’Не ми цю війну починали, але нам ії завершувати’, - з трибуни парламента лунала інавгураційна промова. Новоприсягнувший Гарант на мить відірвав очі від папірця і промовисто подивився на депутатський загал, наче ізрік щось розумне і сивочоле.
- Перемогою! - пролунало десь з п´ятого-шостого рядів.
- Перемогою! - вигукнув хтось інший.
Оратор розгубився. В папірці нічого подібного написано не було.
- Перемогою! - продовжував наполягати голос, схожий на голос Гані Гопко.
Зависла незграбна пауза. В папірці вперто не з´являлося нове слово, а питання, перемогою чи ні, - складне, геополітичне. На обличчі новообраного відобразився внутрішній діалог. Але тривав він недовго, якусь мить. По тому сумніви випарувалися, і він знов продовжив читати своє августєйше звернення.
Вже добу експертрий загал обговорює, що сказав Зеленський в своїй промові, а для мене головне - чого він НЕ сказав. І це було саме це слово ’перемога’. Питання - чому він його не зміг вимовити навіть під тиском. Він вважає, що війну треба закінчувати поразкою? Капітуляцією? Змовою, як в часи розділу Польщі? Думаю, в нього просто нема з цього приводу власної думки.
І це - найстрашніше.
А не те, що він чомусь не згадав серед потрібних законів скасування недоторканості президента і закон про імпічмент.
І навіть не те, що він не назвав підстав для розпуску парламента, запустивши процедуру консультацій з лідерами фракцій через добу після оголошення про розпуск. Рівно навпаки, ніж передбачено Конституцією.
#читаємо_вголос Olga Chervakova