ЭтаваНиМожетБыть• 18 октября 2018
ссора с дочерью
дочке скоро будет день рождения, вчера очень сильно поссорились .. воспитываю сама.родственники далеко. накричала на нее сильно, жестоко (понимаю уже счз..(() и грубо сказала что она никому не нужна, и что она меня достала ...ко мне относится только как мамдай и все, ничем не помогает, даже рюкзак со школы разложить не может - только после криков. фыркает, показывает характер, кривится недовольная . достало . ненавижу когда она себя так ведет. но неправильно такие слова говорить ребенку, неправильно кричать . это невыносимо .... неужели я не мать ... я очень часто сомневаюсь, что она меня любит. я вчера плакала, она слышала, типа прощения просила.. я сказала что не господь бог грехи отпускать, а такой же человек. который может обидеться, или чего то хотеть, и выгнала со ссвоей комнаты .что мне делать . никаких праздников не хочу и отмечаний тем более. как с ней себя вести не понимаю. утром ее заплела, разбудила, не ласково, а как то просто. что ли ... надеюсь попустит. но обидела меня она . я понимаю что это результат воспитания. МОЕГО!!!! дочка хорошая, но ленивая что ли .. не заю.. и безответственная .. все время только клянчит то то тосе((( не слышу ничего больше от нее..
182
0
Заплели? По тексту я подумала ей лет 16. Ещё удивилась ремарке про портфель, почему он Вас волнует.
прощать надо, а вот как быть - это вопрос. у меня двое подростков, разнополые... и тоже, когда им надо - наизнанку, а как мне - то не допросишься. никакой инициативы, самостоятельно подумать, сделать.... но это наше воспитание, наверное. тоже могу накричать, а потом жутко на душе от этого. и рассказываю, что для них стараюсь, даю то, чего у меня не было... и не понимаешь как правильно
Ей лет сколько? Прощать, конечно. Вы много хотите от маленького ребенка. Она устает в школе. И да, дети хотят чего-то. Это обычное дело. Никакие родственники мне не помогают, муж мало детьми занимается.
Сецчас вы в тексте себя жалеете,а вот дочь понять не хотите.
Что значит ленивая? все дети без особого энтузиазма убирают.
Моей 11,но я пытаюсь с ней дружить,найти подход,иногда бывает ругаю,но никогда не говорю,что она никому не нужна.ОНА нужна мне,мужу,родным
Зачем вы ей в голову с детства внушаете такое.
Вечером поцелуйте,поздравьте по-человечески.И еще!она извинилась,это многое
Что значит ленивая? все дети без особого энтузиазма убирают.
Моей 11,но я пытаюсь с ней дружить,найти подход,иногда бывает ругаю,но никогда не говорю,что она никому не нужна.ОНА нужна мне,мужу,родным
Зачем вы ей в голову с детства внушаете такое.
Вечером поцелуйте,поздравьте по-человечески.И еще!она извинилась,это многое
вам что некуда деть свою злость? вы во всем виноваты, не приучили реебнка следить за своими вещами, скорее всего и вы разбрасываете свои вещи. пока вы не изменитесь, не покажите ребенку любовь и заботу, до тех пор она будет ежиком. такое ощущение что она вам мешает
А у меня впечатление, что автор страдает стандартной проблемой ’ребенок не такой как нужно, а я ведь для него всё’
Автор, как можно не любить и не простить за такую ерунду как вы описали????
А если она в подростковом возрасте будет не так вести как вы надумали, вы ее выгоните и не будете общаться?
Пускай становится более ответственной. перестаньте ей напоминать, пускай получит пару замечаний или плохих оценок, а вы скажите что ’блага’ только после ее труда в школе и дома
А если она в подростковом возрасте будет не так вести как вы надумали, вы ее выгоните и не будете общаться?
Пускай становится более ответственной. перестаньте ей напоминать, пускай получит пару замечаний или плохих оценок, а вы скажите что ’блага’ только после ее труда в школе и дома
Маме надо сначала свои нервы в порядок привести! Чего орать? Небось с папой разошлись, а теперь дочке комплексы прививаете?
Автор, чем она Вас так обидела? Какая причина ссоры?
По тексту не очень понятно, там только о необразованном портфеле, потребительском отношении и фырканье сказано.
По тексту не очень понятно, там только о необразованном портфеле, потребительском отношении и фырканье сказано.
Зачем ее прощать? Гнобите дальше. Чтоб жила и мучалась, считала себя виноватой что вы одна ее воспитываете, что у вас нет денег на все ее хотелки, что она вообще вас ни во что не ставит и вы, взрослая женщина, ее единственная опора - плачете ночаим напролет от того что она такая плохая, ленивая и т.д.
Погнобите пару лет и посмотрите что выйдет.
Погнобите пару лет и посмотрите что выйдет.
Автор, НИКОГДА!!! не говорите ребенку, что он никому не нужен! не ’ламайте’ дочери психику. Вы же хотите, чтоб она стала уверенным в себе человеком? Вот и помогайте ей в этом. Вы, наверное, просто устали. отдохните/перегрузитесь...
И, кстати, прощая ребенку ее проступки, Вы научите и ее прощать.
И, кстати, прощая ребенку ее проступки, Вы научите и ее прощать.
Кожному з батьків необхідно знати одну важливу річ … Будь-яка дитина є такою, якою її виховали її ж батьки. І якщо наше чадо робить щось не так, як хотілося б, то батькам необхідно сісти і добре подумати, що вони робили не так і як це можна виправити. Їм виправити, батькам.
«… я зрозуміла, що люди в Інтернеті набагато тупіші та більш відразні, ніж моя дочка. Це плюс».
З відповіді мами 11-річної дівчинки на коментар в ФБ
Перекладаємо на українську мову: «Моя дочка тупа і відразна. Слава Богу, є люди набагато тупіші та більш відразні».
Матусі, я вас всіх люблю, але дітей шкода.
Знаєте, чого ніяк не хочуть розуміти 99% батьків, які приходять до мене на консультації? Що дитина у них вийшла такою, якою вони, батьки, її виховали. Що всі комплекси, недоліки, всі «він нічого не хоче», «вона зовсім знахабніла», «він мене має за порожнє місце» – це результат їх батьківського піклування. Якщо тільки дитина не з’явилася в родині в свої 14 років.
Розмови про вплив поганої компанії, Інтернету, шкільних вчителів, обставин, неправильної генетики – це лише спроби зняти з себе відповідальність і знайти винних у власних помилках.
Так, погана компанія запропонує ВАШІЙ дитині наркотики, візьме з собою на пограбування кіоску і розповість, звідки беруться діти. Так, Інтернет розкаже ще й про те, як саме зачати цих дітей, покаже тупі іграшки і запропонує ВАШІЙ дитині кілька безболісних способів самогубства.
Так, шкільні вчителі не особливо хвилюються через те, щоб ВАША дитина отримала якісну освіту. Так, держава сьогодні анітрохи не переживає, скільки ви працюєте, щоб нагодувати ВАШУ дитину. Так, прадід чоловіка був бандитом з великої літери, а у ВАШОЇ дитини такий самий колір очей …
Побачили ключове слово? Тому що при правильному підході всі ці фактори не будуть мати ніякого впливу.
А тепер давайте поміркуємо. Помилки робили ми. Удобрювали рослину ми. Забували поливати і протирати листочки теж ми. Ми переклали її з підвіконня на книжкову полицю – ну і що, що світла не вистачає, головне – так красивіше і НАМ зручніше. Дозволили кішці ходити під неї в туалет. Під час веселих свят кидали в квітковий горщик недопалки і кісточки від курки. Рослина зів‘яла, припинила рости і з горщика погано пахне. Хто винен? Рослина?
Змушувати того, хто молодший і слабший, розплачуватися за помилки того, хто старший і сильніший – підло. Карати за те, чого самі не змогли сформувати – підло. Вішати ярлики, особливо прилюдно – підло.
Нецензурна лайка в обличчя матері – це крик про допомогу.
«… я зрозуміла, що люди в Інтернеті набагато тупіші та більш відразні, ніж моя дочка. Це плюс».
З відповіді мами 11-річної дівчинки на коментар в ФБ
Перекладаємо на українську мову: «Моя дочка тупа і відразна. Слава Богу, є люди набагато тупіші та більш відразні».
Матусі, я вас всіх люблю, але дітей шкода.
Знаєте, чого ніяк не хочуть розуміти 99% батьків, які приходять до мене на консультації? Що дитина у них вийшла такою, якою вони, батьки, її виховали. Що всі комплекси, недоліки, всі «він нічого не хоче», «вона зовсім знахабніла», «він мене має за порожнє місце» – це результат їх батьківського піклування. Якщо тільки дитина не з’явилася в родині в свої 14 років.
Розмови про вплив поганої компанії, Інтернету, шкільних вчителів, обставин, неправильної генетики – це лише спроби зняти з себе відповідальність і знайти винних у власних помилках.
Так, погана компанія запропонує ВАШІЙ дитині наркотики, візьме з собою на пограбування кіоску і розповість, звідки беруться діти. Так, Інтернет розкаже ще й про те, як саме зачати цих дітей, покаже тупі іграшки і запропонує ВАШІЙ дитині кілька безболісних способів самогубства.
Так, шкільні вчителі не особливо хвилюються через те, щоб ВАША дитина отримала якісну освіту. Так, держава сьогодні анітрохи не переживає, скільки ви працюєте, щоб нагодувати ВАШУ дитину. Так, прадід чоловіка був бандитом з великої літери, а у ВАШОЇ дитини такий самий колір очей …
Побачили ключове слово? Тому що при правильному підході всі ці фактори не будуть мати ніякого впливу.
А тепер давайте поміркуємо. Помилки робили ми. Удобрювали рослину ми. Забували поливати і протирати листочки теж ми. Ми переклали її з підвіконня на книжкову полицю – ну і що, що світла не вистачає, головне – так красивіше і НАМ зручніше. Дозволили кішці ходити під неї в туалет. Під час веселих свят кидали в квітковий горщик недопалки і кісточки від курки. Рослина зів‘яла, припинила рости і з горщика погано пахне. Хто винен? Рослина?
Змушувати того, хто молодший і слабший, розплачуватися за помилки того, хто старший і сильніший – підло. Карати за те, чого самі не змогли сформувати – підло. Вішати ярлики, особливо прилюдно – підло.
Нецензурна лайка в обличчя матері – це крик про допомогу.
Аня дуже заважає своїй мамі. Тому що мама хоче вийти заміж, а Аня не подобається її обранцеві. Якщо чесно – є за що. Аня в свої 14 років вже добре знайома з алкоголем, відмовляється прибирати у своїй кімнаті, ночами сидить за комп’ютером і пащекує до мами з вітчимом такими словечками, яким позаздрив би боцман зі сорокарічним стажем. У Ані не складаються стосунки з класом, у неї немає подруг. Минулого року вона повернулася зі школи з виголенею скронею і малиновим волоссям.
Аня заплакала під час нашої розмови, коли ми торкнулися ночей «ВКонтакті». «А що мені ще робити вночі?! – кричала Аня. – Мені страшно! Мені треба, щоб хтось зі мною розмовляв! Я боюся залишатися сама, а вона з 8-ми років залишає мене ночами, тому що йде грати в більярд! А тепер до свого чолов’яги їде! »
Мене зовсім не дивує, що місяць тому Аню п’яну привели додому люди, які не пройшли повз дівча, що сиділо на лавочці.
Тому що і малинове волосся, і алкогольні коктейлі, і нецензурна лайка в обличчя матері – це крик про допомогу.
Але мама Ані щиро впевнена, що їй просто не пощастило з дочкою. Мама вважає, що 6 переїздів з міста в місто і п’ять шкіл за сім шкільних років не повинні були вплинути на нормальну дитину. Що 14-річна дівчинка повинна зрозуміти, що мама ще молода і хоче влаштувати своє життя – вийти заміж і народити малюка. З яким їй, звичайно, обов’язково пощастить… У відповідь на моє запитання про більярд вона, з інтонаціями повної впевненості в своїй правоті, сказала: «Я йду вночі, а вночі діти повинні спати!»
Мама каже, що я нечупара? Гаразд, я нею буду.
Як часто чую я від батьків претензії до дітей! І як не часто бачу розуміння того, що власні помилки необхідно виправляти самим. Вазон, який гине в горщику, можна врятувати. Змінити землю. Перекласти його туди, де йому буде вистачати світла і повітря. Поливати за графіком. Обережно відламати відмерлі листочки. Підживлювати. Не пускати до кімнати кішку … А якщо цього не робити, то краще буде пересадити його, наприклад, до лісу.
Але тоді вже не розраховуйте, що він буде тішити своїми барвами і запахами, весняним пробудженням і ошатною зеленню посеред зими. Або найняти садівника за великі гроші, нехай доглядає. Але тоді погоджуватися з тим, що перший пелюстки побачить садівник, а не господар. А з недопалками і кішкою він – так, не тішить, а заважає і дратує.
Якщо людині постійно говорити про те, що вона – свиня, вона рано чи пізно почне хрюкати. Якщо вважати, що дочка в 11 років тупа і огидна, вона обов’язково такою стане.
Багато хто, напевно, не повірять, але всі наші діти насправді дуже слухняні. Мама каже, що я нечупара? Гаразд, буду нечупарою. Тато вважає мене занудою і скиглійкою? Піду поплачу! Прислухайтеся до себе. Почуйте, що і як ви говорите дитині. Уявіть себе на її місці. Спробуйте відчути, що відчуває вона!
Вчинок можна виправити, а людина не може стати іншою.
Кілька років тому мені довелося відмовитися від послуг доглядальниці після того, як я почула її розмову з моїм трирічним сином: «Ти поганий хлопчик! Хороші хлопчики так не роблять!» Вона не розуміла головного: мій син – добрий. Так, він зробив негарний вчинок. Але він виправиться, саме тому, що він хороший!
Батькам треба взяти за правило одну дуже просту річ: ми засуджуємо не дитину, а її вчинок!
Треба навчитися розділяти ці дуже різні поняття: людина і вчинок. Вчинок завжди можна виправити. За нього можна відповісти. Наступного разу так не вчинити. А людина не може стати іншою. Відчуваєте різницю?
Ще раз. Будь-яка дитина є такою, якою виховали її батьки. І якщо вона щось робить не так, як хотілося б, то батькам необхідно сісти і подумати, що вони робили не так і як це виправити. Їм виправити, батькам. Якщо все робити поступово і з любов’ю, то рослина повільно, але все-таки видужає. І почне приносити радість. Головне – не запізнитися, поки вона остаточно не загинула.
Аня заплакала під час нашої розмови, коли ми торкнулися ночей «ВКонтакті». «А що мені ще робити вночі?! – кричала Аня. – Мені страшно! Мені треба, щоб хтось зі мною розмовляв! Я боюся залишатися сама, а вона з 8-ми років залишає мене ночами, тому що йде грати в більярд! А тепер до свого чолов’яги їде! »
Мене зовсім не дивує, що місяць тому Аню п’яну привели додому люди, які не пройшли повз дівча, що сиділо на лавочці.
Тому що і малинове волосся, і алкогольні коктейлі, і нецензурна лайка в обличчя матері – це крик про допомогу.
Але мама Ані щиро впевнена, що їй просто не пощастило з дочкою. Мама вважає, що 6 переїздів з міста в місто і п’ять шкіл за сім шкільних років не повинні були вплинути на нормальну дитину. Що 14-річна дівчинка повинна зрозуміти, що мама ще молода і хоче влаштувати своє життя – вийти заміж і народити малюка. З яким їй, звичайно, обов’язково пощастить… У відповідь на моє запитання про більярд вона, з інтонаціями повної впевненості в своїй правоті, сказала: «Я йду вночі, а вночі діти повинні спати!»
Мама каже, що я нечупара? Гаразд, я нею буду.
Як часто чую я від батьків претензії до дітей! І як не часто бачу розуміння того, що власні помилки необхідно виправляти самим. Вазон, який гине в горщику, можна врятувати. Змінити землю. Перекласти його туди, де йому буде вистачати світла і повітря. Поливати за графіком. Обережно відламати відмерлі листочки. Підживлювати. Не пускати до кімнати кішку … А якщо цього не робити, то краще буде пересадити його, наприклад, до лісу.
Але тоді вже не розраховуйте, що він буде тішити своїми барвами і запахами, весняним пробудженням і ошатною зеленню посеред зими. Або найняти садівника за великі гроші, нехай доглядає. Але тоді погоджуватися з тим, що перший пелюстки побачить садівник, а не господар. А з недопалками і кішкою він – так, не тішить, а заважає і дратує.
Якщо людині постійно говорити про те, що вона – свиня, вона рано чи пізно почне хрюкати. Якщо вважати, що дочка в 11 років тупа і огидна, вона обов’язково такою стане.
Багато хто, напевно, не повірять, але всі наші діти насправді дуже слухняні. Мама каже, що я нечупара? Гаразд, буду нечупарою. Тато вважає мене занудою і скиглійкою? Піду поплачу! Прислухайтеся до себе. Почуйте, що і як ви говорите дитині. Уявіть себе на її місці. Спробуйте відчути, що відчуває вона!
Вчинок можна виправити, а людина не може стати іншою.
Кілька років тому мені довелося відмовитися від послуг доглядальниці після того, як я почула її розмову з моїм трирічним сином: «Ти поганий хлопчик! Хороші хлопчики так не роблять!» Вона не розуміла головного: мій син – добрий. Так, він зробив негарний вчинок. Але він виправиться, саме тому, що він хороший!
Батькам треба взяти за правило одну дуже просту річ: ми засуджуємо не дитину, а її вчинок!
Треба навчитися розділяти ці дуже різні поняття: людина і вчинок. Вчинок завжди можна виправити. За нього можна відповісти. Наступного разу так не вчинити. А людина не може стати іншою. Відчуваєте різницю?
Ще раз. Будь-яка дитина є такою, якою виховали її батьки. І якщо вона щось робить не так, як хотілося б, то батькам необхідно сісти і подумати, що вони робили не так і як це виправити. Їм виправити, батькам. Якщо все робити поступово і з любов’ю, то рослина повільно, але все-таки видужає. І почне приносити радість. Головне – не запізнитися, поки вона остаточно не загинула.
десять будет ... я не жертвую и мне это не надо ... просто елементарные вещи ... попила чай , хотя б в мойку поставь ... или вещи с сушилки сняять ...если дома сидишь, даж если прошу не делает этого ... утром пока не наорешь умойся, не умоется ..
Автор, обов’язково нормально переговоріть з нею як з дорослою, розкажіть, як її цінуєте, і поясніть, що насправді так не думаєте, просто на нервах сказали, але вона також має вас зрозуміти.
Коли я була підлітком, також могла довести свою бабусю (вона виховувала мене, батьки жили окремо) і деколи вона вичитувала, що взяла мене на свою голову, душу вкладала, а я порося таке, слухатись не хочу (ну все стандартно). Насправді бабуся любила мене нереально, і я це чудово знала, і образи на неї ніколи не тримала, але в такі моменти було дуже важко, жити не хотілося.
Коли я була підлітком, також могла довести свою бабусю (вона виховувала мене, батьки жили окремо) і деколи вона вичитувала, що взяла мене на свою голову, душу вкладала, а я порося таке, слухатись не хочу (ну все стандартно). Насправді бабуся любила мене нереально, і я це чудово знала, і образи на неї ніколи не тримала, але в такі моменти було дуже важко, жити не хотілося.
не знаю, возможно вы правы . я убираю . но она зачастую не помогает, а способствует безпорядку ..и я ругаю ее за это ..
Автор, все мы живые люди. У каждого могут сдать нервы, тем более в нашей стране, и наших реалиях, когда почти все в перманентном стрессе - это вполне объяснимо.
Но необходимо запомнить несколько вещей, которые делать не нужно ни при каких обстоятельствах!
Никогда не говорите ребенку, что он никому не нужен. Или что он не нужен вам. Во-первых это не правда, но один раз сказанное, поймите - такое не забывается, или забывается очень долго.
Никогда не проклинайте ребенка и не желайте ему зла, даже в сердцах, даже случайно. У матери и ребенка - саральная, мистическая связь, которая существует до самой смерти. именно благодаря этой связи родители имеют власть благословлять детей, и молиться за них, и молитва эта всегда услышана и оберегает ребенка. Но так же и проклятие действует, как антиблагословение, оно реально действует, именно в отношении детей. Это никакие не сверхспособности, это - повторюсь - власть, данная по праву родительства. Поэтому всегда помните обь этом.
И третье - если ребенок просит прощения - простите его обязательно. Нельзя не простить, как бы ребенок не накосячил. Вы можете ему сказать, что вы еще обижены, возмущены, что его поведение неправильно, но что вы его прощаете, потому что он об этом попросил.
Помните, что Бог вас прощает всю вашу жизнь, и уж когда вы просите прощения, то все ваши неправильные поступки вообще перед его лицом как бы становятся забытыми ( не совершенными) . Поступайте так же в первую очередь во по отношению к собственным детям. (В идеале - по отношению ко всем) но к детям - безусловно.
Это самое главное в отношениях с детьми.
Но необходимо запомнить несколько вещей, которые делать не нужно ни при каких обстоятельствах!
Никогда не говорите ребенку, что он никому не нужен. Или что он не нужен вам. Во-первых это не правда, но один раз сказанное, поймите - такое не забывается, или забывается очень долго.
Никогда не проклинайте ребенка и не желайте ему зла, даже в сердцах, даже случайно. У матери и ребенка - саральная, мистическая связь, которая существует до самой смерти. именно благодаря этой связи родители имеют власть благословлять детей, и молиться за них, и молитва эта всегда услышана и оберегает ребенка. Но так же и проклятие действует, как антиблагословение, оно реально действует, именно в отношении детей. Это никакие не сверхспособности, это - повторюсь - власть, данная по праву родительства. Поэтому всегда помните обь этом.
И третье - если ребенок просит прощения - простите его обязательно. Нельзя не простить, как бы ребенок не накосячил. Вы можете ему сказать, что вы еще обижены, возмущены, что его поведение неправильно, но что вы его прощаете, потому что он об этом попросил.
Помните, что Бог вас прощает всю вашу жизнь, и уж когда вы просите прощения, то все ваши неправильные поступки вообще перед его лицом как бы становятся забытыми ( не совершенными) . Поступайте так же в первую очередь во по отношению к собственным детям. (В идеале - по отношению ко всем) но к детям - безусловно.
Это самое главное в отношениях с детьми.
Комментарии к ответу