Ухх, в голові каламбур. Знаходжусь між двох вогнів (чоловік і моя мама). З перших днів війни переїхали у Він. обл. Тут відносно спокійно, але не покидає думка кудись їхати за кордон. Хочу щоб діти ходили в школу і мали нормальне життя. Мама тільки за і готова їхати. Чоловік не хоче відпускати і завжди доводить, що тут безпечно. Його найпопулярніші слова "історичка/не нагнітай обстановку). Почались якісь розмови за можливий наступ з Придністров´я...Боюсь, що не встигнемо виїхати. Боюсь, як навіть машина проїжджає по вулиці. Наче і не хочеться займати чиєсь місце за кордоном, тих людей хто евакуюється з місця бойових дій. Багато знайомих тишком-нишком повиїжджали, тільки бачиш що номер в вайбері змінено. От сиджу і думаю, скільки ще зможу бути між 2 вогнів.
показать весь текст
143
0
О, почалося
Пишіть ще про тих людей із західної
Ми на західній Україні щодня вантажимо фури допомоги, волонтеримо без вихідних, годуємо і розселяємо купу народу, а ви випустили своє нутро і давай гидити
І росіян не треба, з такими, як ви
Фу
Пишіть ще про тих людей із західної
Ми на західній Україні щодня вантажимо фури допомоги, волонтеримо без вихідних, годуємо і розселяємо купу народу, а ви випустили своє нутро і давай гидити
І росіян не треба, з такими, як ви
Фу
Мне так понравился Ивано - Франковск, уже думаю, не переехать ли сюда.
Но есть возможность уехать в Израиль.
Но мне там будет очень сложно.
Мужу и сыну легко.
Но есть возможность уехать в Израиль.
Но мне там будет очень сложно.
Мужу и сыну легко.
У вас есть средства на жизнь за границей и реальная возможность там устроитьсяна работы? И что бы хватило денег на жилье и т. д?
Если нет, сидите на попе
Если нет, сидите на попе
Вот, это я. Даже загранпаспорта нет с сыном. Никуда не ездила.
Муж ездил очень много и жил много лет в другой стране.
Запорожье устраивало полностью.
Там квартиры, дачу вот только купили...
Муж ездил очень много и жил много лет в другой стране.
Запорожье устраивало полностью.
Там квартиры, дачу вот только купили...
Ответ дляЮ_льчик
Дожились, безопасность для нас если с градов не стреляют
Ну так оно и есть.
Мы тоже дома сидели, пока смерчи над головами не стали летать.
Потом выехали.
А подруги остались, так и живут, от кассетных снарядов прячутся.
Реальность наша
Мы тоже дома сидели, пока смерчи над головами не стали летать.
Потом выехали.
А подруги остались, так и живут, от кассетных снарядов прячутся.
Реальность наша
З грошима. І йому зараз не цього що ви подумали. Він захищає країну. Та свою сім´ю. Навіть якщо виявиться щось,дякую що не спимо в підвалі.
Ответ дляFinetouch
Это Приднестровье и меня кошмарит
Я из Одессы, сегодня тоже создавала тут тему)
А потом подумала, почитала, успокоилась
Я из Одессы, сегодня тоже создавала тут тему) А потом подумала, почитала, успокоилась
Благодарю за ссылку, сегодня про Приднестровье узнала от мамы.
Из Киева приехали в Хмельницкую область, дальше никуда не собираюсь с тремя детьми. Подруга отсюда уехала в Италию. Я никуда не хочу, была бы реальная угроза, как на востоке, тогда бы предпринимала какие-то телодвижения.там нас никто не ждёт.
Из Киева приехали в Хмельницкую область, дальше никуда не собираюсь с тремя детьми. Подруга отсюда уехала в Италию. Я никуда не хочу, была бы реальная угроза, как на востоке, тогда бы предпринимала какие-то телодвижения.там нас никто не ждёт.
Решать Вам, знакомая поехала в Германию, забрала старую мать. Сидели в лагере 2 недели, ковид у них нашли, сейчас перевели с другой лагерь, общага, туалет/ванна на 30 комнат. Она из Киева относительно безопасного р-на. Здесь остался взрослый сын студент. Она медик, работала в страховой медицине. Хотелось халявы, а вышло как вышло. Плачется всех просит помочь. Ну что сказать дело каждого.
Имхо, хорошо если там родные и есть денежки.
Имхо, хорошо если там родные и есть денежки.
Вы молодцы. На правильном пути.
У моего старшего кто где в Европе, все ходят в школу местную, ничего не понимают, на наши уроки не успевают или инет не тянет.
У моего старшего кто где в Европе, все ходят в школу местную, ничего не понимают, на наши уроки не успевают или инет не тянет.
Я выехала с мужем и тремя детьми - школьниками начальной школы. Живём у родственников за границей. Здесь уже две недели. Почему уехали: мы из Донецкой области, как раз сейчас власти города призывают выехать всех, кто может; предприятие мужа остановилось, зарплаты не будет. То есть всё равно где проедать последнее у нас в городе без работы и с линией фронта под боком, с пустыми аптеками и тихой паникой, или в цивилизованном месте, с возможностью устроиться на работу.
На счёт школы. Да, дети ходят в школу) но языка не знают... В итоге дистанционно не успевают учиться по нашей украинской программе и там просто сидят. Но в школе им конечно нравится, всё красиво, удобно, вкусно кормят...
Если бы была возможность остаться в Украине, мы остались бы. Но родственники у нас только за границей, в Украине кроме Донецкой области, никого нет
На счёт школы. Да, дети ходят в школу) но языка не знают... В итоге дистанционно не успевают учиться по нашей украинской программе и там просто сидят. Но в школе им конечно нравится, всё красиво, удобно, вкусно кормят...
Если бы была возможность остаться в Украине, мы остались бы. Но родственники у нас только за границей, в Украине кроме Донецкой области, никого нет
Моему одноклассники рассказывают, что им на уроках скучно, нечем заниматься, в Украине программа идет с большим опережением (физмат лицей, 8 класс)
Не знаю, насколько это правда
Не знаю, насколько это правда
Автор, з властного досвіду. Живу в Донецькій області, на кордоні з Луганською. З перших днів війни було дуже чуть сильні вибухи, але за 8 років ми до них звикли. Виїхали тільки сьогодні, військові дуже нагнітали, виїхало майже все місто, такого не було НІКОЛИ, навіть у 2014, коли місто тимчасово перебувало на непідконтрольній території. Всі ці дні жила і раділа, що можу ще побути вдома, діти вчилися. Сьогодні вранці ридьма-ридала, що покидаю домівку, в яку можу не повернутися через те, що її розбомблять градами. Пишу і знов плачу.
Наразі хочемо зняти житло у Черкаській області або Вінницькій. Тут трохи ближче до дому, аніж з Західної України. Не чудіть, просто розповідайте чоловіку спокійно, що відчуваєте, нехай починає відчувати себе захисником, може тоді, коли прийде час Х він вас сам відвезе на кордон
Наразі хочемо зняти житло у Черкаській області або Вінницькій. Тут трохи ближче до дому, аніж з Західної України. Не чудіть, просто розповідайте чоловіку спокійно, що відчуваєте, нехай починає відчувати себе захисником, може тоді, коли прийде час Х він вас сам відвезе на кордон
Ответ дляFinetouch
Это Приднестровье и меня кошмарит Я из Одессы, сегодня тоже создавала тут тему)
А потом подумала, почитала, успокоилась
Я из Одессы, сегодня тоже создавала тут тему) А потом подумала, почитала, успокоилась
А Борис Джонсон таки почти одессит
Ответ дляЮ_льчик
Дожились, безопасность для нас если с градов не стреляют
Ну да,именно так
Остальное можно решить
Почти все,кроме смерти
Остальное можно решить
Почти все,кроме смерти
Мы в Харькове не паникуем. Если вам в спокойной области так страшно- едьте за границу. Поскорее решайтесь, потому как наплыв беженцев сумасшедший, все больше городов закрывается для приема
Сьогодні побачила повідомлення, що перекидають літаки. Теж цікаво, яким чином?!
Мене ці новини теж бентежать.
Мене ці новини теж бентежать.
Ну, если о Польше лают единоразово 300 и 500 на ребенка ежемесячно. Но... Щоб їх отримати, треба отриати песель. Я пішла за песелем десь 21.03 і мені дали талончик на 28.04, тобто 5 тижнів, і це маленьке місто і в тій контопі я побачила аж 2 сімьі наші, а мені сказали - велика черга.
Після отримання песеля і оформлення виплат їх треба чекати ще 2 місяці. В мене є гроші на аренду та є робота дистанційна, але ті, кого я тут зустрічаю, уу пошуках роботи та житла, тому що безкоштовне житло в отелях їм надади на якийсь термін - комусь на місяць, комусь на 2 максимум. А аренда у мене для прикладу 3 тис, і то, знайомі знайшли. Шукаю паралельно, але поки тиша. То й прикиньте, що тих виплат, коли потрібно буде 2 тис віддати за аренлу і ще на щось їсти.
Після отримання песеля і оформлення виплат їх треба чекати ще 2 місяці. В мене є гроші на аренду та є робота дистанційна, але ті, кого я тут зустрічаю, уу пошуках роботи та житла, тому що безкоштовне житло в отелях їм надади на якийсь термін - комусь на місяць, комусь на 2 максимум. А аренда у мене для прикладу 3 тис, і то, знайомі знайшли. Шукаю паралельно, але поки тиша. То й прикиньте, що тих виплат, коли потрібно буде 2 тис віддати за аренлу і ще на щось їсти.
З Ваших пунктів лише перший піддається логіці. Другий - на виплати Ви зможете лише якось харчуватися, а жити де Ви збираєтесь? В спортзалі чи школі на матах? І виплати не безкінечні, навіть якщо Вас безкоштовно поселять в якусь родину - це також обмежено тимчасово.
Третій - яке може бути майбутнє у біженців в чужій краіні? Ні, воно може бути, якщо мама досвідчений спеціаліст і там зможе себе застосувати, а якщо мама піде прибирати хати або мити посуд, то майбутнє буде на багато гіршим, ніж на рідній Україні.
Потрібно зняти рожеві окуляри і реально оцінити свої можливості.
Третій - яке може бути майбутнє у біженців в чужій краіні? Ні, воно може бути, якщо мама досвідчений спеціаліст і там зможе себе застосувати, а якщо мама піде прибирати хати або мити посуд, то майбутнє буде на багато гіршим, ніж на рідній Україні.
Потрібно зняти рожеві окуляри і реально оцінити свої можливості.
Моя дитина ходить в школу. Віддала, бо дома з телефоном не розлучається, але на рахунок якості освіти не обольщаюсь. Вона у 7 му в київському ліцеї, дистанційка - це завдання для самоосвіти, іноді по декільком предметам контроль. В польскій їх українців об,єднали 7-9 кл у один, прелмети на польскій. Є асистент-перекладач, не синхронно звичайно, а за потреби. Математика для прикладу - програма 6го класу, причому полегшена. Але є спілкування хоч, бо молодша мені вже кришу зносить вдома без друзів, а в садок не беруть, є обіди, да є заборона мобілок у школі.
Я впм тнж похвалюсь.що моя ходить. А толку з того, якщо мови не знаєш? Ви її не вивчите за 6 міс зоча б для того щоб розуміти, що каже учитель. Так.ходить у школу. Це тупо протирання штанів. Одна назва що зодить. Знань нуль! Вчимо дрма самі те, що щадають вчителі, вілновили репетиторство. Ці всі школи у Чехіях, Словакіях..це тільки аби вважалося, що дитя ходить до школи. Моя ходить в Угорщині. І що? Каже .що сиджу і нічого не розумію. Тупо протирання штанів.
Так що не заздріть.нема чому. Знань нуль і великий нуль. Щоб розуміти що каже вчитель, це треба знати ідеально мову. А це не за 6-8 міс. Так що...
Так що не заздріть.нема чому. Знань нуль і великий нуль. Щоб розуміти що каже вчитель, це треба знати ідеально мову. А це не за 6-8 міс. Так що...
Признайтесь самой себе что просто видите шанс и хорошую возможность задешево и с большой помощью съездить за гарницу. И тогда диллемы не будет. Те кто реально боятся поубегали в первые дни войны или сразу когда стало горячо. А вы больше месяца сопли тянете в относительно спокойном регионе и боитесь только тогда когда слышите рассказы про то как там хорошо обустроились другие.
А простые дома мирных жителей,больницы,роддома,школы,садики-это тоже ’стратегические объекты’ были??
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу