Дівчата,як ви в сім´ї? Я вже на межі нервового виснаження, лайки вдома, непорозуміння дикі, повільність чоловіка добиває мене,тупить на кожному кроці, в тероборону ходив,сказали поки не треба.
49
0
А мрй и не ходил. Сидит на диване. Втыкает. Нихера не делает. Втооой дееь из города уезжаем. За неделю до войны задавала вопросы, что будем делать если... Думаеь до сих пор над ответом((
Задає безглузді питання,сто раз щось перепитує, голосно розмовляє,сто раз їсть, я вже неможу не чути нічого,не бачити, сьогодні запитує,яку воду наливаю в чайник? Кажу,сто раз тобі казала,в звичайному житті нормальна людина,зараз розумію,що мене з ним занадто важко дітей немає,шлюб давно
Так мій ще й зарплату за два місяці не приніс,на моїй шиї,довбла щодня до війни,кажи нехай виплатять зарплату,а він каже не буду просити,коли дадуть, а моя зп,то копійки,на них купили харчі і все,вибішує до сказу
Нервы. Стресс.
Может если в теробороне нет мест, то пусть волонтером идёт, может какие хозяйственные вопросы будет решать, займёт себя чем нибудь.
Может если в теробороне нет мест, то пусть волонтером идёт, может какие хозяйственные вопросы будет решать, займёт себя чем нибудь.
Нормально. Нас наоборот такие вещи сплачивают. Уже был опыт уход мужа в ато. Вчера посмеялись над тем, что до войны он подсел на просмотр в ютубе психологов, того же Сатьи. А сейчас и смотреть не хочется, кажется, и никаких проблем личных нет.
Я розумію,я всі речі зібрала в укриття в магазині харчі купила,все сама,він тупить по чорному,запитував мене,як в укритті їсти і спати,я гиркнула,що мовчки. Боже,чоловіки воюють,а мій як баба
Мене теж дратує, вийшла окремо сижу. Вся на нервах, в мене таке відчуття що в нього все добре іповернулось в звичайний режим. Сидів вчора на рос форумах тролив росіян. Дивиться обзори по війні і т п.За ракети наше пво справляється, їжу підвозять в тер обороні і так багато людей.
Мій взагалі, як на тормозі. Тільки розказує всім, що він спокійний, і все ок
. Сидимо зараз біля придністровя , теж на голках. А в нього все супер. Все таки сподіваюсь, що це хвороба так впливає. Бо ми ще й усі прзворіли вірусняком, усі з температурою.
Сварилися, сказала, що подам на розлучення. В нас ще троє дітей. Кажу , може б кудись я з дітьми переїхала. А йому пофіг, в нього все спокійно
. Сидимо зараз біля придністровя , теж на голках. А в нього все супер. Все таки сподіваюсь, що це хвороба так впливає. Бо ми ще й усі прзворіли вірусняком, усі з температурою. Сварилися, сказала, що подам на розлучення. В нас ще троє дітей. Кажу , може б кудись я з дітьми переїхала. А йому пофіг, в нього все спокійно
Пишаюся своїм чоловіком - атошник, зараз тренує тероборону. Мені наказав вивезти дітей до родичів, щоб думки про нашу безпеку його не відволікали. Хоча в звичайному житті, більш я керую.
Автор,не гарячкуйте. Кожна людина переживає стрес по різному. Ви сильна жінка,все зробили що могли. Не сваріться, побалакайте з ним спокійно. Можливо він прийде до тями через якийсь час.
Зараз не час сваритися
Зараз не час сваритися
Перестресує і отямиться.
Такий же знайомий є.
Навіть гірше. Писала вже тут. Бігав з істерикою декілька днів. Таке позорище.
Але от вчора, подруга сказала, що почало попускати.
Такий же знайомий є.
Навіть гірше. Писала вже тут. Бігав з істерикою декілька днів. Таке позорище.
Але от вчора, подруга сказала, що почало попускати.
Милі,дорогі мої україночки! Я вам так дякую,як ніколи. Така важкість на душі,знаю,що всім важко,кріпимося,але ж так вже накриває,що не володію собою геть.
Я думала я одна такая. Ситуация один в один. И его родственники орали в один голос ’надо ехать, а то потом под пулями как?!!’. А теперь сидят на жопе ровно и хоть бы кто-то дернулся о внуках побеспокоится.
Решила уезжать сама, вывозить своих детей. Не пропаду
Решила уезжать сама, вывозить своих детей. Не пропаду
Все один в один, як у мене. І як ви себе почуваєте? Немає почуття провини, що діти стали якорем для бездіяльності. Окрім переказів на картки і огризання в інтернеті я нічого не роблю. Це морально вбиває
Та ще не поїхала) Але збираюсь...
Розумію що важко , розумію що сама буду сумувати, але - діти зараз на першому місці! І сидіти нічого не робити просто не можна!!!
Автор, у Вашого чоловіка і вправу стрес. Я зі своїм просто говорю, як є, зі сльозами, з емоціями, що думаю те і кажу, трохи його це ставить на місце.
Ви його підтримайте! Все ж таки подумайте, що ви один для одного зараз опора, більше поруч нікого немає.
❤️
Розумію що важко , розумію що сама буду сумувати, але - діти зараз на першому місці! І сидіти нічого не робити просто не можна!!!
Автор, у Вашого чоловіка і вправу стрес. Я зі своїм просто говорю, як є, зі сльозами, з емоціями, що думаю те і кажу, трохи його це ставить на місце.
Ви його підтримайте! Все ж таки подумайте, що ви один для одного зараз опора, більше поруч нікого немає.
❤️
У меня муж тоже дома сидит, остался без работы, он мебелью занимается, никому она сейчас не нужна ясное дело, но мне его жаль, в тероборону не взяли, сказали много людей и так. Вижу переживает как кормить семью будет, у нас малыш 1 годик и старшая у меня от первого брака 12 лет. Мы из Днепра, все это время было тихо, но страшно, что нас ждёт дальше, хоть бы не на года, ищем варианты выехать на Западную на случай вторжения и бомбежки в нашем городе. Деньги ещё есть, но пугает, что в магазинах полупустые полки, на нас ответственность - дети, надо держаться вместе и поддерживать) Справимся, нельзя сдаваться, развестись всегда можно, а спасти брак сложнее.
А у мене прозріння: колишній, про якого була так собі думки, на 2й день пішов у тероблрону, не взяли, а на 3й мобілізувався - вже в армії 🥺
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу