А почему в Киеве все говорят "Доброго дня"?

Лікуйтеся, це не просто нудно, це якась шиза

у вас своя, лавровско-африканская реальность, понимаю

Не знаю, у меня золотая медаль и красный диплом.
В то время, когда меня учили, правильно было говорить: ’Доброго дня!’
Правила постоянно переписываются с ног на голову. Как сейчас, уже не уверена

это есть, любой живой язык все время меняется

Наши и писать так начали. Не понимаю почему.

Если в Черновцах или Закарпатье, то может быть, там много русскоязычных.

Гарного дня - це правильна форма - це побажання. Я спеціально дивилась в свій час, коли цю форму впроваджували на роботі....

Але Гарного дня - це правильна форма.

Коли промовляєш Доброго дня, то ти бажаєш вдалого дня
Коли ж говориш Добрий день, то звідки тобі відомо, добрий день у цієї людини чи ні.
Як по мені, то вірніше доброго дня

Доброго ранку - це правильно. Ви неуважно читали свої зсилки.

Доброго ранку.
Добрий вечір або доброго вечора( обидва варіанти вірні).
Але- добрий день.
Безграмотные 🤦‍♀️

Я всегда считала, что это как пожелание, а не констатация факта.
Или какое пояснение выражению Добрий день ?

чего вы простите прощения у снобов ?

Добрий день, це привітання.
Ви б хоч правопис почитали чи шо.
Перш ніж свої мнєнія тут писати.
Правильний варіант-добрий день.
А бажати доброго дня можна, як і гарного і вдалого і т д.

а вы русская ?

Какая чушь, я из Киева, всегда говорю ’Добрый день’, правда на русском. И чего именно в Киеве, намекаете что в Киеве на суржике разговаривают, так вот, киевляне, в большинстве своём русскоязычные, хотя много приезжих.

Ой, русизм )
А чтой-то слова на иностранный манер никого не бесят? Ими так засрали речь, что иногда и непонятно, о чем речь, особенно старшему поколенияю.
Автор агрится , как говорят мои дети.

Я не прошу) Я предлагаю ’простить недостатки окружающим’= принимать людей такими, как они есть)

Не смешно вообще-то. Если борщ варить на кухне, то какаразница.
В если тебе письма безграмотные шлют, начиная с «Доброго дня» то надо бы и правописание выучить.

Вот слово ’агрится’ меня реально бесит)

Коли кажуть ’Здоровенькі були’ вітаються чи бажають здоров´я?

Автор, объясните, почему в топ-20 успешных стран большинство - двуязычные ? Объясните, как живет Швейцария, Норвегия, Австралия... У них вообще нет родного языка.
Вы уверены, что это так мега-принципиально , добрий чи доброго ?

ай, люди, которых раздражают мелочи произношения, похоже не желают быть великодушными ))
А может и не могут , ибо не выработали в себе такое качество из-за гордыни ( размышления на тему ))))

Ну какой суржик? Вы хоть понимаєте, что такое суржик? Вот, кстати, на днях как раз слышала разъяснение филолога. Правильно и так и так. При употреблении словосочетания ’доброго дня’ - это больше как пожелание. При этом слово ’бажаю’ не употребляется. Вы же не употребляете его при пожелании спокойной ночи.

’Добрий вечір’ - привітання. ’Доброго вечора’ - прощання чи побажання. Якщо ви вживаєте слово ’вірний’ українською в значенні ’правильний’, ви помиляєтесь. Це русизм. Вірним може бути друг, дружина, пес, захисник. Використання слів може бути тільки правильним.

Это сокращенно от бажаю. Все правильно говорят.

Зізнавайтеся, ви кажете ’Доброго дня!’?

Зі мною так вітаються щодня в усіх закладах, на що я відповідаю ’Добрий день!’ і бачу в очах того, хто вітається, непохитну впевненість у тому, що він знає мову краще за мене.

Багато хто тепер думає, що українською тільки так і треба вітатися. Вочевидь, ця форма виникла під впливом ’Доброго ранку!’, і мовці її підхопили, бо такої немає в російській мові. І сталося це всього 10–12 років тому (спостереження Олександра Авраменка). Анатолій Жилавий у своїй статті ’Як правильно вітатись’ згадує іронійні слова професора Пономарева: ’Форму ’Доброго дня!’ придумали люди, які раніше російську викладали як іноземну, а тепер українську викладають як рідну’.

Українці віками віталися ’Добрий день!’ і ’Добрий вечір!’. Саме форми в називному відмінку наявні і в народній творчості, і у творах письменників. Натомість ’Доброго дня! і ’Доброго вечора!’ майже відсутні і там, і там. Вони відгонять штучністю ще й тому, що люди часто вітаються так для буцімто культурнішого (читай улесливішого) звучання, забуваючи, що вітальні формули самі по собі є побажаннями. У різних піснях ми чуємо ’Добрий день вам, люди добрі!’, ’Добрий вечір тобі, пане господарю!’ і так далі. А побажання ’Гарного вам дня!’, ’Вдалого вам дня!’ говорять на прощання, а не при зустрічі.

В інших слов’янських мовах теж використовуються форми в називному відмінку: dzień dobry (польська), dobrý den (чеська), dobrý deň (словацька), добры дзень (білоруська), добар дан (сербська). До речі, поляки не мають аналога формі ’Доброго ранку!’ — з самого рання вони кажуть ’Dzień dobry!’. В Україні теж переважно говорять ’Добрий день!’ від самого ранку — це не помилка. Можна сказати і ’Добрий ранок!’. Але, як сказано в ’Російсько-українському словнику сталих виразів’ 1959 р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська), в народній мові вже зранку найчастіше кажуть ’Добридень!’. До речі, стягненi форми вiтань ’Добридень!’ i ’Добривечiр!’, окрім того, що дуже гарні, не мають аналогів у сусідніх мовах.

Тож запам´ятайте: правильно казати ’Доброго ранку!’ (варіант ’Добрий ранок!’ у корпусі текстів трапляється рідше), ’Добрий день!’ / ’ДобрИдень!’, ’Добрий вечір!’ / ’ДобрИвечір!’, ’Добраніч!’ / ’На добраніч!’.

⚠️ Етикетні формули — це стійкі сполуки слів (фразеологічні одиниці), видозмінюючи які порушуємо мовну норму.

Дві тези, які лунають у коментарях найчастіше:

1️⃣ ’Добрий день!’ — це констатація факту, а не побажання.

Це не так. Вважається, що це скорочений варіант від ’Дай, Боже, добрий день!’, як і ’Доброго дня!’ — скорочене ’Бажаю доброго дня!’. І те, і те — побажання.
І навіть якщо пристати на версію, що ’Добрий день!’ — це констатація, філологиня Наталя Марченко коментує: ’Такого роду усталені вирази сформувалися в часи ’міфічні’, коли слово мало силу й ним на марне не кидали. Стрічаючись, люди встановлюють правила світобудови на мить зустрічі. ’Добрий день!’ — тобто ми в цю мить стрілися, і це добрий час, і добре місце, і ми добрі люди, і для всіх ця зустріч закінчиться добре. А вже після розмови, якщо така відбулася, чи іншої взаємодії, залежно від результату, звучать побажання: або ’Доброго вам здоров´я!’, ’Доброго дня!’ тощо, або ’Щоб тобі дорога колом стала!’. Мова — це сенси, спосіб осягнення світобудови, творення, а не набір правил’.

2️⃣ Чому ж тоді ’Доброго ранку!’ можна?

Мовознавець Олександр Скопненко пояснює, що народний мововжиток узагалі не орієнтується на частини доби під час привітання. ’Добрий день!’ або ’Добридень!’ казали і кажуть, незалежно від того, настав ранок чи вечір. Це підтверджують численні спостереження за живим народним мовленням. У російсько-українському словникові за ред. А. Кримського та С. Єфремова (1924–1933) укладачі навіть подали відповідну ремарку, що ’тільки в інтелігентів’ уживані форми ’До‌брого ра‌нку!’; ’Добри‌вечір!’; ’Добра‌ніч!’; ’На добра‌ніч!’. Зауважте, форми ’До‌брого дня!’ немає. Чому ж тоді ’Доброго ранку!’ є? Наталя Марченко коментує: ’Саме на ранок припадав пік завантаженості роботою, тож вранці не мали часу на розмови, а могли хіба що побажати стрічному добре з усім упоратися’.

Говорімо та пишімо правильно, а саме ’Добрий день!’ та ’Добридень!’, а не ’Доброго дня!’.

Єдина вірна відповідь

А може людина не хоче вітатися, а одразу на привітання прощається