Вчера встретили бобра, в Мій Парк, это начало Троещины, вокруг город, но в 4 км луг и речка. Спор, муж говорит что бобра спецом поселили на озере, а я что он самостоятельно перебрался туда где больше еды
показать весь текст
85
0
а леопарды какие милахи! и рыси, песцы. всех бы затискал)) но лучше врубить ТВ и любоваться сидя на диване)
Я бы и крысу затискала, и ящериц всяких). Но, по понятным причинам, любуюсь издалека).
Хотя вру - посчастливилось держать на руках птицееда и игуану).
Хотя вру - посчастливилось держать на руках птицееда и игуану).
Живу рядом. Этот бобер долго жил через дорогу. На озере без ремонта. Я его года 2 вижу. Так что скорее всего сам перебрался.
И с морковкой будьте осторожны. Бобер очень опасное животное… может и покалечить и убить ненароком…
бобер опасное животное. может укусить и артерию перегрызть - уже не одна смерть людей на их счету
Я спросила у бобра. Он сказал, что советчицы должны быть на вашей стороне, автор, что я и сделала 
Есть пара рекомендаций, возьмите с собой морковку, яблоки мелкие, но угощайте трагладитов уже в конце прогулки, а то проходу не дадут, этот конь за нами всю прогулку ходил, не подпускал не оленей не барана )))
наврала лет на 200!!
вот:
Перші поселення відомі з часів неоліту. Вперше місцевість згадується у літопису від 1026 року, тоді тут був розташований заміський князівський палац «Рай» (або «Радосинь» — у інших джерелах), а також церква Святого Юрія. З 1240 року палац стає заміською резиденцією київських князів.
У XV столітті тут розташовувалось т. зв. «Олелькове городище» — замок київського князя Семена Олельковича. Можливо, від назви цього замку походить назва урочища Городище, яке розташоване на околиці села. При замку виникло село Милославичі, яке згадується у літописах з 1151 року. Адміністративно ця територія до 1471 року входила у склад Київського князівства, згодом — Київського воєводства Литовсько-Польської держави.
За деякими версіями, у 1608 або 1609 році село було спалено під час конфлікту між шляхтичами. В тому ж році міський городничий Станіслав Вигура заснував невеликий хутір, з XVII століття ці території згадуються лише як Вигурівщина.
У ХVI ст. територія майбутньої Троєщини належала Троїцькому Больницькому монастирю Києво-Печерської Лаври і називалася в документах «ґрунт Троїцький» або «Чурилівщина». 1558 р. київський війт Мелешкович купив село та острів Чотанове. Це село Чотанове існувало ще 1720 р., проте згодом воно зникає з документів.
Троєщина ж вперше згадується як село «Троєтчина» у документах 1670 року.
Місцеві землі постійно були об´єктом суперечок між Троїцьким монастирем та мешканцями сусіднього села Вигурівщина. Зокрема, як свідчать архіви, одну з таких суперечок розглядали ще на початку XVI століття. За наказом Богдана Хмельницького, аби покласти край земельним конфліктам, у 1657 році київський полковник Дворецький здійснив обміри і встановив межі Вигурівщини. Проте, межі між Вигурівщиною та Троєщиною переглядались ще декілька разів, зокрема у 1704 році — за наказом митрополита Ясинського та у 1712 році — за ініціативою гетьмана Івана Скоропадського.
Не пізніше 1725 р. у селі було збудовано Троїцьку церкву.
В часи Гетьманщини — Гоголівська сотня Київського полку.
З 1764 року — село Київського повіту Київської губернії, з 1782 року — Київського повіту Київського намісництва, з 1796 року — у складі Малоросійської губернії.
З 1802 по 1902 рік вона входила до складу Броварської, а з 1903 по 1923 рік — Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.
Троєщина не завжди знаходилася там, де і зараз. Однією із найсильніших повеней на Дніпрі була повінь 1877 р. Троєщина тоді суттєво постраждала від стихії, тож село було перенесене на декілька кілометрів далі від берега Десенки. Перенесення села відбувалося поступово. Є відомості, що першою було на вище місце перенесено церкву. А про старе розташування Троєщини сьогодні нагадує урочище Старе Село, що знаходиться на березі Десенки південніше затоки Доманя.
У 1923—1927 роках село належало до Броварського, а потім у 1927—1930 роках до Київського району Київського округу. У 1930—1937 роках село входило до складу Київської приміської смуги. У 1937 році було відновлено Броварський район, до якого увійшла Троєщина.
27 вересня 1943 року нацистські окупанти спалили 436 дворів села Троєщини. Вже 29 вересня Троєщину зайняли радянські війська.
За рішенням Київського облвиконкому від 10 травня 1958 року Троєщина і Вигурівщина були об´єднані в один населений пункт під назвою Троєщина. В квітні 1960 року було відкрито автобусний маршрут № 6. До 1965 року вулиці Троєщини не мали назв, і лише розпорядженням виконкому Троєщинської сільської ради від 18 грудня 1965 року вони отримали назви, що збереглись дотепер. За переписом 1979 року населення села Троєщина становило 6794 осіб: 3064 чоловік і 3730 жінок. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 5 березня 1982 року більша частина колишнього села Вигурівщина (в Указі — частина села Троєщина) було включено до складу міста Києва[1].
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1988 року село Троєщина було включене до складу Києва.
Первісним проєктом житлового масиву Вигурівщина-Троєщина передбачалось знесення села Троєщина, але економічна криза початку 1990-х років та відсутність метро фактично зберегли село від знесення (було знесено лише парний бік Польової вулиці).
вот:
Перші поселення відомі з часів неоліту. Вперше місцевість згадується у літопису від 1026 року, тоді тут був розташований заміський князівський палац «Рай» (або «Радосинь» — у інших джерелах), а також церква Святого Юрія. З 1240 року палац стає заміською резиденцією київських князів.
У XV столітті тут розташовувалось т. зв. «Олелькове городище» — замок київського князя Семена Олельковича. Можливо, від назви цього замку походить назва урочища Городище, яке розташоване на околиці села. При замку виникло село Милославичі, яке згадується у літописах з 1151 року. Адміністративно ця територія до 1471 року входила у склад Київського князівства, згодом — Київського воєводства Литовсько-Польської держави.
За деякими версіями, у 1608 або 1609 році село було спалено під час конфлікту між шляхтичами. В тому ж році міський городничий Станіслав Вигура заснував невеликий хутір, з XVII століття ці території згадуються лише як Вигурівщина.
У ХVI ст. територія майбутньої Троєщини належала Троїцькому Больницькому монастирю Києво-Печерської Лаври і називалася в документах «ґрунт Троїцький» або «Чурилівщина». 1558 р. київський війт Мелешкович купив село та острів Чотанове. Це село Чотанове існувало ще 1720 р., проте згодом воно зникає з документів.
Троєщина ж вперше згадується як село «Троєтчина» у документах 1670 року.
Місцеві землі постійно були об´єктом суперечок між Троїцьким монастирем та мешканцями сусіднього села Вигурівщина. Зокрема, як свідчать архіви, одну з таких суперечок розглядали ще на початку XVI століття. За наказом Богдана Хмельницького, аби покласти край земельним конфліктам, у 1657 році київський полковник Дворецький здійснив обміри і встановив межі Вигурівщини. Проте, межі між Вигурівщиною та Троєщиною переглядались ще декілька разів, зокрема у 1704 році — за наказом митрополита Ясинського та у 1712 році — за ініціативою гетьмана Івана Скоропадського.
Не пізніше 1725 р. у селі було збудовано Троїцьку церкву.
В часи Гетьманщини — Гоголівська сотня Київського полку.
З 1764 року — село Київського повіту Київської губернії, з 1782 року — Київського повіту Київського намісництва, з 1796 року — у складі Малоросійської губернії.
З 1802 по 1902 рік вона входила до складу Броварської, а з 1903 по 1923 рік — Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.
Троєщина не завжди знаходилася там, де і зараз. Однією із найсильніших повеней на Дніпрі була повінь 1877 р. Троєщина тоді суттєво постраждала від стихії, тож село було перенесене на декілька кілометрів далі від берега Десенки. Перенесення села відбувалося поступово. Є відомості, що першою було на вище місце перенесено церкву. А про старе розташування Троєщини сьогодні нагадує урочище Старе Село, що знаходиться на березі Десенки південніше затоки Доманя.
У 1923—1927 роках село належало до Броварського, а потім у 1927—1930 роках до Київського району Київського округу. У 1930—1937 роках село входило до складу Київської приміської смуги. У 1937 році було відновлено Броварський район, до якого увійшла Троєщина.
27 вересня 1943 року нацистські окупанти спалили 436 дворів села Троєщини. Вже 29 вересня Троєщину зайняли радянські війська.
За рішенням Київського облвиконкому від 10 травня 1958 року Троєщина і Вигурівщина були об´єднані в один населений пункт під назвою Троєщина. В квітні 1960 року було відкрито автобусний маршрут № 6. До 1965 року вулиці Троєщини не мали назв, і лише розпорядженням виконкому Троєщинської сільської ради від 18 грудня 1965 року вони отримали назви, що збереглись дотепер. За переписом 1979 року населення села Троєщина становило 6794 осіб: 3064 чоловік і 3730 жінок. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 5 березня 1982 року більша частина колишнього села Вигурівщина (в Указі — частина села Троєщина) було включено до складу міста Києва[1].
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1988 року село Троєщина було включене до складу Києва.
Первісним проєктом житлового масиву Вигурівщина-Троєщина передбачалось знесення села Троєщина, але економічна криза початку 1990-х років та відсутність метро фактично зберегли село від знесення (було знесено лише парний бік Польової вулиці).
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу