Підліток 14 років хоче кинути спорт, з яким до війни планувала пов´язати кар´єру.
Планували міжнародні змагання, отримання кмс, і ще багато планів, займається вже 9 років.
Просиділа більше місяця вдома, і тепер каже хочу кинути, передумала.
Я в шоці, бо ще до війни вона постійно акцентувала на тому, що буде тренером.
Звичайно професію буде обирати сама, ким працювати - її справа, але ж розумію, що емоційність через війну, пасивність стали причиною і вона може просто втратити можливості, які формувалися багато років(((.
Займається бально-спортивними танцями.
Тренування в адекватних розмірах, перенавантаженою не була до війни.
Не знаю що і робити...
Планували міжнародні змагання, отримання кмс, і ще багато планів, займається вже 9 років.
Просиділа більше місяця вдома, і тепер каже хочу кинути, передумала.
Я в шоці, бо ще до війни вона постійно акцентувала на тому, що буде тренером.
Звичайно професію буде обирати сама, ким працювати - її справа, але ж розумію, що емоційність через війну, пасивність стали причиною і вона може просто втратити можливості, які формувалися багато років(((.
Займається бально-спортивними танцями.
Тренування в адекватних розмірах, перенавантаженою не була до війни.
Не знаю що і робити...
35
0
Ні, універу в цьому випадку не достатньо. То зовсім інші перспективи.
Без танців - це цілодобове втикання в телефон, окрім того, що втрачені можливості.
Без танців - це цілодобове втикання в телефон, окрім того, що втрачені можливості.
При чем тут диван? Может, это решение давно где-то начало зреть. Ей всего 14, мнение может меняться сто раз на дню.
Сейчас много кто на эмоциональном дне из-за войны. Многое, что казалось важным до войны, теперь не имеет значение, нет той мотивации, что была раньше. Если взрослые не могут справиться, то что говорить о подростке… Расскажите ей, что понимаете ее чувства, но пусть не спешит с окончательным решением, пусть просто сделает паузу, если совсем спорт стал невыносим.
Моя також кинула бальні танці рік тому, 8 років займалась професійно. Я спочатку плакала, потім змирилась, це її життя і її вибір. Труду, часу і грошей пішло неміряно!
Вы знаете, все равно эти годы тренировок не пройдут даром, даже если ребёнок выберет совершенно другое занятие в жизни. Она заложила фундамент хорошей физической формы и осанки на десятилетия, трудолюбие и упорство в тренировках перенесёт затем в другую профессию.
Нехай кидає. Хоч не буде мати проблем з суглобами.
Звісно, мамці недовподоби. Але це життя і здоров´я дитини, і лише їй вирішувати як будувати свою долю.
Звісно, мамці недовподоби. Але це життя і здоров´я дитини, і лише їй вирішувати як будувати свою долю.
у меня есть своя история о том, как я ’внезапно для всех’ в 14 лет бросила проф спорт (худ гимнастика). а потом года 2 просто приходила в себя, потому что была вымотана и морально и физически. но когда были тренировки, ни я, ни родители этого не понимали. я просто не знала, как бывает по другому, без спорта.
по поводу профессии. в этом возрасте 90% девочек (по поводу мальчиков не знаю) хотят стать тренером. я тоже была в их числе. а за пределами зала оказался интересный и разнообразный мир, который не сходится клином на спорте.
но вам рекомендую с дочкой разговаривать, долго и по возможности искать причины. возможно это временно. а возможно действительно пора ставить себе новые цели. у ребенка жизнь только начинается.
по поводу профессии. в этом возрасте 90% девочек (по поводу мальчиков не знаю) хотят стать тренером. я тоже была в их числе. а за пределами зала оказался интересный и разнообразный мир, который не сходится клином на спорте.
но вам рекомендую с дочкой разговаривать, долго и по возможности искать причины. возможно это временно. а возможно действительно пора ставить себе новые цели. у ребенка жизнь только начинается.
Ой, ви не вгадаєте. Не змусите зараз, потім вам буде казати : а що ти тоді так легко піддалася і мене навіть не вмовляла, тобі що все одно на моє майбутнє було? Змусите зараз, то теж буде образа на все життя : ти мене позбавила вибору, я це все ненавиділа і через себе робила, жодних приємних спогадів з юності і т.д. Я за те, що питання танців в 14 років можна вирішити самостійно. Але я б спитала що буде замість? Має розробити план що вона буде робити замість танців, бо цілий день в телефоні так собі перспектива
В тому то і справа, що це бахнуло по голові, як розпочалися заняття після перерви через війну. До цього ходила з задоволенням! Розмовляю, каже, що набридло, нудно і передумала бути тренером.
Напишу, що зробила б я. Не дала б кинути, водила б на заняття, десь заставляла б, купувала б. Це такий період, через рік-два пожалкує, що кинула, не признається, а звинувачувати буде саме Вас.
Ну все, завдання дитині придумати інше заняття собі. Спорт, хобі, наука. Сильно не тисніть тільки, це ж підліток, літо на носі, ситуація і так напружена. Ну захоче, то повернеться потім до своїх танців. Ви з нею спокійно поговоріть що вас турбує, що її нічого не цікавить. Може скаже мамо, залиш, нічого не хочу. Ну то скажіть повернемось до розмови в кінці літа,а ти поки придивись що тобі цікаво. Вони ж по суті ще діти, скільки там того дитинства залишилось в 14 років, хай трохи розслабиться. Тільки трохи
Сказала до спортзали ходити буде .. ну я ж розумію, що то таке, на пару разів, та і зовсім не ті це заняття
А без спорта не будет проблем?
Спорт однозначно нужно чем-то заменить.
Иначе телефон, интеренет. И все, начинаются проблемы со зрением, спиной и прочее, прочее.
Спорт однозначно нужно чем-то заменить.
Иначе телефон, интеренет. И все, начинаются проблемы со зрением, спиной и прочее, прочее.
Справа в тому, що повернення на той же рівень мало ймовірно, бо потім знайти партнера нормального рівня, який стане з дівчиною в пару, що вже кидала танці, майже неможливо... Тут стабільність потрібна.
Ну все ж краще ніж нічого. Хай озирається по сторонах, дивиться що їй цікаво. Такий вік, що час по-трохи вчитись приймати відповідальні рішення. Бо інакше все життя в мами з татом буде питати як жити, це теж не добре. Або так і не навчиться робити вибір. Тому хай тренується зараз на дрібніших моментах, ніж потім не буде знати як дати собі ради в дорослому житті
Вона має це усвідомлювати і з урахуванням цього робити вибір. Звичайно якщо повернеться, то як раніше вже не буде.
Автор, увы..
Мне очень жаль. Я ’за’ то, чтобы все доводить до финала.
Тот же КМС это достижение. После я бы иначе восприняла уход.
А так потратить столько времени и не получить ничего...
Да, я не смогла убедить свою. Но у нас была очень сложная ситуация и возможности резко изменились. Поэтому я не смогла смотивировать.
А теперь очень жалею. И вижу как растут девочки, оставшиеся в спорте. И какая это интересная жизнь.
Я бы как угодно пыталась оставить ее в спорте. Или чем-то заменить. Столько времени высвободится и жалко тратить его впустую
Мне очень жаль. Я ’за’ то, чтобы все доводить до финала.
Тот же КМС это достижение. После я бы иначе восприняла уход.
А так потратить столько времени и не получить ничего...
Да, я не смогла убедить свою. Но у нас была очень сложная ситуация и возможности резко изменились. Поэтому я не смогла смотивировать.
А теперь очень жалею. И вижу как растут девочки, оставшиеся в спорте. И какая это интересная жизнь.
Я бы как угодно пыталась оставить ее в спорте. Или чем-то заменить. Столько времени высвободится и жалко тратить его впустую
я не знаю вашего ребенка. напишу, как бы сделала я.
можно договорится, что еще например 3 месяца (тут сами договаривайтесь о периоде) ребенок ходит на тренировки без разговоров. можно в календаре обозначить конкретную дату. это испытательный период и для вашей совести и для нее, чтобы понять хочу-не хочу. компромис, который даст возможность подумать.
после этого периода она САМА принимает решение - продолжать или нет. а вы поддерживаете ее выбор в любом случае.
заодно, можно обсудить с ней что будет потом, после принятого решения. например, она решает бросить - какой план? чем она теперь будет заниматься? какой у нее есть период на подумать, пробы и тд. это к тому, чтобы в процессе она сама себе задавала вопросы, а что дальше, чего хочу, куда иду?
можно договорится, что еще например 3 месяца (тут сами договаривайтесь о периоде) ребенок ходит на тренировки без разговоров. можно в календаре обозначить конкретную дату. это испытательный период и для вашей совести и для нее, чтобы понять хочу-не хочу. компромис, который даст возможность подумать.
после этого периода она САМА принимает решение - продолжать или нет. а вы поддерживаете ее выбор в любом случае.
заодно, можно обсудить с ней что будет потом, после принятого решения. например, она решает бросить - какой план? чем она теперь будет заниматься? какой у нее есть период на подумать, пробы и тд. это к тому, чтобы в процессе она сама себе задавала вопросы, а что дальше, чего хочу, куда иду?
Боюся, що зараз на емоціях чи через якісь свої нові думки, кине, а потім буде лікті кусати, бо то дуже гарні перспективи. То як друга освіта, завжди можна організувати свій гурток та мати гроші..
Навіть зараз під час війни куча знайомих тренерів виїхали і успішно влаштувалися в Європейських клубах працювати, і старші діти підробляють викладанням...
То вже ви не неї перекладаєте свої плани, як би ви зробили на її місці. Але ви то вона, а вона всього лише 14-річна дитина. Відпустіть, вже буде як буде. Жива, здорова, поруч - і добре.
По себе могу сказать: бросила профспорт в свое время, и слава Богу. Как наследие - упорство, умение пахать и добиваться цели, убитый позвоночник, и где-то валяется корочка КМС. Характер уже сформирован, можно с ним добиться успеха в другой сфере, не добивая здоровье.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу