Радикальная• 06 мая 2019
в гостях у батьків, дідусь вдарив онука
вже другу годину ридаю！ багато тексту, але тільки там можу передати всю ситуацію . Спасибі всім, хто дочитав.
Я дуже люблю батьків, вони для мене зробили все можливе. Люблять моіх дітей, синам 5 і 3 майже. Ми навідуємо іх кілька разів на місяць по 2-7 днів, вони нас ждуть і любязно приймають, просять приіхати. Батьки живуть у селі, діти, особливо старший, люблять сюди іздити. Ми ходимо до озера і годуємо качечок, в лісочку є майданчик, ціле пасовище козочок, вони люблять спостерігати. Дідусь тримає курочок і разом з онуками сідають чистити кукурудзу і це вони дуже люблять. В селі багато завжди роботи, у батьків бізнес на землі своіми руками. Дуже втомлюються, стараюся допомогти чим можу, поки гостюємо. Сьогодні багато допомагала я мамі, дідусь пів дня провів з дітьми. Він не звикший до такого шуму гаму, коли ім треба 20 разів сказати, аж поки не перейдеш на крик, щоб вони не брали ножів, чи не сунули руки в трактор, чи вийшли з калюжі, чи не топтали грядку і тд. Старший особливо впертий （в чоловіковій сім´і це сімейна риса, а він і зовні, і характером в той бік）. Борюсь, як можу. Зламати його не виходить. Проводимо багато бесід, обмежуємо мультики за непослухання, ставимо у куток, в критичних ситуаціях звязаних з напругою отримав по рукам, кілька разів і по попі вже отримував. Загалом ці покарання він в серйоз не сприймає, бо йому було не боляче, а так, щоб прилякати.
Сьогодні він своєю впертістю вкрай дістав діда. Мій батько не звик, що дитина може отак не слухати зауваження （якщо син вирішив проіхатися велосипедом в грядці куплених черенків хризантем, то йому 3 дорослі людини вслід кричать не ідь, а він поки не доіде до кінця і не зреагує. Ну такий він у мене）
Я була дитиною слухняною, за найменше непослухання був зі сторони батьків крик такий, що я боялася його, як вогню, і не доводила до краів. Мене ніколи не били. Але крику я дуже боялася і плакала. У батька все життя проблеми з алкоголем, кодували його з молоду, вистачало коли на пару місяців, коли на 10 років. Останні 3 роки, після смерті бабусі, в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує. Коли не п´є чудовий чоловік, хозяін, батько і дідусь. Коли п´є, то нема життя нікому.....
За ці останні роки особливо нервовий, просто загорається як спічка.
Зайвий раз не чіпаємо.
І от ввечері син не слухався, кілька разів попросили і я, і дідусь, щоб він перестав.
І я чую із сусідньоі кімнати ляпас, такий серйозний хлопок. Він вдарив мого п´ятирічного сина по лиці. Він дуже плакав, ляпас був серйозний. Плакала і я. Він не стримався, але вже по попі б дав, щоб прилякать, не по лиці ж.
Дідусь звичайно сам зрозумів, що погарячкував, але пробачення не попросив. Закрився в кімнаті.
А я реву. Завтра по плану ввечері збиралися додому, навіть не знаю як цілий день себе поводить з батьком.
Як це боляче, коли твою дитину вдарили. Я вперше відчула цей біль всім серцем. Не зможу простити батька. Не було там взагалі такоі ситуаціі, за яку хоч якось треба було бити. Можливо, накричати, віддьоргнути грубо, всадити силком, але не бити, тим паче по лиці.
Ридаю.....
Я дуже люблю батьків, вони для мене зробили все можливе. Люблять моіх дітей, синам 5 і 3 майже. Ми навідуємо іх кілька разів на місяць по 2-7 днів, вони нас ждуть і любязно приймають, просять приіхати. Батьки живуть у селі, діти, особливо старший, люблять сюди іздити. Ми ходимо до озера і годуємо качечок, в лісочку є майданчик, ціле пасовище козочок, вони люблять спостерігати. Дідусь тримає курочок і разом з онуками сідають чистити кукурудзу і це вони дуже люблять. В селі багато завжди роботи, у батьків бізнес на землі своіми руками. Дуже втомлюються, стараюся допомогти чим можу, поки гостюємо. Сьогодні багато допомагала я мамі, дідусь пів дня провів з дітьми. Він не звикший до такого шуму гаму, коли ім треба 20 разів сказати, аж поки не перейдеш на крик, щоб вони не брали ножів, чи не сунули руки в трактор, чи вийшли з калюжі, чи не топтали грядку і тд. Старший особливо впертий （в чоловіковій сім´і це сімейна риса, а він і зовні, і характером в той бік）. Борюсь, як можу. Зламати його не виходить. Проводимо багато бесід, обмежуємо мультики за непослухання, ставимо у куток, в критичних ситуаціях звязаних з напругою отримав по рукам, кілька разів і по попі вже отримував. Загалом ці покарання він в серйоз не сприймає, бо йому було не боляче, а так, щоб прилякати.
Сьогодні він своєю впертістю вкрай дістав діда. Мій батько не звик, що дитина може отак не слухати зауваження （якщо син вирішив проіхатися велосипедом в грядці куплених черенків хризантем, то йому 3 дорослі людини вслід кричать не ідь, а він поки не доіде до кінця і не зреагує. Ну такий він у мене）
Я була дитиною слухняною, за найменше непослухання був зі сторони батьків крик такий, що я боялася його, як вогню, і не доводила до краів. Мене ніколи не били. Але крику я дуже боялася і плакала. У батька все життя проблеми з алкоголем, кодували його з молоду, вистачало коли на пару місяців, коли на 10 років. Останні 3 роки, після смерті бабусі, в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує. Коли не п´є чудовий чоловік, хозяін, батько і дідусь. Коли п´є, то нема життя нікому.....
За ці останні роки особливо нервовий, просто загорається як спічка.
Зайвий раз не чіпаємо.
І от ввечері син не слухався, кілька разів попросили і я, і дідусь, щоб він перестав.
І я чую із сусідньоі кімнати ляпас, такий серйозний хлопок. Він вдарив мого п´ятирічного сина по лиці. Він дуже плакав, ляпас був серйозний. Плакала і я. Він не стримався, але вже по попі б дав, щоб прилякать, не по лиці ж.
Дідусь звичайно сам зрозумів, що погарячкував, але пробачення не попросив. Закрився в кімнаті.
А я реву. Завтра по плану ввечері збиралися додому, навіть не знаю як цілий день себе поводить з батьком.
Як це боляче, коли твою дитину вдарили. Я вперше відчула цей біль всім серцем. Не зможу простити батька. Не було там взагалі такоі ситуаціі, за яку хоч якось треба було бити. Можливо, накричати, віддьоргнути грубо, всадити силком, але не бити, тим паче по лиці.
Ридаю.....
показать весь текст
1020
0
Автор, а у підлітковому віці що будете робити ’поки він не доведе, що хоче, до кінця’? Таємно грошей у вас взяти чи ключі від татової машини, випити з друзями, прийти під ранок? Або зараз вчіть рахуватися з вами або ридатимете не одну годину...
Действительно, ваш непослушный и невоспитанный ребёнок всех достал, а дед виноват. Я против битья, не оправдываю. Но нечего неслуха по людям возить. Например, я ваша соседка и ваш ребёнок портит мои хризантемы, бить и наказывать я его конечно не могу, вот от чего мне должно полегчать? Что он в папу, что он ребёнок?
Да никто никого не отлупил, дал затрещину опупевшему от безнаказанности внучеку, и то после многократного увещевания
«Ну такий він у мене» - це вирок вашим материнським та педагогічним здібностям.
Не такий, не в тата пішов, а просто невихований. Ви не встановили дитині меж, які переходити не дозволено — то це за вас зроблять інші люди. I подякуйте долі, що це рідний дідусь, який ще й шкодуватиме за вчинене. А не чужі люди, що могли б і на вас кинутись з товмаками.
Ця ситуація має стати показовою. Але ви поки що неправильні висновки зробили. Почитайте тему — можливо, зрозумієте.
Не такий, не в тата пішов, а просто невихований. Ви не встановили дитині меж, які переходити не дозволено — то це за вас зроблять інші люди. I подякуйте долі, що це рідний дідусь, який ще й шкодуватиме за вчинене. А не чужі люди, що могли б і на вас кинутись з товмаками.
Ця ситуація має стати показовою. Але ви поки що неправильні висновки зробили. Почитайте тему — можливо, зрозумієте.
Ну а самі Ви як оцінюєте ситуацію ? Дитина яка тупо не реагує на прохання,пояснення і врешті крик,вона як,адекватна ?
Несколько раз в месяц на 2-7 дней мы у них гостим. Дети папу видят? Вы же практически все время у родителей. Старые люди впахивают на огороде, тем более если у них это бизнес. А тут ещё и внучки весёлые, задорные. Во всей этой истории жалко стариков и их труд, наверняка ж сумками из села везёте продукты, не задумываясь как это все им достаётся. Пожилым людям нужен покой и тишина, работы им хватает. Привозите внуков на пару дней в месяц и будет вам счастье, за ними соскучатся и будут прощать им такое поведение. Но вы, автор с сыночком ещё наплачетесь.
вот после этого *ляпаса* внучок будет так же тихо и мирно себя с дедом вести, как и при воспитательнице в саду!!! Автор наверное думает, что в садочку уговаривают деток не баловаться.... ага... небось пару раз к стенке отлетел и все сразу понял! А маманька так и будет жопу подтирать и в школе сынуле.
На здоровье. И внимательно прочтите 84 комент. Ньюансов хватает и в поведении отца, внука и в вашем, и ребёнок может запомнить эту ситуацию и т.д. Но по сути, это не та ситуация, чтоб рыдать. Все нам даётся для чего то. Вам лишь нужно извлечь правильный урок и понять, почему так произошло и что сделать, чтоб подобное не повторилось. Вам нужно пересмотреть подход к воспитанию и с собой разобраться. Или урок будет повторяться и видоизменяться...
сильней ударьте себя ,а?
Це абсолютно не так. Зазвичай агресію проявляють діти, які зрозуміли, що питання можна вирішувати через силу. Або ж ті, хто сам є жертвою агресора. У сім‘ї він буде менаслухняним хлопчиком адже знає, що за провину отримає важкого ляпаса чи паском. А цю приховану образу та непокору обов‘язково проявить згодом десь у соціумі. І батьки такої дитини будуть казати - чемний же хлопчик. А хлопчик не чемний, а живе у тривозі та страху і має десь її виміщати чи контейнурувати.
Проблема в том что никто в вашей семье для ребенка не авторитет. По крайне мере из тех что кричали ему не ехать. Это реальная проблема. Ребенок не чувствует взрослого-главного и начинает ему сносить крышу и от страха в том числе что нет взрослог, не на кого опереться ему. Не считаю вас яжемамой как тут пишут. Просто нужно выстроить отношения с сыном так чтобы он понимал ВЫ главная и ВЫ решаете пока он маленький он подчиняется. С точки зрения психологии возможно не совсем корректно описала но приблизительно так и есть. И чтобы не терять время и нервы советую обратиться к специалисту. Только достойному
Автор, у меня тоже одна дочка такая некерована, к тому же сердечница, но я все время думаю, а если я сейчас с ней не справлюсь, не научу меня слушаться, что я в подростковом возрасте с ней делать буду? Хочу я чтоб она выросла наркоманкой или ещё кем, у нас город такой, и тогда максимально стараюсь сделать её таки керованой дитиной.
Підросте некерований синок, ще благатимете діда, щоб взяв у гості та виховав. Тільки одним ляпасом тоді не відбудешся.
Мамаша, узбагойтесь и попросите прощения у вашего отца за то, что ваш невменяемый ребенок вывел пожилого человека из себя. А ситуации виноваты Вы и только Вы.
Деда не оправдываю, нов Вашем случае это наверное единственный способ остановить вашего ребенка.
Вы понимаете в каком стрессе и напряжении находятся ваши родители из-за того, что вы позволили вседозволеннность вашему ребенку прикрываясь якобы твердостью его характера ? Брать ножи, лезть к трактору, вытаптывать грядки - а Вы умиляетесь? За 5 лет не научили ребенка элементарному? Вам нужно провалиться со стыда сквозь землю, а не корчить обиженную.
Деда не оправдываю, нов Вашем случае это наверное единственный способ остановить вашего ребенка.
Вы понимаете в каком стрессе и напряжении находятся ваши родители из-за того, что вы позволили вседозволеннность вашему ребенку прикрываясь якобы твердостью его характера ? Брать ножи, лезть к трактору, вытаптывать грядки - а Вы умиляетесь? За 5 лет не научили ребенка элементарному? Вам нужно провалиться со стыда сквозь землю, а не корчить обиженную.
Сейчас набегут новогодние психологи и скажут, что Вы поломаете детскую психику.
Хотя, я сама получала даже от любимой бабули: и лозинка к попе прикладывалась, и скакалка, и даже авоська. Как же мне жить с этой травмой детства? ...
Эх, бабуличка моя любимая, прости, что не слушалась тебя.
Хотя, я сама получала даже от любимой бабули: и лозинка к попе прикладывалась, и скакалка, и даже авоська
. Как же мне жить с этой травмой детства? ... Эх, бабуличка моя любимая, прости, что не слушалась тебя.
Автор, какое наказание понёс ребёнок за езду по грядке?
Только не пишите, что накричали, это не является наказанием.
Только не пишите, что накричали, это не является наказанием.
Я знаю, что такое этожеребенок. У меня племянник такой. Ударил - значит заслужил. Ему не два года. Если слов не понимает, значит кардинальные меры.
Вы не рыдайте, а лучше воспитывайте своего ребенка.
Попросите прощение у родителей за то, что так воспитали детей. И не ездите больше к ним. Не трепайте им нервы
Вы не рыдайте, а лучше воспитывайте своего ребенка.
Попросите прощение у родителей за то, что так воспитали детей. И не ездите больше к ним. Не трепайте им нервы
Зачем писать ’плохая’?? Нет не плохая, а хорошая это та которая лупит ребенка ? Должна быть золотая середина, но поощрять насилие над ребенком тоже не от большого ума , вы уж извините, ребенок сдачи дать не может ..пока!
За одного битого двох небитих дають. Мене аж верне від діточок, з котрими мами мило розмовляють тоді, коли на заважало б віддухопелити по сраці.
Повірте, їх за кілометр видно. Можу навіть наспір вгадати, де дитина знає межі дозволеного, а де юного лідера зрощують.
Повірте, їх за кілометр видно. Можу навіть наспір вгадати, де дитина знає межі дозволеного, а де юного лідера зрощують.
Не утрируйте. Вы сейчас описываете поведение детей постоянно терпящих побои в семье. Одна пощечина не сделает из ребёнка монстра, а поможет привести его в чувство.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу