосунки, постіль. Для чого існують статеві стосунки? Для народження спільних дітей!

Такий дух закону.
А якщо люди колупаються в буквах закону і крючкотворствують - це щось на кшталт аферизму. Якщо таких людей більшість - це падіння нравів і руйнування інституту шлюбу.

Ну, в мене в сім´ї так вважається. Ще при совку чи в 90-ті звучала така думка від старших в сімейному колі, що перша дружина, з якою дитина - це дружина. А наступні дружини, з якими не було рідних дітей - це співмешканки, навіть не дивлячись на офіційну реєстрацію шлюбу.

І я з цим на даний момент згодна. По-перше, тому що в нас таке законодавство, що людині пасинки і падчерки нічого не винні, поки в неї є або дружина/чоловік та/або рідні (чи офіційно всиновлені) працездатні дієздатні діти. Тобто, людина в повторному шлюбі просто, м´яко кажучи, сидить і лускає дзьобом, замість стати близьким для своїх рідних дітей. Тому я особисто не бачу здорового глузду в повторних шлюбах в принципі, за наявності дітей в попередніх...
По-друге, тому що це реально просто сусідка по місцю проживання, з якою немає спільної мети у вигляді виховання спільних дітей.
По-третє, тому що це реально зовсім чужі по крові, нерідні люди, і навіть не свояки.

Нередко общие дети есть и во втором браке, и? Всё пропало? Теория рухнула?)))
Это во-первых. А во-вторых, родить ребенка и прожить всю жизнь вместе - это далеко не тождественные понятия. Дети выросли, а совместная жизнь продолжается. Хорошо, когда получилось, а если нет? Всю жизнь жить и мучиться, бо надо терпеть, бо спильни дити)))
То ли Вы непонятно излагаете свою мысль, то ли это психология терпил, где муж один, бо диты есть.

Ой, это просто клиника. Я вспомнила эту даму с предыдущих тем, такой экспонат ’мудрости’ нужно в музей. Там с головой очень плохо. Интересно, как у нее в личном плане, но... нет, не интересно даже)

Все так, просто человек привык к 50-70тыс, наверное , от этого тяжело отказываться, может больше даже. Хотя, сама пишет, что последнее время ничего ей не дает так 5%, ну и что с того , что есть осознание про то, что у него деньги, если он ей деньги не дает? мне не понятно. Женщина должна чувствовать эти деньги:губы, салоны, обувь, рестораны,-Хотя б). При хороших отношениях это авто, отдых интересный и тд. Но, парадокс, что она и так этого не видит? Интересно, как давно, он ограничил? или это всегда было?

Да, оно со стороны очень легко видится - не нравится, разведись, уходи... Только в жизни все не так просто. Мужики в этом плане храбрее - рубанул и ушел. Женщина же миллион раз взвесит, сгрызет себя сомнениями и будет до последнего надеяться, рисовать картины надежд в голове, убеждать, что все наладится. Будет делать это как умеет - он жалуется, что она мозг компосирует, а она думает, что семью спасает. Сама в этом плане набила парочку шишек - меня никто не учил как правильно, а я ж из лучших побуждений)))
Я согласна, что не правильно на мужика бросаться. Но в то же время, я понимаю, что бывает такое отчаянье и мужики, что так хочется пнуть...
Режим жертвы + накопилось + недовольство в себе и своей жизни! Автор понимает, что все плохо, но это пока еще на этапе поплакаться. Возможно скоро перейдет к действиям...
Ребенок видит и слышит это все - не хорошо!

Согласна...всегда будут ньюансы. Просто сейчас я сваливаюсь на шею родителям. Он очень много зарабатывает, мне на себя и ребенка дает, но это процентов 5 от его дохода. Боюсь, что после развода я не получу ни копейки

Мне 31. Наверное я была красива. Но я пару лет даже одежды себе не покупала. Чувствую себя ниже плинтуса

За какие деньги?)))

Автор прочита 1 страницу. Мой совет, но это если есть хоть какие-то чувства, успокойтесь, приведите себя в порядок, подождите, поговорите с мужем. Не слушайте всех кто пишет бежать разводиться, успеете.

100% включите голову и сердце, перестаньте истерить, расправьте плечи и дайте семье второй шанс, родной отец он и Африке отец. Развод - дело последнее!

Согласна с комментариями по Вам с предыдущих тем, да и Вы сами написали про 90-е. Вы, видимо, там и остались. Открою Вам мир - кроме общей цели в воспитании детей, могут быть и другие. И дети ничего не меняют глобально в отношениях. Но, у Вас свой опыт и живите с ним подальше.

Не разводится!!!! Все мужики пристреленные. Попробовать все сначала. И я так понимаю бить вы его начали первые! Вы никому не нужны со своим ребенком. Чужие дети обуза. Просто отпустите ситуацию. Выпейте валерьянки или водки. Если муж обеспечивает наймите няню. Сходите в кино и пакримахерскую. Попробуйте пару недель не доставать мужика вообще. Развестись вы всегда успеете. Не факт что следующий будет лучше.

Не поняла. Я не била его. Так, ударить могла. Но мои 48 кг против его 110, думаетк сильно я его могу ударить?)

Нередко общие дети есть и во втором браке, и? Всё пропало? Теория рухнула?)))
Это во-первых. А во-вторых, родить ребенка и прожить всю жизнь вместе - это далеко не тождественные понятия. Дети выросли, а совместная жизнь продолжается. Хорошо, когда получилось, а если нет? Всю жизнь жить и мучиться, бо надо терпеть, бо спильни дити)))
То ли Вы непонятно излагаете свою мысль, то ли это психология терпил, где муж один, бо диты есть.

Хотела ждать выхода на работу

Хотела ждать выхода на работу

Відкрийте очі на світ спершу собі. Хоч новини почитайте, чи що.
Сучасні бездоглядні підлітки уже розважаються пограбунком магазинів! В 90-ті такого не було. А Ви досі не в курсі. Тож залиште свої їдкі ’рекомендації’ собі.
Бо саме через те подібні речі відбуваються все частіше, що в сучасних батьків ’альтернативні’ цілі шлюбу, в які виховання дітей не входить!

Хотела ждать выхода на работу

Я все життя спостерігаю ’терпил’, в яких одні діти без чоловіка. І ’терпили’ з дітьми і чоловіком поруч не стояли по глибині заринання в лайно.

Крім того, тіште себе скільки завгодно, що незгодні з Вами просто тупі, чи недосвідчені, чи ’позавчорашні’. Але достатньо увімкнути реаліті-шоу типу ’Хата на тата’, ’Панянка-селянка’ і том подібні, щоб пересвідчитися в тому, що проблеми ’первинної сім´ї’ тільки зі спільними дітьми -у сім`ях більш закручених виглядають ще безнадійніше.

Перша сім´я не склалася найчастіше у людей, які не тямили її будувати, були неготові. Можливо, й на етапі вибору партнера. Може, ресурсу людського підходящого не вистачає на всіх. Але з наступними спробами додаватимуться тільки нові труднощі - бо проблеми повторяться вже на етапі вибору кандидата.
Чи так складається у Вас, чи не так - мені все рівно. Я просто кажу те, що бачу. Я бачила такі випадки, коли людина живе самонавіюванням ’як у мене все гарно’, а потім так легко суто випадково сколупуються ці рожеві окуляри, і людина раптом впадає в розпач, кидається на оточуючих, щоб відволіктися (це в реалі, не на форумі!) і з зусиллям виборсується в свою звичну віртуальну ідилію. Це стрьомне видовище.

Ви мене можете не переконувати, що в мене щось погано чи я якась ’не супер’. Я знаю, що я в дупі. Такий цей світ. Жізньболь. Але також я знаю, що це ще не найгірша дупа. І я вчуся вирішувати реальні проблеми по мірі їх надходження, а не тікати від них в світ ілюзій і мрій про гіпотетичного принця на білому коні.

І в ситуації автора щось робити суто заради перспективи за 1800 грн. тягти самій дитину, яку має тягти і її біологічний батько також - я не бачу жодного сенсу. А в малоймовірному випадку, що чоловік автора така прекрасна людина, що буде хорошим батьком і після розлучення, - який смисл з ним тоді розлучатися і віддавати комусь такий скарб, навіть не позмагавшись за нього!

Ви бачите смисл автору розлучатися? Який? Свіжі ’романтичні’ пригоди? Щоб їй перестали заздрити люди, для яких і 1800 грн. за щастя?

Бо самовідчуття і самооцінка мало залежить від того, в якому з двох ’непривабливих’ статусів перебуває жінка в очах оточуючих: чи то зраджена дружина, чи то ’розлучена з причепом’. Просто треба бути НАД цим і займатися реальними дорослими речами, а не боротьбою за статуси і штампи.