Ненька наша• 13 января 2020
Я очень устала от своей матери
Мне 31, живу с матерью, у которой тревожное расстройство. Уже несколько лет она боиться оставаться надолго одна дома, последний год я даже работаю пол дня, т.к до этого через день моего утро начиналось с ее нытья "не ходи сегодня на работу, мне плохо" и тд, а каждый вечер я сбивала ей давление, которое повышалось из-за ее тревоги. Соответственно, я не могу никуда поехать на пару дней даже, не могу в выходной куда-то сходить, да даже было пару раз такое, что шла в аптеку за лекарствами для нее, а она ныла, чтоб я побыстрее возвращалась. У психиатра были, препараты принимала несколько месяцев, но эффекта почти нет. А я тем временем уже дошла до ручки, я проживаю ее жизнь и конца края этому нет. До последнего не хотелось выносить эту историю в интернет, но здесь мне часто давали хорошие, полезные советы, может сейчас кто-то посоветует выход. Или просто поговорите со мной, тяжело(
Ранее предлагала ей сиделку, она говорит, что ей будет некомфортно, т.к когда-то приходила ее подруга сидеть с ней, мать говорит, что тревога и страх у нее все равно были(
Ранее предлагала ей сиделку, она говорит, что ей будет некомфортно, т.к когда-то приходила ее подруга сидеть с ней, мать говорит, что тревога и страх у нее все равно были(
показать весь текст
Борисфенка• 13 января 2020
Ответ дляЭкспертиза
Але тиждень дутися на доньку і вести себе тихо,як миша, при деменції людина не змогла би. Просто тому, що не змогла би себе контролювати.
Шантажувати типу звільняйся, або я з розуму зійду, а тобі буде ще гірше, теж не змогла би. Бо це все ланцюжки чітких логічних дій.
Шантажувати типу звільняйся, або я з розуму зійду, а тобі буде ще гірше, теж не змогла би. Бо це все ланцюжки чітких логічних дій.
Тю, навпаки, саме так вони і роблять. Там якась дика суміш здорового глузду і безумства, в один момент раціональне мислення, в наступний момент дикі фантазії.
Бабуся каже ’Якщо ти будеш їсти, і я буду їсти’, Питаєш, а чому так ’Бо ви мене хочете отруїти’. Через п´ять хвилин дає толкову практичну пораду щодо шиття одягу.
Бабуся каже ’Якщо ти будеш їсти, і я буду їсти’, Питаєш, а чому так ’Бо ви мене хочете отруїти’. Через п´ять хвилин дає толкову практичну пораду щодо шиття одягу.
Ответ дляБорисфенка
Тю, навпаки, саме так вони і роблять. Там якась дика суміш здорового глузду і безумства, в один момент раціональне мислення, в наступний момент дикі фантазії.
Бабуся каже ’Якщо ти будеш їсти, і я буду їсти’, Питаєш, а чому так ’Бо ви мене хочете отруїти’. Через п´ять хвилин дає толкову практичну пораду щодо шиття одягу.
Бабуся каже ’Якщо ти будеш їсти, і я буду їсти’, Питаєш, а чому так ’Бо ви мене хочете отруїти’. Через п´ять хвилин дає толкову практичну пораду щодо шиття одягу.
Это больше на паранойю.
Экспертиза• 13 января 2020
Ответ дляНенька наша
Это моя мечта... Мать, правда, не раз мне говорила (не знаю, насколько серьезно), чтоб я ее устроила в дом престарелых, если не могу за ней ухаживать. Но я как представлю этот дом престарелых, это как тюрьма, мне бы не хотелось так доживать, поэтому и другому такого не пожелаю, это самый крайний вариант из всех возможных, в случае, если человек уже ничего не соображает.
Вы в каком городе? Забудьте об ужасах домов престарелых. Они нынче другие. Из опыта - частный дом в два этажа в черте города. Большой дом. Палаты есть и на одного, есть и на 5. Чистота идеальная. Нет запаха старости. Двор с лавками, кусты, деревья, цветочки. Лежачих вывозят на креслах, ходячие сами. Вечером бывает музыка и танцы (ну подобие, конечно, полностью здоровых и адекватных там нет). Кормят нормально, если надо, то еду пережуют. Пару раз в неделю доктор приходит на осмотр. Можно приглашать своих докторов любого профиля, массажистов и т.п.
Да, это не дома с родными, но если некому смотреть за пожилым родственником, то очень даже вариант. Лучше туда не попадать, конечно, но ....
Да, это не дома с родными, но если некому смотреть за пожилым родственником, то очень даже вариант. Лучше туда не попадать, конечно, но ....
Экспертиза• 13 января 2020
Ответ дляБорисфенка
Тю, навпаки, саме так вони і роблять. Там якась дика суміш здорового глузду і безумства, в один момент раціональне мислення, в наступний момент дикі фантазії.
Бабуся каже ’Якщо ти будеш їсти, і я буду їсти’, Питаєш, а чому так ’Бо ви мене хочете отруїти’. Через п´ять хвилин дає толкову практичну пораду щодо шиття одягу.
Бабуся каже ’Якщо ти будеш їсти, і я буду їсти’, Питаєш, а чому так ’Бо ви мене хочете отруїти’. Через п´ять хвилин дає толкову практичну пораду щодо шиття одягу.
Через 5 хвилин.... Головна фраза. У автора мати тижнями здатна на усвідомлену маніпуляцію.
Борисфенка• 13 января 2020
Ответ дляЭкспертиза
Через 5 хвилин.... Головна фраза. У автора мати тижнями здатна на усвідомлену маніпуляцію.
Моя мама місяць не розмовляла з рідною сестрою, тому що та залишила гроші на лікування мені, а не мамі. А витрачати гроші на лікування мама не хотіла ’Нащо даремно переводити’. І нічого їй не доведеш. Образилася страшенно.
Одним словом, важко це все. Мене мама дитбудинком не лякала у дитинстві, і я її доглядала до останнього.
Всі багато пишуть про післяродову депресію або відчай у декреті ’Не можу вдома сидіти, дитя всі сили забирає, як це все набридло’. І всі так співчувають.А от коли ситуація навпаки, мами вже тягарем стають, доньки бігом шукають будинки престарілих, терпіти не хочуть.
Одним словом, важко це все. Мене мама дитбудинком не лякала у дитинстві, і я її доглядала до останнього.
Всі багато пишуть про післяродову депресію або відчай у декреті ’Не можу вдома сидіти, дитя всі сили забирає, як це все набридло’. І всі так співчувають.А от коли ситуація навпаки, мами вже тягарем стають, доньки бігом шукають будинки престарілих, терпіти не хочуть.
Экспертиза• 13 января 2020
Ответ дляБорисфенка
Моя мама місяць не розмовляла з рідною сестрою, тому що та залишила гроші на лікування мені, а не мамі. А витрачати гроші на лікування мама не хотіла ’Нащо даремно переводити’. І нічого їй не доведеш. Образилася страшенно.
Одним словом, важко це все. Мене мама дитбудинком не лякала у дитинстві, і я її доглядала до останнього.
Всі багато пишуть про післяродову депресію або відчай у декреті ’Не можу вдома сидіти, дитя всі сили забирає, як це все набридло’. І всі так співчувають.А от коли ситуація навпаки, мами вже тягарем стають, доньки бігом шукають будинки престарілих, терпіти не хочуть.
Одним словом, важко це все. Мене мама дитбудинком не лякала у дитинстві, і я її доглядала до останнього.
Всі багато пишуть про післяродову депресію або відчай у декреті ’Не можу вдома сидіти, дитя всі сили забирає, як це все набридло’. І всі так співчувають.А от коли ситуація навпаки, мами вже тягарем стають, доньки бігом шукають будинки престарілих, терпіти не хочуть.
Інколи нема можливості з роботи звільнитися, щоб доглядати хвору людину. Інколи у старої людини діти померли раніше. Та й 3 роки декрету по догляду за батьками не дають, дитсадків для бабусь нема. Є не лише біле і чорне.
Ответ дляБорисфенка
Моя мама місяць не розмовляла з рідною сестрою, тому що та залишила гроші на лікування мені, а не мамі. А витрачати гроші на лікування мама не хотіла ’Нащо даремно переводити’. І нічого їй не доведеш. Образилася страшенно.
Одним словом, важко це все. Мене мама дитбудинком не лякала у дитинстві, і я її доглядала до останнього.
Всі багато пишуть про післяродову депресію або відчай у декреті ’Не можу вдома сидіти, дитя всі сили забирає, як це все набридло’. І всі так співчувають.А от коли ситуація навпаки, мами вже тягарем стають, доньки бігом шукають будинки престарілих, терпіти не хочуть.
Одним словом, важко це все. Мене мама дитбудинком не лякала у дитинстві, і я її доглядала до останнього.
Всі багато пишуть про післяродову депресію або відчай у декреті ’Не можу вдома сидіти, дитя всі сили забирає, як це все набридло’. І всі так співчувають.А от коли ситуація навпаки, мами вже тягарем стають, доньки бігом шукають будинки престарілих, терпіти не хочуть.
Тут какая-то ваша личная боль и обида. Действительно крайности описываете.
Борисфенка• 13 января 2020
Ответ дляtibioka
Тут какая-то ваша личная боль и обида. Действительно крайности описываете.
Так, це була моя життєва ситуація донедавна, мами вже нема. Така сама, як і у авторки.
harchushyn• 13 января 2020
Ответ дляНенька наша
Абсолютно согласна. Когда мать ещё была здорова, а отец жив, она постоянно требовала, чтоб я вмешивалась в их отношения, чтоб вразумляла отца и тд. А когда я отказывалась (а у меня просто не было сил на пустые нравоучения, да и смысла не было), то она на меня обижалась (на то, что я вроде на стороне отца, а нее плевать), могла не разговаривать неделями, дома была невыносимая обстановка. Не знаю, зачем это рассказываю сейчас, но надо выговориться) простите)
Вам би до психолога((((
Пообіцяте собі почитати ’Материнську любов’ ,а ще ’токсичные родители’. Вам стане легше. 10000%
.
Ви розумітимете себе більше, трішки рощставите межі і менше відчуватимете почуття провини
Пообіцяте собі почитати ’Материнську любов’ ,а ще ’токсичные родители’. Вам стане легше. 10000%
.
Ви розумітимете себе більше, трішки рощставите межі і менше відчуватимете почуття провини
Борисфенка• 13 января 2020
Ответ дляtibioka
Не бывает ’таких самих ситуацій’, понимаете?
Ок, всі дорослі люди рано чи пізно стикаються з тим, що батьки стають немічними, хворими, недієздатними, незрячими тощо.
Вище правильно кажуть, що й декрету по догляду за батьками не дають. Проте кожен несе свій тягар, і викручується, як може, щоб і заробляти, і дітей ростити, і батьків догледіти.
Вище правильно кажуть, що й декрету по догляду за батьками не дають. Проте кожен несе свій тягар, і викручується, як може, щоб і заробляти, і дітей ростити, і батьків догледіти.
Ответ дляБорисфенка
Ок, всі дорослі люди рано чи пізно стикаються з тим, що батьки стають немічними, хворими, недієздатними, незрячими тощо.
Вище правильно кажуть, що й декрету по догляду за батьками не дають. Проте кожен несе свій тягар, і викручується, як може, щоб і заробляти, і дітей ростити, і батьків догледіти.
Вище правильно кажуть, що й декрету по догляду за батьками не дають. Проте кожен несе свій тягар, і викручується, як може, щоб і заробляти, і дітей ростити, і батьків догледіти.
Да, но в том случае, когда это действительно, необходимо, в случае автора, повторяюсь, это не так.
Борисфенка• 13 января 2020
Ответ дляtibioka
Да, но в том случае, когда это действительно, необходимо, в случае автора, повторяюсь, это не так.
Тому я і впізнала себе у авторці. У випадку авторки є токсична мама з психосоматикою, яка буде їй гризти голову ще років 20-30. І авторці треба вижити. Пізніше на це накладеться деменція.
Ответ дляБорисфенка
Тому я і впізнала себе у авторці. У випадку авторки є токсична мама з психосоматикою, яка буде їй гризти голову ще років 20-30. І авторці треба вижити. Пізніше на це накладеться деменція.
Вот вы выживали. А автор хочет жить. Разница есть. Это ваш выбор, токсичную мать с психосоматикой можно оставить/расставить границы и она справится. Но у вас такой уровень вины и слияния с ней, что вы этого так и не поняли. И это ваш выбор и ваша жизнь, но, похоже, что вы хотите чтобы и другие сделали подобный выбор, видимо, облегчение так почувствуете.
Запыхалась• 13 января 2020
автор, есть хорошее отделение в Киевской городской клинической больнице №8, отделение пограничных состояний психосоматических расстройств. Врач - Сергей Адамович, фамилию не помню. Помогает.
Сдается мне, у Вашей матери уже не тревожное расстройство, а образ жизни. У меня когда-то стоял такой диагноз, но у меня не было сил на все эти танцы, что она устраивает
Сдается мне, у Вашей матери уже не тревожное расстройство, а образ жизни. У меня когда-то стоял такой диагноз, но у меня не было сил на все эти танцы, что она устраивает
Борисфенка• 13 января 2020
Ответ дляtibioka
Вот вы выживали. А автор хочет жить. Разница есть. Это ваш выбор, токсичную мать с психосоматикой можно оставить/расставить границы и она справится. Но у вас такой уровень вины и слияния с ней, что вы этого так и не поняли. И это ваш выбор и ваша жизнь, но, похоже, что вы хотите чтобы и другие сделали подобный выбор, видимо, облегчение так почувствуете.
Ні, я бажаю авторці всього найкращого. Але й мої поради непотрібні, авторка шукає вже будинок пристарілих. Вини при цьому не відчуватиме, як думаєте?
Экспертиза• 13 января 2020
Ответ дляБорисфенка
Ні, я бажаю авторці всього найкращого. Але й мої поради непотрібні, авторка шукає вже будинок пристарілих. Вини при цьому не відчуватиме, як думаєте?
Авторка не шукає будинок пристарілих. Це перше, а друге - автору і так не солодко, а тут ще й ви, як чужа і стороння людина шпильки вставляєте. Ну догледіли ви свою матір, були сили, час, гроші і т.п. Молодець. А авторка сама вирішить, що краще для неї і її матері.
автор
Ненька наша
• 13 января 2020
Ответ дляharchushyn
Вам би до психолога((((
Пообіцяте собі почитати ’Материнську любов’ ,а ще ’токсичные родители’. Вам стане легше. 10000%
.
Ви розумітимете себе більше, трішки рощставите межі і менше відчуватимете почуття провини
Пообіцяте собі почитати ’Материнську любов’ ,а ще ’токсичные родители’. Вам стане легше. 10000%
.
Ви розумітимете себе більше, трішки рощставите межі і менше відчуватимете почуття провини
Я сейчас читаю ’Спасать или спасаться’, выше посоветовали. Потом и Ваши почитаю. Может немного встанет в голове все на свои места, а то живу с этим уже несколько лет, а осознание, что так не должно быть пришло только сейчас

автор
Ненька наша
• 13 января 2020
Ответ дляБорисфенка
Ні, я бажаю авторці всього найкращого. Але й мої поради непотрібні, авторка шукає вже будинок пристарілих. Вини при цьому не відчуватиме, як думаєте?
Я не собираюсь искать дом престарелых.
Советничаю тут• 13 января 2020
Ответ дляНенька наша
Это моя мечта... Мать, правда, не раз мне говорила (не знаю, насколько серьезно), чтоб я ее устроила в дом престарелых, если не могу за ней ухаживать. Но я как представлю этот дом престарелых, это как тюрьма, мне бы не хотелось так доживать, поэтому и другому такого не пожелаю, это самый крайний вариант из всех возможных, в случае, если человек уже ничего не соображает.
Манипуляции на вашем чувстве вины. Я выше уже писала, что у моем покойном мамы после микроинсультов был очень внезапный и резкий переход от тревожных состояний до состояния, что за ней все следят, повсюду камеры, я и все кто к нам приходил - это разведчики для ’них’ и все такое. Мне врач уже после смерти мамы, а после микроинсульта она прожила 5 лет, так и сказал, что после инсультов если не купировать быстро, если не восстанавливать все экстренно то мозг отмирает: сначала повышенная тревожность, потом уныние и чувство брошенности, потом развивается параноя. Думаю писать вам про то, что творят люди с деменцией (а она очень помолодела последнее время) не стоит, вы сами можете почитать эти ужасы в интернете.
Я очень советую вам автор взять ситуацию под контроль и начать жить своей жизнью пока не поздно. Перестав подпитывать ее своим вниманием она переключится на что то другое.
Я очень советую вам автор взять ситуацию под контроль и начать жить своей жизнью пока не поздно. Перестав подпитывать ее своим вниманием она переключится на что то другое.
Борисфенка• 13 января 2020
Ответ дляЭкспертиза
Авторка не шукає будинок пристарілих. Це перше, а друге - автору і так не солодко, а тут ще й ви, як чужа і стороння людина шпильки вставляєте. Ну догледіли ви свою матір, були сили, час, гроші і т.п. Молодець. А авторка сама вирішить, що краще для неї і її матері.
А я хіба десь написала, що я декларую істину в останній інстанції? Я написала, вона почитає. Ви написали, вас почитає. Висновки зробить сама.
Советничаю тут• 13 января 2020
Ответ дляБорисфенка
Моя мама місяць не розмовляла з рідною сестрою, тому що та залишила гроші на лікування мені, а не мамі. А витрачати гроші на лікування мама не хотіла ’Нащо даремно переводити’. І нічого їй не доведеш. Образилася страшенно.
Одним словом, важко це все. Мене мама дитбудинком не лякала у дитинстві, і я її доглядала до останнього.
Всі багато пишуть про післяродову депресію або відчай у декреті ’Не можу вдома сидіти, дитя всі сили забирає, як це все набридло’. І всі так співчувають.А от коли ситуація навпаки, мами вже тягарем стають, доньки бігом шукають будинки престарілих, терпіти не хочуть.
Одним словом, важко це все. Мене мама дитбудинком не лякала у дитинстві, і я її доглядала до останнього.
Всі багато пишуть про післяродову депресію або відчай у декреті ’Не можу вдома сидіти, дитя всі сили забирає, як це все набридло’. І всі так співчувають.А от коли ситуація навпаки, мами вже тягарем стають, доньки бігом шукають будинки престарілих, терпіти не хочуть.
И это нормально с точки зрения смысла жизни. Растить ребенка - это движение вперед, это новая жизнь. Ухаживать за стариками - это деградация и откат назад. Во всем цивилизованном мире дома престарелых и пансионы - норма, особенно для больных умственно. В толерантных Европах и Америках никто не будет жить по соседству с бабулей которая мажет фекалиями дверь и забывает выключить газ.
harchushyn• 13 января 2020
Ответ дляНенька наша
Я сейчас читаю ’Спасать или спасаться’, выше посоветовали. Потом и Ваши почитаю. Может немного встанет в голове все на свои места, а то живу с этим уже несколько лет, а осознание, что так не должно быть пришло только сейчас

Я вас вітаю. Початок покладений.
Все тепер буде по іншому
Все тепер буде по іншому
Как_б_не_так• 13 января 2020
Ответ дляНенька наша
Я могу ей резко ответить что-то в этом роде только если уже доконает так, что невозможно промолчать. Она тогда плачет неделю и ведёт себя как мышь. А я чувствую себя виноватой, что нахамил а больному человеку(
Точно . Моя тоже как нахамит, наорет через край - месяц паинька. Не капризничает, всё устраивает, все хорошо
Как_б_не_так• 13 января 2020
Ответ дляНенька наша
Абсолютно согласна. Когда мать ещё была здорова, а отец жив, она постоянно требовала, чтоб я вмешивалась в их отношения, чтоб вразумляла отца и тд. А когда я отказывалась (а у меня просто не было сил на пустые нравоучения, да и смысла не было), то она на меня обижалась (на то, что я вроде на стороне отца, а нее плевать), могла не разговаривать неделями, дома была невыносимая обстановка. Не знаю, зачем это рассказываю сейчас, но надо выговориться) простите)
вы мою жизнь описываете слово в слово.
Anna Venturesm• 14 января 2020
Ответ дляНенька наша
Абсолютно согласна. Когда мать ещё была здорова, а отец жив, она постоянно требовала, чтоб я вмешивалась в их отношения, чтоб вразумляла отца и тд. А когда я отказывалась (а у меня просто не было сил на пустые нравоучения, да и смысла не было), то она на меня обижалась (на то, что я вроде на стороне отца, а нее плевать), могла не разговаривать неделями, дома была невыносимая обстановка. Не знаю, зачем это рассказываю сейчас, но надо выговориться) простите)
’треугольник Карпмана ’
Робот Вертер• 16 января 2020
Ответ дляНенька наша
Это моя мечта... Мать, правда, не раз мне говорила (не знаю, насколько серьезно), чтоб я ее устроила в дом престарелых, если не могу за ней ухаживать. Но я как представлю этот дом престарелых, это как тюрьма, мне бы не хотелось так доживать, поэтому и другому такого не пожелаю, это самый крайний вариант из всех возможных, в случае, если человек уже ничего не соображает.
Да какая тюрьма , вы ополоумели что ли ? Тм можно выходить из комнаты , гулять по территории , ездить в город к друзьям и накомым !
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу