Радикальная• 06 мая 2019
в гостях у батьків, дідусь вдарив онука
вже другу годину ридаю! багато тексту, але тільки там можу передати всю ситуацію . Спасибі всім, хто дочитав.
Я дуже люблю батьків, вони для мене зробили все можливе. Люблять моіх дітей, синам 5 і 3 майже. Ми навідуємо іх кілька разів на місяць по 2-7 днів, вони нас ждуть і любязно приймають, просять приіхати. Батьки живуть у селі, діти, особливо старший, люблять сюди іздити. Ми ходимо до озера і годуємо качечок, в лісочку є майданчик, ціле пасовище козочок, вони люблять спостерігати. Дідусь тримає курочок і разом з онуками сідають чистити кукурудзу і це вони дуже люблять. В селі багато завжди роботи, у батьків бізнес на землі своіми руками. Дуже втомлюються, стараюся допомогти чим можу, поки гостюємо. Сьогодні багато допомагала я мамі, дідусь пів дня провів з дітьми. Він не звикший до такого шуму гаму, коли ім треба 20 разів сказати, аж поки не перейдеш на крик, щоб вони не брали ножів, чи не сунули руки в трактор, чи вийшли з калюжі, чи не топтали грядку і тд. Старший особливо впертий (в чоловіковій сім´і це сімейна риса, а він і зовні, і характером в той бік). Борюсь, як можу. Зламати його не виходить. Проводимо багато бесід, обмежуємо мультики за непослухання, ставимо у куток, в критичних ситуаціях звязаних з напругою отримав по рукам, кілька разів і по попі вже отримував. Загалом ці покарання він в серйоз не сприймає, бо йому було не боляче, а так, щоб прилякати.
Сьогодні він своєю впертістю вкрай дістав діда. Мій батько не звик, що дитина може отак не слухати зауваження (якщо син вирішив проіхатися велосипедом в грядці куплених черенків хризантем, то йому 3 дорослі людини вслід кричать не ідь, а він поки не доіде до кінця і не зреагує. Ну такий він у мене)
Я була дитиною слухняною, за найменше непослухання був зі сторони батьків крик такий, що я боялася його, як вогню, і не доводила до краів. Мене ніколи не били. Але крику я дуже боялася і плакала. У батька все життя проблеми з алкоголем, кодували його з молоду, вистачало коли на пару місяців, коли на 10 років. Останні 3 роки, після смерті бабусі, в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує. Коли не п´є чудовий чоловік, хозяін, батько і дідусь. Коли п´є, то нема життя нікому.....
За ці останні роки особливо нервовий, просто загорається як спічка.
Зайвий раз не чіпаємо.
І от ввечері син не слухався, кілька разів попросили і я, і дідусь, щоб він перестав.
І я чую із сусідньоі кімнати ляпас, такий серйозний хлопок. Він вдарив мого п´ятирічного сина по лиці. Він дуже плакав, ляпас був серйозний. Плакала і я. Він не стримався, але вже по попі б дав, щоб прилякать, не по лиці ж.
Дідусь звичайно сам зрозумів, що погарячкував, але пробачення не попросив. Закрився в кімнаті.
А я реву. Завтра по плану ввечері збиралися додому, навіть не знаю як цілий день себе поводить з батьком.
Як це боляче, коли твою дитину вдарили. Я вперше відчула цей біль всім серцем. Не зможу простити батька. Не було там взагалі такоі ситуаціі, за яку хоч якось треба було бити. Можливо, накричати, віддьоргнути грубо, всадити силком, але не бити, тим паче по лиці.
Ридаю.....
Я дуже люблю батьків, вони для мене зробили все можливе. Люблять моіх дітей, синам 5 і 3 майже. Ми навідуємо іх кілька разів на місяць по 2-7 днів, вони нас ждуть і любязно приймають, просять приіхати. Батьки живуть у селі, діти, особливо старший, люблять сюди іздити. Ми ходимо до озера і годуємо качечок, в лісочку є майданчик, ціле пасовище козочок, вони люблять спостерігати. Дідусь тримає курочок і разом з онуками сідають чистити кукурудзу і це вони дуже люблять. В селі багато завжди роботи, у батьків бізнес на землі своіми руками. Дуже втомлюються, стараюся допомогти чим можу, поки гостюємо. Сьогодні багато допомагала я мамі, дідусь пів дня провів з дітьми. Він не звикший до такого шуму гаму, коли ім треба 20 разів сказати, аж поки не перейдеш на крик, щоб вони не брали ножів, чи не сунули руки в трактор, чи вийшли з калюжі, чи не топтали грядку і тд. Старший особливо впертий (в чоловіковій сім´і це сімейна риса, а він і зовні, і характером в той бік). Борюсь, як можу. Зламати його не виходить. Проводимо багато бесід, обмежуємо мультики за непослухання, ставимо у куток, в критичних ситуаціях звязаних з напругою отримав по рукам, кілька разів і по попі вже отримував. Загалом ці покарання він в серйоз не сприймає, бо йому було не боляче, а так, щоб прилякати.
Сьогодні він своєю впертістю вкрай дістав діда. Мій батько не звик, що дитина може отак не слухати зауваження (якщо син вирішив проіхатися велосипедом в грядці куплених черенків хризантем, то йому 3 дорослі людини вслід кричать не ідь, а він поки не доіде до кінця і не зреагує. Ну такий він у мене)
Я була дитиною слухняною, за найменше непослухання був зі сторони батьків крик такий, що я боялася його, як вогню, і не доводила до краів. Мене ніколи не били. Але крику я дуже боялася і плакала. У батька все життя проблеми з алкоголем, кодували його з молоду, вистачало коли на пару місяців, коли на 10 років. Останні 3 роки, після смерті бабусі, в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує. Коли не п´є чудовий чоловік, хозяін, батько і дідусь. Коли п´є, то нема життя нікому.....
За ці останні роки особливо нервовий, просто загорається як спічка.
Зайвий раз не чіпаємо.
І от ввечері син не слухався, кілька разів попросили і я, і дідусь, щоб він перестав.
І я чую із сусідньоі кімнати ляпас, такий серйозний хлопок. Він вдарив мого п´ятирічного сина по лиці. Він дуже плакав, ляпас був серйозний. Плакала і я. Він не стримався, але вже по попі б дав, щоб прилякать, не по лиці ж.
Дідусь звичайно сам зрозумів, що погарячкував, але пробачення не попросив. Закрився в кімнаті.
А я реву. Завтра по плану ввечері збиралися додому, навіть не знаю як цілий день себе поводить з батьком.
Як це боляче, коли твою дитину вдарили. Я вперше відчула цей біль всім серцем. Не зможу простити батька. Не було там взагалі такоі ситуаціі, за яку хоч якось треба було бити. Можливо, накричати, віддьоргнути грубо, всадити силком, але не бити, тим паче по лиці.
Ридаю.....
показать весь текст
Кумушка• 06 мая 2019
Ответ дляРадикальная
я теж не з тих, хто стане просто ховати голову, якщо діти неадекватні.
Я готова теж ремнем всипати, якщо заслужить. І буду.це робити, хай навіть якщо скажуть, що мама я не в собі.
Але ж не по лиці дитину. Будь якій людині удар по лиці це як приниження.
Ніби мене батько.принизив відчуття таке
Я готова теж ремнем всипати, якщо заслужить. І буду.це робити, хай навіть якщо скажуть, що мама я не в собі.
Але ж не по лиці дитину. Будь якій людині удар по лиці це як приниження.
Ніби мене батько.принизив відчуття таке
Не драматизируйте,а то похоже становится на тролячу тему.
Запыхалась• 06 мая 2019
Ответ дляКумушка
Отец конечно не прав,но и вы тоже.В 5 лет ребенок должен понимать слово нельзя.
вас тоже часто бьют по лицу?
На_оба_рот• 06 мая 2019
Ответ дляПеченюшка
Ну, не для всех ляпас это норма. Вам частенько по физиономии дают? Или это только маленьких так можно?
То есть вы не заметили, что до этого трое взрослых не могли достучаться словами до этого шкодника? Они ему не авторитет. Надо шкоду довести до конца.
Может и жестко, но дойдет быстрее теперь.
Может и жестко, но дойдет быстрее теперь.
Меряю от единицы• 06 мая 2019
скажу одно, если я бы в детстве по грядкам велосипедом проехала на глазах у взрослых, мне был бы кирдык от всех) так мило сейчас воспитывают, трое взрослых кричат, а ребенку пофиг вообще, ну и че,пусть кричат...
Тюрюнь_Тюнь• 06 мая 2019
Плюсую к вышесказанному, автор, вам давно пора заняться воспитанием, а не книжки читати. Если бы мой поехал велосипедом по клубам, то надолго запомнил, что такое хризантемы , беседы действуют очень хорошо. Но ляпас от деда еще лучше.
Ситечко для мыслей• 06 мая 2019
Вы ’расшатали’ всех - и дети неуправляемые, и родители с тихой грустью в глазах... Самое страшное, что Вы оправдываете и себя и поведение детей...
А поговорить?• 06 мая 2019
Ответ дляРадикальная
я теж не з тих, хто стане просто ховати голову, якщо діти неадекватні.
Я готова теж ремнем всипати, якщо заслужить. І буду.це робити, хай навіть якщо скажуть, що мама я не в собі.
Але ж не по лиці дитину. Будь якій людині удар по лиці це як приниження.
Ніби мене батько.принизив відчуття таке
Я готова теж ремнем всипати, якщо заслужить. І буду.це робити, хай навіть якщо скажуть, що мама я не в собі.
Але ж не по лиці дитину. Будь якій людині удар по лиці це як приниження.
Ніби мене батько.принизив відчуття таке
А он не принизил деда, что тот аж вынужден был применить силу? Не читайте советы психологов, они идут не на пользу вашим детям. 5 летний ребёнок управляет всей семьей, делает пакости и вредит. Разок получил, ничего страшного. Надо объяснить ему, за что это. И если повторится - будет добавка. Тогда и вырастет мужик. Ну это моё мнение.
Детей надо баловать, но нельзя им позволять себе садиться на голову. Должна быть какая-то строгость, и ребёнок должен понимать предел своего баловства.
Детей надо баловать, но нельзя им позволять себе садиться на голову. Должна быть какая-то строгость, и ребёнок должен понимать предел своего баловства.
Заместитель автора• 06 мая 2019
Ответ дляКоКоКоКоКоКо...
Холєра
Та від такого внука з дочкою припареною і неп‘юча людина захоче випити
Та від такого внука з дочкою припареною і неп‘юча людина захоче випити
Копирайторша• 06 мая 2019
Ответ дляДама с собачкой
А бабуся чого ридає?
плакали , всі плакали (с)
КоКоКоКоКоКо...• 06 мая 2019
Ответ дляДама с собачкой
А бабуся чого ридає?
Діда шкода, любить вона діда
І хризантем
І хризантем
Басноплетка• 06 мая 2019
Ответ дляКоКоКоКоКоКо...
Холєра
Та від такого внука з дочкою припареною і неп‘юча людина захоче випити
Та від такого внука з дочкою припареною і неп‘юча людина захоче випити
Можливо. Але це не привід бити малолітню дитину.
задумчивая мордочка• 06 мая 2019
Ответ дляРадикальная
Як? Як мені його навчити розуміть?
Я ж не з вредності.
Я не заглядую йому в попу, зриваюся вже на крик і він знає, що мені це не подобається знає, що я засмучуюся і що він не правий.
Але поки не доведе задумане діло.до кінця, хороше воно чи погане, то трава не рости, а він зробить.
Я не знаю як із цим боротися.
От чесно! в мене опускаються руки. Я так із ним втомлююся, що з молодшим коли лишаюся вдвох, то мені здається, що з ним мега легко.
Мабуть трохи більше дозволяла, ніж було варто, коли народився менший, щоб він не відчував себе обділеним, забутим і тд. Кожну вільну хвилину намагалася йому присвятити, навіть коли годувала грудьми малого, то читала старшому книжки.
Знову ж таки, по порадам психологів, щоб не було ревнощів, то обох годувала з ложки, не говорила йому, що він дорослий і не змушувала самому вдягаться, взуваться.
І за порадами психологів довела до того, що йому майже 5 , а він сам не хоче ні істи, ні вдягатися, ні попу витерти.
Я не знаю.як мені себе.з ним поводить, щоб.виховать.у нього ці всі.якості.
Доречі в садочку найслухняніший по словам виховательки, ніколи ні голос не підвищить, в усьому слухає, ість, вдягається, дуже акуратний і дружний
Я ж не з вредності.
Я не заглядую йому в попу, зриваюся вже на крик і він знає, що мені це не подобається знає, що я засмучуюся і що він не правий.
Але поки не доведе задумане діло.до кінця, хороше воно чи погане, то трава не рости, а він зробить.
Я не знаю як із цим боротися.
От чесно! в мене опускаються руки. Я так із ним втомлююся, що з молодшим коли лишаюся вдвох, то мені здається, що з ним мега легко.
Мабуть трохи більше дозволяла, ніж було варто, коли народився менший, щоб він не відчував себе обділеним, забутим і тд. Кожну вільну хвилину намагалася йому присвятити, навіть коли годувала грудьми малого, то читала старшому книжки.
Знову ж таки, по порадам психологів, щоб не було ревнощів, то обох годувала з ложки, не говорила йому, що він дорослий і не змушувала самому вдягаться, взуваться.
І за порадами психологів довела до того, що йому майже 5 , а він сам не хоче ні істи, ні вдягатися, ні попу витерти.
Я не знаю.як мені себе.з ним поводить, щоб.виховать.у нього ці всі.якості.
Доречі в садочку найслухняніший по словам виховательки, ніколи ні голос не підвищить, в усьому слухає, ість, вдягається, дуже акуратний і дружний
Какой-то странный психолог. Может, наоборот, нужно было просить показать пример младшему, как нужно пользоваться самостоятельно ложкой?
По теме. Если вы знаете, и что ребёнок неуправляемый и даже вам тяжело с ним справиться, зачем вы его на целый день оставляете с дедом? Или с собой помогать маме, или с вместе с ним отцу.
По теме. Если вы знаете, и что ребёнок неуправляемый и даже вам тяжело с ним справиться, зачем вы его на целый день оставляете с дедом? Или с собой помогать маме, или с вместе с ним отцу.
На_оба_рот• 06 мая 2019
Ответ дляРадикальная
Як? Як мені його навчити розуміть?
Я ж не з вредності.
Я не заглядую йому в попу, зриваюся вже на крик і він знає, що мені це не подобається знає, що я засмучуюся і що він не правий.
Але поки не доведе задумане діло.до кінця, хороше воно чи погане, то трава не рости, а він зробить.
Я не знаю як із цим боротися.
От чесно! в мене опускаються руки. Я так із ним втомлююся, що з молодшим коли лишаюся вдвох, то мені здається, що з ним мега легко.
Мабуть трохи більше дозволяла, ніж було варто, коли народився менший, щоб він не відчував себе обділеним, забутим і тд. Кожну вільну хвилину намагалася йому присвятити, навіть коли годувала грудьми малого, то читала старшому книжки.
Знову ж таки, по порадам психологів, щоб не було ревнощів, то обох годувала з ложки, не говорила йому, що він дорослий і не змушувала самому вдягаться, взуваться.
І за порадами психологів довела до того, що йому майже 5 , а він сам не хоче ні істи, ні вдягатися, ні попу витерти.
Я не знаю.як мені себе.з ним поводить, щоб.виховать.у нього ці всі.якості.
Доречі в садочку найслухняніший по словам виховательки, ніколи ні голос не підвищить, в усьому слухає, ість, вдягається, дуже акуратний і дружний
Я ж не з вредності.
Я не заглядую йому в попу, зриваюся вже на крик і він знає, що мені це не подобається знає, що я засмучуюся і що він не правий.
Але поки не доведе задумане діло.до кінця, хороше воно чи погане, то трава не рости, а він зробить.
Я не знаю як із цим боротися.
От чесно! в мене опускаються руки. Я так із ним втомлююся, що з молодшим коли лишаюся вдвох, то мені здається, що з ним мега легко.
Мабуть трохи більше дозволяла, ніж було варто, коли народився менший, щоб він не відчував себе обділеним, забутим і тд. Кожну вільну хвилину намагалася йому присвятити, навіть коли годувала грудьми малого, то читала старшому книжки.
Знову ж таки, по порадам психологів, щоб не було ревнощів, то обох годувала з ложки, не говорила йому, що він дорослий і не змушувала самому вдягаться, взуваться.
І за порадами психологів довела до того, що йому майже 5 , а він сам не хоче ні істи, ні вдягатися, ні попу витерти.
Я не знаю.як мені себе.з ним поводить, щоб.виховать.у нього ці всі.якості.
Доречі в садочку найслухняніший по словам виховательки, ніколи ні голос не підвищить, в усьому слухає, ість, вдягається, дуже акуратний і дружний
Что-то вы перемудрили с вашим воспитанием и психологом.
А папа участвует в воспитании сыновей?Сдается, что нет.
А папа участвует в воспитании сыновей?Сдается, что нет.
Дитина того ляпаса ніколи не забуде. Можливо й пробачить колись, але не забуде. У мене в дитинстві теж була прикра ситуація, досі пам´ятаю.
Ну що ж.. вам усім прийдеться це пережити і придумати як бути далі. Багато що залежить від того, як поведе себе завтра дідусь. Зрозумійте, зараз ви на емоціях, а через тиждень вже по іншому будете дивитись на речі.
Але головне - як дитина ставиться до ситуації, наскільки це було для нього боляче, принизливо, несподівано.
І я не вважаю, що проблема в дитині. Є різні діти, різні характери. Він ще формується як особистість. Якщо дитина змалечку слухняна, то це не завжди заслуга батьків.
Ну що ж.. вам усім прийдеться це пережити і придумати як бути далі. Багато що залежить від того, як поведе себе завтра дідусь. Зрозумійте, зараз ви на емоціях, а через тиждень вже по іншому будете дивитись на речі.
Але головне - як дитина ставиться до ситуації, наскільки це було для нього боляче, принизливо, несподівано.
І я не вважаю, що проблема в дитині. Є різні діти, різні характери. Він ще формується як особистість. Якщо дитина змалечку слухняна, то це не завжди заслуга батьків.
Я не Тролль• 06 мая 2019
Ответ дляПокорительная
Автор, воспитывайте ребёнка, иначе потом больше рыдать будете.
+1000000000000
ЯНаПэПэ• 06 мая 2019
Ответ дляЕдинорог помог
Нічого страшного не сталося, прям ридаю 2 години. Я так розумію, що давно треба було виховувати, а то забагато собі дозволяє дитина 5 років, а ви все прикриваєте характером, і те, що до чоловіка вдався.
Такого же мнения
Потом, через несколько лет, автор будет за голову хвататься из-за все дозволенности ребёнка
Потом, через несколько лет, автор будет за голову хвататься из-за все дозволенности ребёнка
КоКоКоКоКоКо...• 06 мая 2019
Автор
Ви, раптом, серіали не пишете?
Коли сюжету нуль, серій багато і всі плачуть ?
І дід Фредеріко Ігнасіо який небуть)
Ви, раптом, серіали не пишете?
Коли сюжету нуль, серій багато і всі плачуть ?
І дід Фредеріко Ігнасіо який небуть)
Светка-пипетка• 06 мая 2019
Ответ дляРадикальная
Як? Як мені його навчити розуміть?
Я ж не з вредності.
Я не заглядую йому в попу, зриваюся вже на крик і він знає, що мені це не подобається знає, що я засмучуюся і що він не правий.
Але поки не доведе задумане діло.до кінця, хороше воно чи погане, то трава не рости, а він зробить.
Я не знаю як із цим боротися.
От чесно! в мене опускаються руки. Я так із ним втомлююся, що з молодшим коли лишаюся вдвох, то мені здається, що з ним мега легко.
Мабуть трохи більше дозволяла, ніж було варто, коли народився менший, щоб він не відчував себе обділеним, забутим і тд. Кожну вільну хвилину намагалася йому присвятити, навіть коли годувала грудьми малого, то читала старшому книжки.
Знову ж таки, по порадам психологів, щоб не було ревнощів, то обох годувала з ложки, не говорила йому, що він дорослий і не змушувала самому вдягаться, взуваться.
І за порадами психологів довела до того, що йому майже 5 , а він сам не хоче ні істи, ні вдягатися, ні попу витерти.
Я не знаю.як мені себе.з ним поводить, щоб.виховать.у нього ці всі.якості.
Доречі в садочку найслухняніший по словам виховательки, ніколи ні голос не підвищить, в усьому слухає, ість, вдягається, дуже акуратний і дружний
Я ж не з вредності.
Я не заглядую йому в попу, зриваюся вже на крик і він знає, що мені це не подобається знає, що я засмучуюся і що він не правий.
Але поки не доведе задумане діло.до кінця, хороше воно чи погане, то трава не рости, а він зробить.
Я не знаю як із цим боротися.
От чесно! в мене опускаються руки. Я так із ним втомлююся, що з молодшим коли лишаюся вдвох, то мені здається, що з ним мега легко.
Мабуть трохи більше дозволяла, ніж було варто, коли народився менший, щоб він не відчував себе обділеним, забутим і тд. Кожну вільну хвилину намагалася йому присвятити, навіть коли годувала грудьми малого, то читала старшому книжки.
Знову ж таки, по порадам психологів, щоб не було ревнощів, то обох годувала з ложки, не говорила йому, що він дорослий і не змушувала самому вдягаться, взуваться.
І за порадами психологів довела до того, що йому майже 5 , а він сам не хоче ні істи, ні вдягатися, ні попу витерти.
Я не знаю.як мені себе.з ним поводить, щоб.виховать.у нього ці всі.якості.
Доречі в садочку найслухняніший по словам виховательки, ніколи ні голос не підвищить, в усьому слухає, ість, вдягається, дуже акуратний і дружний
Ну вот, ребёнок в норме, пррсто вы позволяете так себя вести. Будьте с ним строже, а не то не только от деда получит.
Брехушка• 06 мая 2019
Ответ дляМеряю от единицы
скажу одно, если я бы в детстве по грядкам велосипедом проехала на глазах у взрослых, мне был бы кирдык от всех) так мило сейчас воспитывают, трое взрослых кричат, а ребенку пофиг вообще, ну и че,пусть кричат...
+100)))мне обычно взгляда хватало чтобы поменять траекторию движения)))
автор
Радикальная
• 06 мая 2019
Ответ дляЕдимнаморе
Вам не рыдать нужно,а сыну обьяснить,что и так за непослушание бывает.Спуститесь с небес на землю-воспитывайте детей!Мне кажется это типичный пример яжемамы и этожедеть.Как-то раньше не было такоо количества упертыхвпапу детей.
повірте, я не яжемама.
Вони в мене на голові не сидять і.я всіма силами, з останніх нервів веду бесіди з ними про поведінку.
Навіть сьогодні наголосила йому, що так буває, коли не слухаєшся.
Для прикладу, моя подруга в декреті майже не сиділа з дітьми такого віку, як моі. В неі няня, дітей вона бачить дуже мало і так хвалилася, що в неі няшки. Що розмови допомагають в усьому, фізична сила - це край і руки батькам відрубать, криком нічого не доб´єшся, тільки розмови і повне взаєморозумінн, вчиться чути дітей. “щоб вони не були затюкані батьками, а виросли індивідуальностями ”. Я ій кажу “твльки два варіанти я бачу : або діти затюкані батьками, або батьки затюкані дітьми”. Я не хочу юути затюканою дітьми, тому буду і тюкати, і кричати, якщо заслужить.
Місяць тому подруга втратила роботу і сидить.з.дітьми дома. Пише мені “як ти це все витримуєш, ці істерики, спори, непослухання, я як потерпіла ору цілими днями. Вони такими в мене не були”. Висновок: просто проводила мало часу з ними, на ніч поцілувать це не материнство.
Веду до чого.....я не дозволяю керувати ім світом, просто, мабуть, не вистачає в мене знань як себе треба поводить і як донести йому, поки він всі грані не перейшов
Вони в мене на голові не сидять і.я всіма силами, з останніх нервів веду бесіди з ними про поведінку.
Навіть сьогодні наголосила йому, що так буває, коли не слухаєшся.
Для прикладу, моя подруга в декреті майже не сиділа з дітьми такого віку, як моі. В неі няня, дітей вона бачить дуже мало і так хвалилася, що в неі няшки. Що розмови допомагають в усьому, фізична сила - це край і руки батькам відрубать, криком нічого не доб´єшся, тільки розмови і повне взаєморозумінн, вчиться чути дітей. “щоб вони не були затюкані батьками, а виросли індивідуальностями ”. Я ій кажу “твльки два варіанти я бачу : або діти затюкані батьками, або батьки затюкані дітьми”. Я не хочу юути затюканою дітьми, тому буду і тюкати, і кричати, якщо заслужить.
Місяць тому подруга втратила роботу і сидить.з.дітьми дома. Пише мені “як ти це все витримуєш, ці істерики, спори, непослухання, я як потерпіла ору цілими днями. Вони такими в мене не були”. Висновок: просто проводила мало часу з ними, на ніч поцілувать це не материнство.
Веду до чого.....я не дозволяю керувати ім світом, просто, мабуть, не вистачає в мене знань як себе треба поводить і як донести йому, поки він всі грані не перейшов
энциклопУдия• 06 мая 2019
Ответ дляРадикальная
я теж не з тих, хто стане просто ховати голову, якщо діти неадекватні.
Я готова теж ремнем всипати, якщо заслужить. І буду.це робити, хай навіть якщо скажуть, що мама я не в собі.
Але ж не по лиці дитину. Будь якій людині удар по лиці це як приниження.
Ніби мене батько.принизив відчуття таке
Я готова теж ремнем всипати, якщо заслужить. І буду.це робити, хай навіть якщо скажуть, що мама я не в собі.
Але ж не по лиці дитину. Будь якій людині удар по лиці це як приниження.
Ніби мене батько.принизив відчуття таке
Автор, ви поменше слухайте тих, хто відразу кричить про пасок чи ляпаси. Фізичне побиття нічого доброго не дасть. А тільки зробить таку дитину більш агресивною та ще більш впертою.
Вчіть дитину слухатись не через погрози та крики, а через певну мотивацію. Коли не слухає не кричіть, а навпаки - говоріть тихіше та сповільнюйте мову. Кажіть йому про власні почуття та емоції - що ви злитесь, що вам погано, коли він не слухається, проговорюйте абсолютно все, що переживаєте.
Власне, ваш син міг ще до кінця не пройти кризу сепарації та негативізму, коли дитина намагається такими вчинками побачити, що йому за це буде, прогнуться оточуючі люди чи ні. Тому його поведінка якоюсь мірою абсолютно нормальна, хто б вам тут що не написав.
Поясніть сину, що деякі люди дуже зляться, коли діти їх не слухають і можуть застосувати силу. Нехай розуміє, що світ не досконалий. Проте також скажіть, що це не правильно - що фізично наказувати його ніхто не має права, що це неприпустимо і нормальні люди з‘ясоввють відносини на словах. Саме тому важливо чути інших, коли вони до тебе звертаються. Тобто син має зрозуміти, що його поведінка була незадовільною, але це не значить, що дід мав право його вдарити.
Батьку я б також сказала, що вважаю поведінку сина поганою, але методи фізичних покарань для вашої сім‘ї неприпустимі.
Вчіть дитину слухатись не через погрози та крики, а через певну мотивацію. Коли не слухає не кричіть, а навпаки - говоріть тихіше та сповільнюйте мову. Кажіть йому про власні почуття та емоції - що ви злитесь, що вам погано, коли він не слухається, проговорюйте абсолютно все, що переживаєте.
Власне, ваш син міг ще до кінця не пройти кризу сепарації та негативізму, коли дитина намагається такими вчинками побачити, що йому за це буде, прогнуться оточуючі люди чи ні. Тому його поведінка якоюсь мірою абсолютно нормальна, хто б вам тут що не написав.
Поясніть сину, що деякі люди дуже зляться, коли діти їх не слухають і можуть застосувати силу. Нехай розуміє, що світ не досконалий. Проте також скажіть, що це не правильно - що фізично наказувати його ніхто не має права, що це неприпустимо і нормальні люди з‘ясоввють відносини на словах. Саме тому важливо чути інших, коли вони до тебе звертаються. Тобто син має зрозуміти, що його поведінка була незадовільною, але це не значить, що дід мав право його вдарити.
Батьку я б також сказала, що вважаю поведінку сина поганою, але методи фізичних покарань для вашої сім‘ї неприпустимі.
Я не Тролль• 06 мая 2019
Ответ дляКоКоКоКоКоКо...
Холєра
Та від такого внука з дочкою припареною і неп‘юча людина захоче випити
Та від такого внука з дочкою припареною і неп‘юча людина захоче випити

Ответ дляКумушка
Отец конечно не прав,но и вы тоже.В 5 лет ребенок должен понимать слово нельзя.
100%. Йому через рік в школу, а він дорослих не чує.
Я б сказала: тату, більше по лиці не бий, краще дай йому по сраці, якщо рука піднімається.
Псувати відносини з батьком не стала заради мами. Але я ще та змія. Як пригадаю, то пригадаю.
Я б сказала: тату, більше по лиці не бий, краще дай йому по сраці, якщо рука піднімається.
Псувати відносини з батьком не стала заради мами. Але я ще та змія. Як пригадаю, то пригадаю.
Сама не знаю• 06 мая 2019
Ответ дляМеряю от единицы
скажу одно, если я бы в детстве по грядкам велосипедом проехала на глазах у взрослых, мне был бы кирдык от всех) так мило сейчас воспитывают, трое взрослых кричат, а ребенку пофиг вообще, ну и че,пусть кричат...
и тут в теме еще поддерживают ’купите побольше хризантем и пусть топчет сколько хочет’
КаРаКаТиЦа• 06 мая 2019
Ответ дляЕдинорог помог
Нічого страшного не сталося, прям ридаю 2 години. Я так розумію, що давно треба було виховувати, а то забагато собі дозволяє дитина 5 років, а ви все прикриваєте характером, і те, що до чоловіка вдався.
Ви просто не бачили таких дітей. У мене теж такий впертий, тільки зараз, у 7 років, стало значно легше. А у 4-6 був жах, з істериками. Коли карали, особливо, фізично, почалися проблеми з нервовою системою, енурез, нав´язливі рухи, заікання. Вигребли ніби, хоч деякі проблеми є.
автор
Радикальная
• 06 мая 2019
Ответ дляТам-тарарам
Дочитала до ’Ну такий він у мене)’ зі смайликом і стало ясно - яжемать. Виставили дідуся алкоголіком, а винні у всьому ви, що вами керує п*ятирчний пісюк. Завтра візьме рушницю і ’ой він у нас весь в батька гиги шо зробиш’
ви в собі, ніяких смайлів.
Мені точно не смішно
Мені точно не смішно
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу