БлинчикБезСметанки• 12 мая 2019
Порекомендуете книгу по Истории Украины!
Очень хочется узнать историю нашей страны, но в сети много книг по истории, я понимаю, что во многих книгах альтернативная реальность ((а хочется действительно начать изучение фактов. Очень надеюсь на ваши рекомендации
Пацелуйнитуда• 12 мая 2019
На реальных событиях ’Сад Гетсиманський’ І.Багряний. Не пожалеете, человек описал то, что прошел лично.
И А. Кузнецов ’Бабин Яр’ тоже познавательно и не только о том, что в названии.
И А. Кузнецов ’Бабин Яр’ тоже познавательно и не только о том, что в названии.
Моська-слон• 12 мая 2019
Історія України Орест Субтельний.
Із художніх творів ’Марія’ Самчука, ’Тигролови ’ і ’Сад Гетсиманський’
Із художніх творів ’Марія’ Самчука, ’Тигролови ’ і ’Сад Гетсиманський’
КрестьянинДиор• 12 мая 2019
Не так давно сняли мини сериал ’История Украины’, серии короткие, над созданием работали историки. Очень неплохой для короткого экскурса. А дальше будете изучать то что заинтересует.
Цветик-семицветик• 12 мая 2019
Тимоти Снайдер ’Кровавые земли: Европа между Гитлером и Сталиным’.
Из художественных понравились ’Соло для Соломії’, ’Століття Якова’ Володимира Лиса, ’Чорний ворон’ Василя Шкляра.
Из художественных понравились ’Соло для Соломії’, ’Століття Якова’ Володимира Лиса, ’Чорний ворон’ Василя Шкляра.
мадамГрицацуева• 12 мая 2019
еще лет 10-15 назад Интер выпускал серии мини-сериалов по истории Украины. интересно, но там сильно интенсивно)
После шести ни-ни• 12 мая 2019
’Історія Украіни від діда Свирида’
Это бимба!
Уривок з §2. Початок осiлого життя
...коли, приблизно 10 тисяч років тому первісні люди, успішно будуючи розвинений мезоліт, обгризли кістки останнього в Україні мамонта і перед ними постало сакраментальне питання – що їсти будемо?
Зрозуміло, що це питання не просто так постало. Воно було доволі голосно сформульоване юрбою сердитих жінок, які, взявши руки в боки, грізно посунули на розгублених чоловіків.
– Ну і чим ви думаєте годувати дітей, трясця вашій матері?! – напустилося жіноцтво на дядьків, театрально показуючи на гурт замурзаних дітлахів, котрі, як по команді, почали жалібно плакати, розмазуючи сльози по брудних щоках.
Уривок з §5. Доба фентезi
...Недовго кімерійці насолоджувалися відпочинком на пляжах Причорномор’я і Криму. Лишень якихось двісті чи триста років. Аж поки у VII столітті до н. е. там з’явилася незнайома кімерійцям ворожа кавалерія вдосконаленої конструкції.
– Ви хто такі будете? – спитали здивовані кімерійці, підводячись з шезлонгів і затуляючи очі від яскравого сонечка.
– Скіфи ми! – спльовуючи, відповів головний кавалерист, оглядаючи кімерів “розкосими і жадними очима”. І спокійно звелів: “Ану, дуйте із пляжу!”
Кімерійці спробували було рипнутися, але у закованих в панцирі скіфських вершників оті кімерійські потуги викликали лише саркастичний сміх
Уривок з § 17. Князь Ярослав
...Це була остання в історії вилазка печенігів проти Русі. Рештки печенізької орди, яка впродовж ста двадцяти одного року майже безперервно псувала нашим предкам кров, пішли з нашої землі кудись у Візантію, і їхні нащадки розчинилися в морі інших народностей.
Ярослав без докорів сумління міг витерти з чола піт і гарним каліграфічним почерком доповнити список знищених нашими предками ворогів словом “печеніги”.
Гігантське значення, яке мала для Русі перемога над печенігами, усвідомлювалося нашими предками і в часи Ярослава. Який вирішив відзначити цю стратегічно важливу перемогу, звівши у Києві величний християнський собор. Літопис стверджує, що саме на честь перемоги над печенігами у 1036 році Ярослав заклав у Києві Софійський собор, котрий стоїть у центрі столиці нашої держави й донині.
Дід думає, що кожен українець має хоч раз в житті побувати в тому соборі. Який є не лише релігійною святинею. Але й символом непоборного духу небайдужих громадян. Бо коли ви оглядатимете частини древньої кладки собору, подумайте, що кожен камінь там клався руками, які незадовго до того тримали спис, меч або пращу...
А какие там иллюстрации
Это бимба!
Уривок з §2. Початок осiлого життя
...коли, приблизно 10 тисяч років тому первісні люди, успішно будуючи розвинений мезоліт, обгризли кістки останнього в Україні мамонта і перед ними постало сакраментальне питання – що їсти будемо?
Зрозуміло, що це питання не просто так постало. Воно було доволі голосно сформульоване юрбою сердитих жінок, які, взявши руки в боки, грізно посунули на розгублених чоловіків.
– Ну і чим ви думаєте годувати дітей, трясця вашій матері?! – напустилося жіноцтво на дядьків, театрально показуючи на гурт замурзаних дітлахів, котрі, як по команді, почали жалібно плакати, розмазуючи сльози по брудних щоках.
Уривок з §5. Доба фентезi
...Недовго кімерійці насолоджувалися відпочинком на пляжах Причорномор’я і Криму. Лишень якихось двісті чи триста років. Аж поки у VII столітті до н. е. там з’явилася незнайома кімерійцям ворожа кавалерія вдосконаленої конструкції.
– Ви хто такі будете? – спитали здивовані кімерійці, підводячись з шезлонгів і затуляючи очі від яскравого сонечка.
– Скіфи ми! – спльовуючи, відповів головний кавалерист, оглядаючи кімерів “розкосими і жадними очима”. І спокійно звелів: “Ану, дуйте із пляжу!”
Кімерійці спробували було рипнутися, але у закованих в панцирі скіфських вершників оті кімерійські потуги викликали лише саркастичний сміх
Уривок з § 17. Князь Ярослав
...Це була остання в історії вилазка печенігів проти Русі. Рештки печенізької орди, яка впродовж ста двадцяти одного року майже безперервно псувала нашим предкам кров, пішли з нашої землі кудись у Візантію, і їхні нащадки розчинилися в морі інших народностей.
Ярослав без докорів сумління міг витерти з чола піт і гарним каліграфічним почерком доповнити список знищених нашими предками ворогів словом “печеніги”.
Гігантське значення, яке мала для Русі перемога над печенігами, усвідомлювалося нашими предками і в часи Ярослава. Який вирішив відзначити цю стратегічно важливу перемогу, звівши у Києві величний християнський собор. Літопис стверджує, що саме на честь перемоги над печенігами у 1036 році Ярослав заклав у Києві Софійський собор, котрий стоїть у центрі столиці нашої держави й донині.
Дід думає, що кожен українець має хоч раз в житті побувати в тому соборі. Який є не лише релігійною святинею. Але й символом непоборного духу небайдужих громадян. Бо коли ви оглядатимете частини древньої кладки собору, подумайте, що кожен камінь там клався руками, які незадовго до того тримали спис, меч або пращу...
А какие там иллюстрации
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу